Музей румунського селянина: Повернемо коноплю у майбутнє
У бухарестському Національному музеї румунського селянина (МРС) відкрилася унікальна виставка - перша багатопрофільна подія, присвячена коноплі під назвою «Повернемо коноплю в майбутнє».
Ion Puican, 26.06.2021, 06:32
У бухарестському Національному музеї румунського
селянина (МРС) відкрилася унікальна виставка – перша багатопрофільна подія,
присвячена коноплі під назвою «Повернемо коноплю в майбутнє». Це інтегрований
захід, присвячений конопляній тканині, що робить зв’язок між традицією та
сучасними екологічними тенденціями. Виставка поєднує мистецтво, технічні засоби
та перформанс із традиційними виконавцями та ткачами з Мараморощини (північ
Румунії), а також конференції та дебати на теми кругової економіки. Виставка
відзначає 10 років від створення торгової марки Пацайкін, яку підтримує
Асоціація «Пацайкін», заснована відомим румунським веслувальником Іваном Пацайкіним,
багаторазовим золотим та срібним призером Олімпійських ігор. Ця асоціація
підтримує місцевий розвиток в дельті Дунаю та інших регіонах Румунії.
На
відкритті заходу ми поговорили про цю ініціативу з директоркою Музею текстилю в
Беїці (Хунедоарський повіт, західна Румунія) та кураторкою Музею мистецтва
Метрополітен у Нью-Йорку, Флорікою Захарією: «Взяти участь у цій виставці нас
запросила Асоціація Пацайкін, і ми дуже раді можливості представити на ній
предмети з колекції Музею текстилю – адже конопля є волокном, настільки ж
важливим, як шерсть, насправді є два найважливіші, за якими слідує льон, в
румунській культурі. Конопля – це клітковина, яку ми не вирощували протягом
останніх років з багатьох причин, і до якої нам слід повернутися. Оскільки це виняткова
клітковина, це волокно, яке може дати нам багато ресурсів. Є два надзвичайно
важливі волокна – конопля, льон в деяких частинах, а пізніше бавовна -
використовувались або для пошиву літнього одягу або постільної білизни, як наприклад простирадла, або
скатертин дещо пізніше. Тоді як бавовна забезпечує комфорт під час вологого та
холодного періоду року. Наша шерсть має особливу специфіку, насправді це шерсть
з усього Балкансько-Карпатського та Карпатського району, особливо це щільне
волокно. Якщо хтось приміряє сорочку або предмет одягу з конопляної тканини, я
впевнена, що він двічі подумає перш ніж купувати одяг із синтетичних волокон.
Конопляна тканина має виняткову стійкість та допомагає нашому тілу дихати та
захищає від негоди.»
Флоріка Захарія розкрила нам колекцію предметів з
Музею текстилю, які представлені у Музеї румунського селянина в Бухаресті. «З-поміж найважливіших елементів представленої колекції є зразки волокон,
пряжі та тканин – що демонструють дуже складний технологічний процес
виробництва та якісного відбору конопляних волокон, які відповідають певній
групі предметів: предмети щоденного користування, святковий одяг, предмети, які
використовувались у господарстві. Ми також представляємо предмети з конопляних
волокон: тканини в рулонах і на метраж. Ми також представили дві сорочки, одна
специфічна регіону Апусень, а інша, не менш вражаюча – з району Педурень. Отже
конопля, її вирощування, поширилося в Карпатах, на вершинах Карпат, та вниз у
всіх напрямках. Ми також представляємо дуже важливу групу предметів японської
культури. Чому я вважаю ці предмети надзвичайно важливими? Це одне і те ж
волокно, воно обробляється за іншою технологією, яка відповідає потребі в
матеріалі з країн Азії. Нитки в Японії утворюються не шляхом скручування, а шляхом з’єднання кінців волокон – отже тканина майже як аркуш паперу,
не має об’єму скрученої нитки. Те, що ми робимо в Музеї текстилю та те, що ми
робимо тут, демонструє нашу основну мету, наше прагнення розмістити румунську
культуру та румунський текстиль у глобальному контексті. Розуміючи інші
культури, ми краще розуміємо себе.»
Під час вернісажу ми поспілкувалися й відомим у
всьому світі артистом і перформером румунського походження, який зараз мешкає в
Парижі, Мірчею Кантором: «Для мене ця виставка – данина пам’яті всім, хто
своїми руками та своїм голосом вшанував пам’ять наших прадідів. Ці ткачі, ці
майстри з Мараморощини, ці співаки, які завдяки тому, що вони успадкували від
своїх батьків, від своїх бабусь і дідусів, від своїх прабабусь, нагадують нам,
наскільки важлива традиція, наскільки важливим є коріння, наскільки важливо зберегти наші цінності, просуваючи їх, просочуючи себе цією красою, яку
вони мають – від того, які результати отримують, від їх роботи, від їх сорочок,
від їх скульптур, від їхніх весільних пісень – від усіх цих речей, які
утворюють дуже цінний скарб, котрий ми ще маємо шанс мати у Румунії. Червоною
ниткою є конопля, про яку кожен присутній розповів крізь призму власного
бачення. Я був дуже вражений турботою, увагою та пристрастю Пацайкіна до цієї
теми, яка є зброєю опору румунського народу, тому що, якщо ми подивимося на
його минуле, конопляний одяг був одягом селян, людей з найбільш знедоленого
соціального прошарку і практично завдяки цьому, шляхом продовження традицій, їм
вдалося принести його сюди. Далі Пацайкін показав, що з чогось дуже скромного
можна зробити щось благородне. І в цьому його заслуга – продовжувати
співпрацювати з румунськими фабриками, з пересічними румунами та пропонувати
роботу в Румунії, на базі конопляної тканини, яка, здається, повертається на
перше місце у світовому сільському господарстві.»
Мірча Кантор, лауреат найбільшої французької премії в галузі сучасного мистецтва – Марселя-Дюшана в 2011 році, також розповів нам
про те, яким він бачить майбутнє коноплі, як текстильної сировини в румунському суспільстві: «Я думаю, що
це може бути нашою ставкою тут, в Румунії, тому що у нас багато землі, у нас
все ще є досвід, є люди, потрібні лише інвестиції. Політичний клас має
усвідомити величезний потенціал в цьому плані – переробки коноплі. І все-таки з
точки зору ремесла, ми все ще маємо майстринь, які вміють ткати, вміють
обробляти коноплю і ми можемо заохочувати їх за допомогою економічних та культурних політик.»
