XVII-й Театральний фестиваль у місті П’ятра Нямц

Після чотирирічної перерви Молодіжний театр міста П'ятра Нямц продовжив у жовтні гарну традицію просування молодих театральних діячів, зокрема режисерів, сценографів, акторів.

România Internațional, 14.11.2015, 09:45

Після чотирирічної перерви Молодіжний
театр міста П’ятра Нямц продовжив у жовтні гарну традицію просування молодих
театральних діячів, зокрема режисерів, сценографів, акторів. Мова йде про Театральний
фестиваль П’ятра Нямц «Голосую за молодь».

Відновлення діяльності найдавнішого театрального фестивалю країни, перший
випуск якого пройшов у 1969 році, означало й святкування повернення додому, у
будівлю-пам’ятку архітектури, яка в останні роки перебувала в реабілітації. Це,
за словами директора Молодіжного театру Лівіу Тімуша, є ознакою повернення до
нормального стану речей. Молодіжний театр, організатор фестивалю, що дійшов до
27 випуску, залишається в історії румунського театру як театральний «розсадник». Тому що тут побували такі відомі актори як Флорін
П’єрсік, Леополдіна Беленуце, і загалом, переважна більшість видатних румунських
акторів і режисерів.

Організатори цьогорічного фестивалю спробували
провести «флюорографію» сучасного театрального явища та представити тенденції
серед молодих румунських театральних діячів. І, з огляду на те, що Незалежний
театр став надзвичайно активним і видимим в останні роки, незалежні продукції
були включені до програми фестивалю. Серед них і вистава «Зроби ти перший крок!» за твором Жана-Клода Кар’єра, режисер постановник
Андрей Мунтяну, яка є продукцією Бухарестського театру мистецтва, незалежної
установи, заснованої у 2010 році. Головну жіночу роль у ній виконалаРалука Апроду,
актриса, яка грає як у виставах незалежного театру, так і в державних театрах,
і, яка стала відомою публіці й завдяки ролям у фільмах.

Ралука Апроду розповіла нам про зв’язок між текстом для вистави і презентацією цієї вистави у незалежному
просторі: «На нього ніщо не повинно впливати. Це повинно бути бажанням актора
зустрітися з героєм та бажанням режисера зустрітися з текстом, і все. На жаль, дійсно, для нас дуже важливим є
місце, де її ставимо. Є місця, де найважливішим є, щоб люди прийшли побачити
виставу. І тоді ти потихеньку починаєш робити компроміси. На жаль, дуже
важливо, щоб писалося, що це комедія. Ніхто не хоче йти на серйозну виставу
після робочого дня. Якщо ж обирає її – то йде до державного театру. І тоді, щоб
привернути увагу людей, треба бути трішечки «хитрим». Ми маємо одну виставу в Годот, яка називається «Happy end». ЇЇ справжньою назвою була «Лізолетта у травні», але вона була непривабливою і ми змінили її на «Happy end». І це відіграло велику роль. Хоча то була
та сама вистава, нам вдалося зібрати в театрі публіку і запропонувати їй те, що
ми хотіли. Є дуже багато вистав незалежного театру, і люди почали до нього все
частіше приходити, включно й тому, що відомі актори почали грати й у виставах незалежного
театру. А це дуже важливо.»

Щоб заохотити молодь
Театральний фестиваль у місті П’ятра Нямц
має, звичайно ж, і конкурсний відділ, де цього року було відібрано 16 вистав із
80 записаних. Серед володарів премій була й Ніколета Лефтер в категорії «Найкраща актриса» за роль Надії у виставі «Віза для клоуна» за романом Савіани Стенеску та в постановці режисера Александра
Міхаїла у Бухарестському театрі «Одеон». Вистава «Віза
для клоуна» («Інопланетяни з
надзвичайними здібностями/Aliens with Extraordinary Skills») була поствлена у
2008 році в Нью-Йоркському театрі «Джулія Майлз», отримавши
захоплюючі хроніки в Нью-Йорк Таймс та інших американських виданнях. Історія заснована
на реальному факті: румун та українець привезли в США понад 800 нелегальних
іммігрантів по підробленим візам для циркових виконавців.

У свої 33 роки Ніколета Лефтер
є однією з найкраще сприйнятих актрис її покоління. Вона бере участь у багатьох
фестивалях і вважає, що заходи, присвячені особливо молоді, потрібні: «Гадаю,
що найкращим кроком уперед є спробувати переконати молодь відійти від
комп’ютера й телевізора, прийти побачити на сцені живих людей і відчути речі,
які ти не можеш відчути перед екраном. Речі, які можуть тебе змінити і зробити
так, що тобі сподобається спілкуватися. Помічаю, що нас все сильніше приваблює
самотність та ізоляція. Люди не спілкуються між собою, не мають відкриття, на
відчувають радості від зустрічей, розмов, не хочуть дізнатися, що робить інший.
Гадаю, що це є найважливішим. І другим є те, що вистави мають і щось виховне,
що стимулює уяву молоді, і це надзвичайно.»

Серед молодих режисерів,
запрошених на Театральний фестиваль у П’ятра Нямц «Голосую за молодь», був і Влад Крістаке з виставою «The History Boys/Любителі історії» за п’єсою Алана Беннетта, поставленої
Бухарестським театром «Excelsior». Постановка отримала дві номінації в категорії «Найкраща вистава» та «Найкращий режисер». Послухаймо на завершення думку
Влада Крістаке про потребу у фестивалях, присвячених молодим творцям: «З одного
боку, мені здається надзвичайним, що це відбувається, тому що так зв’язуються,
скажімо, два покоління артистів, людей, які дебютували в останні десять років.
Так збираються докупи їхні продукції і можна зрозуміти що вони думають про
напрямок, в який має рухатися театр. І це дуже добре. З іншого боку, я не дуже вірю
в цей поділ на молоде і старе покоління і гадаю, що можуть бути молоді люди з
дуже багатим досвідом, та старші люди, які є набагато свіжішими й молодшими ніж
молоді в своїх театральних рішеннях і в тому, як виглядають їхні вистави. Не
думаю, що артистична молодість пов’язана зі біологічним
віком, на мій погляд це залежить від людини.»