Столичний палац Шуцу

З-поміж грецьких сімей, що поселилися у Волощині упродовж часу і особливо в XVI-XVIII століттях, сім'я Шуцу займає важливе місце, вихідці цієї родини будучи господарями Молдови та Волощини протягом договго часу.

Христина Манта, 07.09.2014, 05:00

З-поміж грецьких сімей, що поселилися у Волощині упродовж часу і особливо в XVI-XVIII століттях, сімя Шуцу займає важливе місце, вихідці цієї родини будучи господарями Молдови та Волощини протягом договго часу. Таким чином, Міхай Шуцу був тричі господарем Волощини (1783-1786 рр., 1791-1793рр., 1801-1802рр.) і раз господарем Молдови (1793-1795 рр.), у той час як його двоюрідний брат Александру Шуцу був останнім фанаріотським правителем Волощини (1818-1821 рр.). Сама родина Шуцу походить з Епіру, найвідомішим її членом будучи Діамантакос Шуцу, по кличці Драко, з Константинополя. Вони оселилися у Волощині у першій половині XVIII століття, взяли активну участь у громадському та політичному житті того часу, одружуючись з представниками аристократичних родин румунського і грецького походження.

Історія палацу Шуцу починається після одруження Костаке Шуцу, племінника господаря Міхая Шуцу, на Руксандру Раковіце в 1816 році. Батьки Руксандри дарують їм земельну ділянку навпроти церкви Колця, на якому, пізніше, з 1833 по 1835 рр., Костаке зводить будівлю, яка носитиме його ім’я. Безсумнівно Костаке Шуцу був незвичайною фігурою тих часів своєю соціальною поведінкою, політичними поглядами і, не востаннє, навіть архітектурою збудованого ним палацу. Народився він 11 травня 1799 року, був головою Апеляційного суду в Бухаресті в 1836 році і міністром юстиції в 1850.

В особистому житті Костаке був далеко не святим. Одружився на Руксандру Раковіце, яка подарувала йому пятеро дітей (чотирьох дівчат і одного хлопця, майбутнього власника палацу, Григорія, який народився у 1918 році). Окрім дружини, у нього була коханка, Єліза Орбеску яка, як не дивно, подарувала йому теж пятеро дітей, і теж чотирьох дівчат та одного хлопця, Ніколая, який зник без слідів у 1873 році. Після смерті Костаке у 1875 році, Григорій може повною мірою насолодитися величезним майном успадкованим від батька, тобто палацом, хатою у місті Бреїла, маєткл Шуцешть, іншим маєтком в Афінах, загалом 12.000 га. Побудований в неоготичному стилі з чотирма багатокутними вежами, розміщеними на обидвох боках, палац Шуцу відрізняється внутрішньою просторовістю наданою куполом, подібним на купол особняка в Голешть. Центральний хол був завершений 1862 року відомим скульптором і архітектором Карлом Шторком.

Друга половина минулого століття стане для Палацу Шуцу періодом максимальної яскравості. Григорій (1819-1893 рр.) і його дружина Ірина, донька банкіра Штефана Хаджі-Моску, улаштували і парк, що оточував будівлю, і який простягався аж до колишньої церкви Св. Сави. У саду майже постійно можна було побачити пеліканів, фазанів, павичів і красивий фонтан, який нагадував про фонтан Версальського палацу. Їх шанувала, але й заздрила вся столична аристократія. У перші три десятиліття минулого століття, палац Шуцу отримує різні призначення, які негативно позначаються на стан будівлі і прилеглий до неї парк. Одночасно, палац буде мовчазним свідком важливих історичних подій. В роки німецької окупації Першої світової війни, будівля буде резиденцією генерала губернатора окупованої території. Тут, у теперішньому конференцзалі музею, губернатор організує урочистий обід з нагоди Нового 1918 року. Тоді відбулася історична розмова фельдмаршала Августа фон Макензена та Александра Маргіломана щодо укладення миру між Румунією і Центральними силами. Десять років по тому, будівля стане Бухарестською мерією, пізніше Банком Кріссовелоні, Ощадбанком. З 1956-1958 рр. будівля проходить крізь широкий рестравраційний процес. 23 січня 1959 року, за день до відзначення століття з моменту возз’єднання румунських князівств, було відкрито в новій організаційній формі Історичного музею міста Бухарест. Обєднанням Музею історії із Музеєм мистецтв народжується Музей історії та мистецтва міста Бухарест, в якому зберігаються майже 400.000 предметів.

Колекція археології містить предмети з палеоліту, неоліту, бронзової доби, гето-дакського періоду. Колекція нумісматики та медалей містить османські, австрійські, російські монети та печатки боярських сімей. У колекції фотографій зберігаються 50.000 фотографій, кліше на склі, у тому числі перші фотографічні зображення міста Бухарест. Колекція вишуканих творів мистецтва складається з картин, малюнків, надгробних плит, гербів, а колекція старовинних предметів містить зброю, уніформи, прапори та костюми.