«Активний архів» Національного університету театру і кіно

Проєкт «Активний архів» був започаткований Національним університетом театру і кіно імені Йоан Луке Караджале (UNATC) в Бухаресті у 2020 році з нагоди 70 років від заснування цього культурного закладу.

Corina Sabău, 03.07.2021, 08:33

Проєкт «Активний архів» був започаткований Бухарестським Національним університетом театру і кіно імені Йоан Луке Караджале (UNATC) у 2020 році з нагоди 70 років від заснування цього закладу. На сьогоднішній день програма включає п’ятнадцять короткометражних фільмів 1966-1971 років, знятих першим поколінням студентів кафедри кінорежисури та кафедри кінооператорства, після десятирічної перерви. Деякі з цих фільмів були створені режисерами, які згодом стали відомими: Раду Габря, Ада Пістінер, Фелісія Чернеяну, Йосиф Дем’ян, Тимотей Урсу, Віві Драган Васіле, Дан Піца, Мірча Верою, Ніколае Мерджіняну, та в яких зіграли актори, які стали популярними: Тома Караджіу, Мітіка Попеску, Корнел Коман, Іларіон Чобану.

Кінокритик, професор та художній керівник Фестивалю документального кіно «One World Romania» Андрей Рус, куратор кінопрограми архівних фільмів UNATC уточнює: «Проєкт «Активний архів» зародився з моєї пристрасті та турботи про архіви, а також інтересу окремих керівників UNATC. У 2020 році UNATC відсвяткував 70 років з часу свого заснування, і проєкт «Активний архів» був одним із проєктів, задуманих разом зі нинішнім ректором UNATC Лівіу Лукач, який намагається різними проєктами відродити цей заклад. Був також момент, коли ми запитували себе, що саме нам відомо про історію цього закладу, тому що ніколи не було справжнього бажання проводити дослідження, пов’язані з минулим UNATC, який називався спочатку Інститутом театру і кіно. Ця інституція підготувала більшість професіоналів як у галузі театру, так і кіно, принаймні до 90-х років минулого століття, та заклала основи, а саме певні принципи про створення театру та кіно та певні стилістичні норми були закладені за цей період навчання. Я почав дивитись у хронологічному порядку студентські фільми, починаючи з 60-х років, і минулого року представив на Міжнародному кінофестивалі «Трансільванія» (TIFF) колекцію з дев’яти короткометражних фільмів з архіву Національного університету театру і кіно. Коли надійшло запрошення від TIFF, я переглянув близько 200 короткометражних фільмів, зроблених між 1966 і 1971 роками. І я був надзвичайно здивований, коли виявив майже експериментальні фільми, фільми, які не дуже подібні на румунські художні фільми того періоду. Тож я зробив добірку виняткових фільмів, фільмів, які, на мою думку, можуть відродити зацікавлення до румунського маргінального кіно. Навіть й тепер студентські фільми маргіналізовані, порівняно з фантастичними фільмами, які доступні на різних телеканалах. Документальні та анімаційні фільми також важкодоступні. У Румунії не був наявним єдиний метод робити фільми, є так би мовити більше румунських методів. І дуже важливо почати досліджувати за цими всіма маргіналізованими фільмами. Перш за все, перед тим як їх досліджувати, дуже важливо зберегти їх, оцифрувати їх, а потім зробити так, щоб вони були доступними для досліджень. Я запримітив, що більша частина авангардного фільму знаходилась в одному закладі, де вивчали театр і кіно в комуністичний період, це для мене було справжнім відкриттям.»

У наступні роки за допомогою проєкту Активний архів будуть переглянуті симало фільмів та розпочниться масштабний процес оцифрування та відновлення всього архіву студентських фільмів, а їх майже 2000. Проєкт також має на меті виявити та зробити доступними декілька типів архівних матеріалів UNATC: фотографії, сценографічні замальовки, дипломні роботи або дисертації, матеріали про виступи студентів протягом семи десятиліть існування цього закладу, а також адміністративні документи, які висвітлюють педагогічну еволюцію у галузі сценічного мистецтва та кінематографії. Андрей Рус, куратор кінопрограми архівних фільмів UNATC ствердив: «Короткометражний фільм є дешевшим ніж повнометражний фільм, тому було зроблено багато короткометражних фільмів. Навіть у 70-ті роки, дуже добрі роки для румунського кіно, щорічно знімалося не більше 20 повнометражних фільмів, в той час як короткометражні фільми кіностудії «Sahia-Film» перевищували 200. Була також кіностудія «Animafilm», де знімали анімаційні фільми, які, на жаль, вже недоступні. Також було кілька сотень кіноклубів, і я впевнений, що серед фільмів, зроблених там, було чимало експериментальних кінострічок, але, на жаль, ці фільми не дійшли до широкої публіки. Я сподіваюся, що тепр , у цьому новому контексті, у Національному університеті театру і кіно імені Йоан Луке Караджале, в якому дослідницький відділ розвивається та існує великий інтерес для архівної галузі, нам вдасться пробудити інтерес людей, досягти успіху в залученні навіть приватних архівів. Це дуже велика проблема румунської культури, не лише кіно чи театру. Дуже часто трапляється, що артистам нікому залишати свої особисті архіви. Багато з цих архівів залишаються спадкоємцям або друзям, але вони недоступні широкій публіці, вони не є доступними для досліджень. І дуже важливо мати центри, які б займалися цими архівами, існує так багато прикладів відомих музеїв чи вищих навчальних закладів, які досліджують архіви».