Виставка «Свештарський скарб. Золото південно-дунайських фракійців»
У Національному історичному музеї Румунії відбулося відкриття спеціальної виставки «Свештарський скарб. Золото південно-дунайських фракійців», проект, що відновлює співпрацю музею в історичному та археологічному планах з болгарськими сусідами.
Ion Puican, 07.01.2023, 06:18
У Національному історичному музеї Румунії відбулося відкриття спеціальної виставки «Свештарський скарб. Золото південно-дунайських фракійців», проект, що відновлює співпрацю музею в історичному та археологічному планах з болгарськими сусідами. Скарб у селі Свештари (північно-східна Болгарія) був виявлений у листопаді 2012 року в курганному некрополі укріпленого міста, побудованого в IV столітті до нашої ери.
Про цю співпрацю та експонати, представлені на виставці розповів директор музею Ернест Оберлендер-Тирновяну: «Після більш ніж 45-річної перерви Національний музей історії Румунії та Національний інститут археології та музей у Софії відновили двосторонню співпрацю. Цього року, у квітні, велика виставка відкрилася в Софії, в приміщенні Національного інституту археології про зброю фракійської еліти. З цієї нагоди Національний музей у Бухаресті та Інститут екомузеєзнавства в Тулчі (східна Румунія) представили розкішні експонати з княжої гробниці в Агігьолі (кінець IV століття до н.е.). У відповідь на цю виставку 8 грудня в Бухаресті відкрилася абсолютно чудова виставка, на якій представлені фрагменти однієї з карських гробниць у селі Свештари.»
Що може побачити публіка на виставці? Що особливого в цьому скарбі? Що зробило цю археологічну знахідку такою незвичайною? На ці запитання відповідає Ернест Оберлендер-Тирновяну: «Я б почав із місця: укріплене поселення є одним із великих центрів на південь від Дунаю. Болгарські археологи, болгарські історики та багато наших румунських колег вважають, що там було поселення Геліс, столиця царя гетів Дромігета. І там відбулися події, про які оповідав Діодор Сицилійський – точніше про зустріч Дромігета з царем Лісімахом і його синами, переможеними на полі битви. Поблизу цього поселення, яке розташоване в чудовому природному оточенні, знаходяться декілька курганів-некрополів. Один із цих курганів дослідила болгарська археологиня Діана Георгієва, та їй надзвичайно пощастило. Вона виявила те, що рідко можна підтвердити археологічно: природна реліквія була вбудована в мантію кургану, а саме величезний старовинний дуб.
У індоєвропейців дуб – священне дерево, присвячене Зевсу, батькові богів. Між гілками цього дуба, який містився в кургані, була покладена дерев’яна скриня, в якій були жіночі прикраси та частини упряжі. Курган був кам’яною гробницею з кам’яною камерою з напівциркульним склепінням, важливим технологічним нововведенням кінця IV – початку ІІ століття до нашої ери. У цій гробниці було поховано двох осіб, безсумнівно, також у зв’язку зі скарбом. І вперше археологам вдалося задокументувати, що навколо священного дерева була побудована царська гробниця. Таким чином, це місце стало священним, і особи, які були там поховані, взяли себе під найвищий захист батька богів. Скарб, як бачать відвідувачі, складається як з жіночих прикрас, так і з тіар і браслетів, прикрашених зображеннями міфологічних або фантастичних тварин. Це голови грифонів або левів, а також частки збруї.
Отже, ми маємо, з одного боку, жіночі рештки, а з іншого боку чоловічі. З усього, що ми знаємо на даний момент із відкриттів царських гробниць, дуже ясно, що ці еліти фракійців, незалежно від того, чи були вони в гирлах Дунаю, в Агігьолі чи в селі Перету та у багатьох інших місцях, але ці два відкриття є взірцевими, вони вважали, що життя після смерті продовжується з тими ж елементами, що й їхнє земне життя. У своєму земному житті вони були полководцями. І кінь був частиною королівської присутності, верховий кінь. І цей невідомий цар залишив на зберігання золоті елементи, які прикрашали збрую його улюбленого коня, а з іншого боку, його дружина залишила коштовності. Тому що, хіба вони могли постати перед богами без того, що було настільки характерним для їхнього соціального становища на землі, як золоті прикраси.»
Чому скарби, знайдені в Болгарії, унікальні та цінні? Директор Національного музею історії Румунії пояснює: «Усі ці прикраси зроблені в грецьких майстернях у найкращих класичних традиціях, тому що в IV столітті гети тривалий час контактували з греками і заволоділи важливими елементами грецької цивілізації. І вони цінували, окрім вина та, ймовірно, риби, ці прикраси, виготовлені з великою майстерністю. Як ми бачимо, це царські прикраси. Вони були доступні не кожному і не дуже часто можна отримати можливість мати їх у музеї, як тепер у Національному музеї історії у Бухаресті. Цей скарб із Свештар не дуже подорожував за кордоном. Виставка буде представлена румунській публіці та іноземним туристам до червня, а кулон, велика виставка «Дакія, остання межа романства», яка власне і включає цю тему, і ця виставка, буде представлена публіці до кінця травня, тому що в червні вона буде представлена в Італії, в Римському національному музеї у рамках дуже важливої виставки.»
