Марія Тенасе й виданий Каса Радіо подвійний компакт-диск
З нагоди 100-річчя Марії Тенасе у видавництві Каса Радіо вийшов надзвичайний подвійний компакт-диск Марія Тенасе.
Corina Sabău, 19.07.2014, 01:15
З нагоди 100-річчя Марії Тенасе у видавництві ”Каса Радіо” вийшов надзвичайний подвійний компакт-диск ”Марія Тенасе. Народні пісні 1953-1961 рр.”. Надзвичайний тому, що це перший альбом, який відтворює записи Радіо пісень Марії Тенасе у високій якості звуку з оригінальних магнітних стрічок, без непотрібних звукових ефектів, які зменшують автентичність виконання. Кожен заголовок супроводжується доречною інформацією про запис (дата запису, оркестр та його диригент) та про походження (чи історію) пісні, яку містить запис.
Компакт-диск містить 40 історичних записів з архівів Радіо Румунії. “Марії було нелегко записувати, на початку вона не входила в ритм з оркестром та їй не вдавалось заспівати той же уривок так само двічі. Цілу ніч забрало Марії, Херрі (етномузикознавцю Браунеру) та музикантам записати “Циганське весілля“, але з продажів пластинки їм вдалося покрити втрати вартістю у 80 тисяч леїв і кажуть, що їм вдалося врятувати звукозаписну компанію від банкрутства. А ще кажуть, що зі всього цього бізнесу єдиними неоплаченими були Марія і Браунер. Про Марію Тенасе розповідають багато чого“ — так писала Іоана Пелехатай в документах, присвячених співачці публікацією “Дилема“. І теж Іоана Пелехатай писала: “Здається, що легенда Марії виникла сама по собі. Вірніше, побудувалася на недоспаних, але проспіваних ночах, нескінченних турне та дорогах по світу. В одну новорічну ніч, в зеніті своєї слави, Марія співала в 14 ресторанах Бухареста і завершила святкування в ресторані Капша. І, крім того, претендувала від гостей переглянути своє вбрання. “Всі вишукано одягнені, костюм і краватка!“ У 30-40 роки вона здійснювала турне в Туреччину, в театр “Таксим“ з Стамбулу та Анкари. Вивчила пісні мовою тих місць і повернулася звідти з обіцянкою посади дослідника в Етнографічному інституті Стамбулу, вілли на острові Прінкіпо, радіопередачі та статусу почесного громадянина. Але вона відмовилась. Співала для послів Франції, Німеччини та Великобританії в Бухаресті, для кожного їхньою мовою.”
Видання компакт-диску ”Марія Тенасе. Народні пісні 1953-1961 рр.” стало приводом для особливого прослуховування та діалогу про Марію Тенасе, у яких взяли участь артистка й журналістка Марія Балабаш, антрополог Вінтіле Міхейлеску та етномузикознавець Флорін Йордан, один із засновників гурту давньої румунської музики ”Три гроші”. Марія Балабаш, яка написала й вступний текст до брошури-презентації ”Народних пісень”: ”На цьому заході, який приносить мені багато радості, я представляю Радіо Румунія. Йдеться про презентацію подвійного компакт-диску ”Марія Тенасе”, це вже другий тираж, тому що перші 1000 примірників були відразу ж розпродані. Це альбом, над яким працювала вся команда. Особисто для мене він означав період, коли я читала про Марію Тенасе, заново зблизилася з нею. Перечитуючи те, що я написала майже півроку тому, я зрозуміла, що знову настав час говорити про Марію Тенасе, тож цей захід із книгарні Кертурешть, де, на мою радість, були присутні багато людей, повинен бути лише вступом до того, щоб послухати про Марію Тенасе. За період, відколи було видано компакт-диск, на ринку з’явилася й папка від публікації “Дилема“, де про неї були написані дуже цікаві тексти, а ця розмова є лише початком того, що зробила і означає Марія Тенасе“.
20 лютого 1938 року голос Марії Тенасе прозвучав вперше “наживо“ і на хвилях Румунського радіомовлення в рамках програми румунських пісень в передачі “Година села“. Безсумнівно, це був успіх. Антрополог Вінтіле Міхейлеску про музику Марії Тенасе та про різницю між “народним“ та “селянським“: “Марія Тенасе була першою великою виконавицею народної румунської музики. Щось більш стандартного, ніж її пісні, гадаю, й не можна собі уявити. Я б наполягав на тому факті, що вона є співачкою народної музики, а не селянської. Ця відмінність між “народним“ та “селянським“ датується ще від дослідника Богдана Петрічейку Хашдеу, ним у своїх поясненнях дуже користується й Анрі Штал. Йдеться про відмінність між сільською або селянською культурою, сьогодні ми б назвали її автентичною, створеною селянами, та культурою, включно народною музикою, яка перевищує селянський простір, взята і оброблена у свого роду культуру мас. Так що те, що виконувала Марія Тенасе, є народною музикою, не селянською, навіть якщо фольклорист Херрі Браузер складає їй репертуар селянської музики. Але це й мотив, через який ми всі її любимо – за те, що вона виконує народну музику. Другим важливим зауваженням є те, що Марія Тенасе виконує народну румунську музику. А селянська музика є, в першу чергу, місцевою, не 100% румунською. Отже, вона виконує національну музику, тобто є частиною цієї національної конструкції. Не забуваймо, що вона є дочкою селян, але була народжена в нетрях. Її публіка — міщани, космополіти. Вона співає для цих людей, які мають ностальгію місця, але вже не належать тому місцю, звідки прийшли. Тож повинна співати таке, що сподобалося б усім, хто покинув свої села. І вона дуже чітко каже, що не “запозичує“, а “обробляє“.
Етномузикознавець Флорін Йордан: “Марія Тенасе актуалізувала музику в тому сенсі, що переносить її в новий контекст, в якому її співає, в міський контекст, де її музика була дуже до вподоби інтелектуалам. Вона це зробила з натуральністю, природністю, смаком та артистичним відчуттям“.
Вінтіле Міхейлеску: “Румунська народна після не мала як з’явитися раніше Румунії. Перед створенням Великої Румунії були різні “краї“: край Фегерашулуй, край Олтулуй і т.п. Наприклад, пісня “Хто любить й покидає“ була записана Херрі Браузером у 1929 році від похилої жінки, єдиної, яка знала її в усій країні Фегерашулуй. Цієї пісні не було ніде в іншому місці. Зараз ми всі її знаємо, вона стала національною. Більше того, це пісня, з якою вона отримала Головну премію академії Шарля Кро. Ця траєкторія є надзвичайною, тому що про жінку, від якої Марія Тенасе запозичила цю пісню, ніхто не знає, а ця обробка подобається всім нам, більше того, здобула й міжнародне визнання. Зрештою, ми всі, де б не були, впізнаємо себе в Марії Тенасе. А це було б неможливим без певної причетності до місця“.
