Чоловічий монастир Чолану
Чоловічий монастир Чолану був документально засвідчений в XVI столітті. Він має дві прекрасні церкви, розташовані приблизно в 100 метрах одна від іншої і Музей ікон, намальованих Георге Таттареску (1886 г.), одягу і предметів релігійного культу.
Христина Манта, 30.04.2017, 01:12
Чоловічий монастир Чолану був документально засвідчений в XVI столітті. Він має дві прекрасні церкви, розташовані приблизно в 100 метрах одна від іншої і Музей ікон, намальованих Георге Таттареску (1886 г.), одягу і предметів релігійного культу. Традиція свідчить про те, що монастир був заснований в 1589 році княгинею Нягою, дружиною князя Міхні Турчітула (1564-1601 рр.).
Церква в долині була побудована за підтримки єпископа Цезаря Бузеуського в 1828 році і присвячена св. Георгію. Назва монастиря Чолану (укр. мовою Кости) походить, за словами мешканців, від кісток пустельників, що були виявлені на галявині. За традицією, після потрапляння Константинополя в руки турків в 1453 році, велике число ченців з Балканського півострова знайшли притулок у Волощині. У 1600 році князь Міхай Хоробрий, по дорозі до Неєнь, зупинився тут і молився в церкві Святого Георгія. Нижче, в напрямок до населеного пункту Мегура, знаходиться криниця Міхая Хороброго. Кажуть, що тут зупинився Міхай Хоробрий, щоб відпочити з його військом.
Слід зазначити, що Монастир Чолану не припиняв своєї діяльності ані під час господаря Александра Йоана Кузи (1840 р.), ані під час комуністичного періоду, хоча кількість ченців зменшилася. Згідно з легендою, у цьому монастирі знайшли притулок кілька ченців біженців, що ховалися від турків, в кінці ХУ століття. Під час нападу турецького війська княгиня Няга зі своїми п’ятьма дітьми прихистилися у цих ченців. Один з дітей помер, і, цілком ймовірно, що він був похований праворуч старої церкви, яка спочатку не мала веж, ані притвору. У народі кажуть, що у пам’ять про померлу дитину княгині, ченці збудували невелику церкву, оточену стіною, подібно фортеці, руїни якої ще витримали аж до ХУІІІ століття. Упродовж часу, церква була відновлена у 1764 та 1854 роках.
У дворі монастиря, де розташовані дві церкви, знаходяться і дві криниці, чиї куполи були розписані відомими художниками Бузеуської школи. Певну частину будівель нинішнього абатства було побудовано на початку ХХ століття. У монастирському комплексі знаходиться ще музей, де можна милуватися релігійними предметами, там зберігаються чимало з ікон, намальованих художником Таттареску, онуком Ніколая Теодореску Пітарул, який був керівником Бузеуської школи живопису, в середині XIX століття. Зберігається тут ще візантійська ікона, здійснена на Афонській горі, на якій зображений Св. Георгій, копія з 1925 року ікони Діви Марії з немовлям, оригінал якої зберігається у молдовському монастирі Делгеуць, та 100 ікон, написаних на дереві в ХІХ столітті. Книжковий фонд бібліотеки монастиря нараховує 1530 книг, близько 40 рукописів, що датуються XVI і XVII століттями, багато друкованих томів з XVIII століття, з-поміж яких примірник Четвероєвангеліє Коресі та Панахида, що належала Беняміну Костаке з часів коли він був єпископом Роману.
Монастир є не тільки важливим місцем поклоніння, а й справжнім туристичним атракціоном. Розташований в самому серці лісу, монастир тісно пов’язаний із скульптурним табором з населеного пункту Мегура і ті, хто прибуває сюди, захоплюються красою цих країв. Хоча в монастирі немає місць для поселення туристів, у важливі святкові дні, тисячі вірян прибувають сюди, аби взяти участь у богослужіннях.