«Арсеній. Потойбічне життя», документальне роуд-муві Александра Соломона

Фільм «Арсеній. Потойбічне життя», документальний дорожній роуд-муві, написаний і знятий режисером Александру Соломоном, натхненний життям ієромонаха Арсенія Боки та культом навколо нього, нещодавно вийшов у великий прокат Румунії.

Corina Sabău, 14.10.2023, 08:29

Фільм «Арсеній. Потойбічне життя», документальний дорожній роуд-муві, написаний і знятий режисером
Александру Соломоном, натхненний життям ієромонаха Арсенія Боки та культом навколо нього, нещодавно вийшов у великий прокат Румунії. Міжнародна прем’єра кінострічки відбулася Карлових Варах (фільм був включений до конкурсу
Proxima 57-го Карловарського міжнародного кінофестивалю) та увійшов
до списку румунських фільмів відібраних до кінофестивалю «Астра» з 15 по 22 жовтня 2023 року.

Водночас показ фільму у кількох містах країни викликав суперечки та бурхливу реакцію. Дві державні
установи відмовилися показувати фільм режисера Александра Соломона, а Архієпископство Сібіу звернулася до організаторів кінофестивалю «Астра» з проханням зняти його з показу в
рамках заходу. У відповідь організатори кінофестивалю «Астра» зазначили, що: «Документальне кіно має унікальну властивість: воно
доносить до глядачів проблеми і суперечки реальних людей, викриває їх і
пропонує глядачам поглянути на будь-яку тему з кількох точок зору.
Документальний фільм несе на собі відбиток цінностей, які поділяють його творці
і часто зачіпає дуже чутливі теми, на які аудиторія може реагувати дуже по-різному.
І це безпрограшний варіант. Ми всі хочемо відкритого суспільства, з вільними в усіх відношеннях людьми.»

У своєму фільмі Александру Соломон йде слідами переслідуваного
комуністичним режимом ієромонаха Арсенія Боки в інсценованому паломництві.
Прочани і режисер розповідають про нібито дива, які приписують священику,
дискутують про них і сповідаються. Очима віруючих, за якими спостерігає
скептично налаштований режисер, фільм фіксує, як румунське суспільство
відображається в образі цієї людини, яку збираються канонізувати. Александру
Соломон. «Мені здається, що явище «Арсеній Бока» багато говорить про те, як
працює румунське суспільство в даний момент. Це феномен, конструкція, яка
народилася на наших очах за останні 30 років. І що цікаво, дуже мало монахів чи
святих мали такий вплив, таку популярність у ХХІ столітті. Я маю на увазі цей
культ, який набуває все більшого значення після смерті Арсенія Боки у 1989
році. Як я вже казав, фільм не є і не має на меті бути біографією Арсенія Боки,
навіть якщо він реконструює деякі моменти його життя. Це також причина, чому я
вдався до формули, яка дещо балансує на межі вимислу, адже цей культ – це низка
шарів вигадки, легенд, які нашаровуються на реальні факти. Фактично, вже неможливо
відрізнити, що є вигадкою, а що – історичним фактом. Мене цікавив і цей аспект
фікціоналізації реального персонажа і те, як, врешті-решт, легенда стає
сильнішою за історію.»

Александру Соломон вважає, що легенда про отця Арсенія Боку заповнює для
багатьох румунів порожнечу, залишену розчаруваннями останніх десятиліть. Це, за
словами режисера, фільм про те, як «румунське суспільство віддзеркалюється в
цьому культі, в цьому конструюванні дуже популярної фігури, яка пропонує надію
і розраду в наші часи». «Те, що я намагався зрозуміти, поза впливом
Православної Церкви на наше життя, на все наше життя, було народною основою
такого роду культу, такого роду мислення, магічного мислення, зрештою, яке
пориває з раціоналістичною, європейською традицією. І це явище не тільки
локальне, румунське. Зрештою, якщо подивитися по всьому світу, то є своєрідне
відродження магічного мислення, яке також проявляється в теоріях змови в
Америці, в Туреччині чи Польщі, і не тільки. Повертаючись до Румунії, я
знаходжу тут дуже гострим це відчуття соціальної занедбаності, яке відчувають
дуже великі категорії людей, які знаходять розраду і надію в цій сфері віри. І
ця розгубленість, про яку я заявляю в кінці фільму, пов’язана з моїм
спостереженням, що скільки б ви не протиставляли легенди історичним фактам,
магічне мислення раціональному, між ними існує бар’єр, нездоланна стіна. Люди
слухають раціональні аргументи, читають про факти, але зрештою це не змінює
їхніх переконань. Це одна з речей, яку я зрозумів, знімаючи фільм і я поважаю переконання
людей, очевидно, що ніхто не може торкатися їхніх переконань. Я вважаю, що це
їхнє право і якщо це їм допомагає, то це добре, але питання, яке порушується у
фільмі, полягає в тому, що відбувається, коли цією вірою спекулюють. Коли цією
вірою спекулюють комерційно, фінансово, навіть політично і вона стає загальним
правилом, яке нав’язується іншим. Більше того, перетворюється на своєрідний
канон, який треба поважати.»

Александру Соломон, режисер і оператор, відомий своїми повнометражними
документальними фільмами «Велике комуністичне пограбування» (2004), «Війна на
радіочастотах» (2007), «Капіталізм – наш секретний рецепт» (2010), «Румунія:
чотири батьківщини» (2015) та «Яйця Тарзана» (2017). З 2010 року Александру
Соломон викладає в Національному університеті мистецтв у Бухаресті та є
президентом асоціації One World Romania. У 2016 році він опублікував монографію
«Репрезентації пам’яті в документальному кіно».