11-е видання Art Safari

Понад 600 творів мистецтва, виставлені для широкої аудиторії в центрі столиці Румунії. У Палаці Дачія відкрилося 11-е видання найбільшого мистецького павільйону в Румунії, відомого як Art Safari.

Ion Puican, 04.03.2023, 04:45

Понад 600 творів мистецтва, виставлені для широкої
аудиторії в центрі столиці Румунії.
У Палаці Дачія відкрилося 11-е видання найбільшого мистецького
павільйону в Румунії, відомого як Art Safari. Нинішнє видання поділено на 4 теми:
сучасне мистецтво Франції, сучасне мистецтво Румунії, культурне мистецтво Іспанії та культурне мистецтво
Румунії.

Під час відкриття генеральний директор Art
Safari Йоана Чокан заявила для присутніх на заході: «Якщо ви вважали мистецтво
нудним, то напевно ви одразу зміните своє враження коли ступите на виставки, чиїми кураторами є запрошені митці. Тут, в
«Арт-сафарі», ми побачимо автопортрети, сцени з селянами, ефектне освітлення,
навіть танцюристів з Паризької опери, полотна в олії, а також, як не дивно, рослини,
що ростуть із кросівок».

На виставці сучасного мистецтва в 11-му виданні Арт Сафарі одним із
репрезентативних художників є лауреат премії «Марселя Дюшана» у 2011 році на Паризькому міжнародному ярмарку сучасного
мистецтва, Мірча Кантор – сучасний митець, який працює в різних середовищах, від фільмів
і живопису до інсталяцій або ефемерних втручань. Про свою участь у Art Safari
2023, про дві його роботи, виставлені на заході, Мірча Кантор розповів: «Йдеться про виставку з лауреатами премії
«Дюшана», частину з них, про кураторську добірку під назвою «Палац пам’яті» і мене, до речі, запросили сюди з двома унікальними творами для Румунії. Перший твір – це
розетка з банок безалкогольних напоїв, на який мене надихнула розетка собору в Ренні, Франція,
коли я побував там у 2007 році. Я побачив цю розетку і хотів створити так би мовити діалог між сучасним мистецтвом
та класичним мистецтвом. У тому соборі є твори Шагаля, ті чудові вітражі. Там коронувалися королі
Франції. Тож це дуже престижне місце, і я хотів отримати якусь відповідь, яка б
відповідала історії того місця. І коли я все їздив між Парижем і Ренном по
вихідних, одного разу побачив жебрака в центрі Парижа, біля паризької ратуші,
який виготовляв «попільнички», що мали форму розетки. Це мені дуже сподобалось.
Я його попросив зробити близько дві тисячі таких маленьких «попільничок», з яких
я мав створити цю розетку. Він мені їх зробив, і саме так ця розетка виникла з
ідеї про те, як сублімувати банальне у щось, що може вивести нас за межі, через
естетичний досвід, через дуже чітко визначений мистецький акт. Що сьогодні
означає духовність? Вона у вас перед очима. Треба лише перетворити, передати,
підкреслити у творі мистецтва. І в цьому полягає роль митця загалом, сублімувати
реальність, відтворювати її такою, якою вона є. Я співпрацюю з різними
митцями, з різних сфер, з різних середовищ, з художниками, скульпторами, кінорежисерами. Наприклад
Клеман Когітор – це митець який мені дуже подобається. Другий мій твір – дуже
особливий, дуже красивий, дуже дорогий для мене твір, тому що він з’явився в
результаті тривалих дружніх стосунків із графіком і фотографом Джетою
Бретеску. Наші дружні стосунки увічнилися, практично, в 2014 році, коли я відвідав
її майстерню і запропонував зняти цілу серію фотографій, які ви бачите тут на
виставці. Тут їх лише сім, бо ми керувалися ідеєю, що тиждень має сім днів і
кожен день митець працює своєю рукою. Це як своєрідна данина праці, данина перш
за все Джеті Бретеску, цій талановиті жінці румунського мистецтва, яка надихала,
яка позичалася мужністю, яка дала поштовх багатьом митцям молодого покоління,
навіть мені. … Я пам’ятаю, що і поради мені дуже допомогли. Мистецтво завжди пряме, від митця до митця,
від митця до аудиторії, без посередника.»

Сучасний митець Мірча Кантор також
розповів нам про інші проєкти, в яких він бере участь у цей період: «У мене багато проєктів, я готую виставку, в якій виступаю навіть куратором.
Хотілося би надати її не тільки національного, а й міжнародного характеру. Також
працюють над пам’ятником румунському веслувальнику Івану Пацайкіну. Це, до
речі, співпраця п’ятьох митців, пам’ятник буде відкрито 8 вересня в Тулчі.
Нещодавно мене номінували на премію малювання у Франції «DrawingNow»,
переможець якої буде визначено наприкінці березня. Працюю над книгою, яка
побачить світ десь восени. Отже, у мене багато проєктів.»

Наприкінці нашої розмови Мірча Кантор розповів
про нагороди, які він отримав за свою кар’єру: «Премія Дюшана – це престижна
нагорода. Для мене велика честь, я радий, що отримав її, і це своєрідне
підтвердження моєї кар’єри. Премія «Дюшана»
присуджується так би мовити помітним митцям арт-сцени. У 2004 році мені було присуджено премію «Prix Ricard», що
присвоюється молодим талантам. Це неабияка річ отримати обидві
нагороди. Нас дуже мало у
світі. Однак
ці заслуги ми повинні якось підтвердити в часі. Є багато митців, які після отримання
премій, так би мовити зникли з пейзажу. Я вважаю, що нам важливо
залишатися свіжими, зберегти квітку живою, що є відповідальністю протягом наступних
років.»