Лінотип – новий простір, присвячений сучасному танцю
У кінці 2016 року, хореографи Аркадіє Русу та Іоана Маркідан оголосили про відкриття простору, присвяченого сучасному танцю: Linotіp - незалежний хореографічний центр.
România Internațional, 19.08.2017, 10:46
У кінці 2016 року, хореографи Аркадіє Русу та Іоана Маркідан оголосили про відкриття простору, присвяченого сучасному танцю: Linotіp – незалежний хореографічний центр. Розташований в центрі Бухареста, в Палаці Всесвіт – будівля, в якій також знаходяться інші незалежні ініціативи, Лінотип йде на зустріч гострому браку громадських просторів, які б пропонували публіці репертуари танцювальних спектаклів.
До речі, ідея виникла від необхідності двох хореографів мати простір, в якому б представляли свої сучасні танці. Крім того, громадськість сучасного танцю в Румунії ще формується. Хореограф Аркадіє Русу розповідає: У нас є дуже важливе завдання, тому що у нас сучасний танець практично не існує, і, якщо є, то дуже рідко ви можете побачити десь танцювальний спектакль. Немає культури щодо цього мистецтва, оскільки воно було заборонене за часів комунізму. Я думаю, що сучасний танець являє собою особливий вид мистецтва. І ми зацікавлені в тому, щоб виховати і наблизити громадськість до цієї сфери. У більшості випадків, все несказане привертає нашу увагу. У нашому генетичному коді є можливість зловити і прочитати жести тіла, погляди або наміри, лише не сприймаємо їх через розум, а й через емоції. Я хочу проводити спектаклі, щоб його дивились і ті, хто ніколи не бачив спектакль сучасного танцю. Здається, що сучасний танець не тільки мистецтво для особливих і вихованих у цій сфері людей, це мистецтво, яке повинно бути доступне кожному глядачеві.
Будинок Незалежного хореографічного центру Лінотип це зал- студія з 60-70 місцями та найбільшою сценою для малих просторів, як стверджує Aркадіє Русу, в 120 квадратних метрів. Не так легко тримати незалежний простір. Ми повинні мати стратегію принаймні на шість місяців, щоб простір мав можливість працювати і збільшуватись, зазначає Іоана Маркідан: «Вже знаходимося на четвертому семінарі сучасного танцю, так що ми маємо намір зосередитися на технічній освіті. Тому що непрофесіонали, які приходять в майстерню, є і майбутньою публікою сучасного танцю, для всіх танцювальних просторів, а не тільки для Лінотипу. Наступний крок, який ми вже здійснили, це мати повний танцювальний сезон. З того, що мені відомо немає танцювального сезону. Громадськість знає, що йде до Незалежного хореографічного центру Лінотип і бачить танці. Три на тиждень. Як і в театрі. Так буде в цьому сезоні з нашими спектаклями і запрошеннями. Ми хочемо дати премію Лінотип студентам Національного університету театрального і кінематографічного мистецтва. Тепер ми ведемо переговори з хореографом Массімо Херарді, щоб фокусуватись на цьому і брав участь у майстер-класах для професіоналів і не непрофесіоналів. Щоб відновити деякі спектаклі, як Магнітні поля, румунсько-німецька спільна продукція. І ми запропонували йому влаштувати спектакль з компанією Лінотип.
Сезон Лінотип почався з прем’єри 1-го лютого, спектаклю Babel, концепт і хореографія Аркадіє Русу. Це спектакль про сучасну людину і місто як джунглі, де кожне тіло намагається вижити, як може. Аркадіє Русу: По-перше, це спектакль натхненний із нашого життя. Бухарест був дослідницькою платформою цього спектаклю. В цілому, Бабель це спектакль про інволюцію людського роду. Ми досить багато розвинулись технологічно, але ми залишилися з тими ж людськими проблемами. Ми не зрозуміли, що наше життя конденсується в певному часі, і в якийсь момент воно закінчиться, і ніщо матеріальне не матиме значення. Ми шукаємо тут стабільність, і з цього народжуються егоцентричні, матеріалістичні ідеї, і людина втрачає своє духовне забарвлення. І тоді спектакль Бабель представляє собою сучасний танець-шоу, що свідчить про ілюзію стабільності.
Після Бабеля, у Лінотип відбулась наступна прем’єра – Дві сучасні жінки, концепція і хореографія Іоани Маркідан: У спектаклі я говорю про становище жінок по відношенню до чоловіків, про дискримінацію, яка існувала протягом всієї історії. Ми дуже добре знаємо, що жінка була власністю когось – батька, чоловіка. Жінок продавали, на жаль, як худобу. Я поцікавилась про суфражисток, які боролися за право жінок голосувати. І я намагалася говорити про це, про підтеми фемінізму. Це феміністкий спектакль, але я не хотіла піти в екстремістську сторону. Я намагалась почати дещо з підліткового віку, коли дівчата йдуть по вулиці і отримують всі види сексистської образи. Дівчатка-підлітки уразливі, чутливі, і це може вплинути на них.
Не легко відкрити і керувати незалежним простором, присвячений сучасному танцю. Але хореограф Іоана Маркідан довіряє проекту Лінотип: Я думаю, що тепер це дуже хороший контекст, особливо тому, що наші виступи говорять про те, що відбувається тепер, і про те, що відбувається на Площі перед Будинком Уряду, в політиці. Люди шукають рухомих виступів, як я вже сказала раніше. Я думаю, що це допоможе нам, а до того ж не так багато танцювальних центрів. Два, і з нашим три. Це надто мало! І я думаю, що громадськість потребує такого роду просторів. Я думаю, що це буде дуже добре для громадськості, що такий простір існує. І будуть відкриті й інші такі простори, але треба трохи мужності. Потрібно сміливості. Це важко, але якщо не робиш жодного кроку і не постараєшся скажеш, що нема на це коштів. І в нас немає, але працюємо над проектом, заощаджуємо, залучаємо до цієї справи декого. Я переконана, що все буде гаразд.
