Румунія, оповита міфами та легендами (ІІ)
Звідки береться назва Фегераш і суперечка навколо назви найвищого гірського піку в Румунії є лише деякі з легенд, що збереглися до наших днів, в яких намагалися витлумачити лінгвісти чи історики.
Христина Манта, 31.08.2014, 09:01
Звідки береться назва Фегераш і суперечка навколо назви найвищого гірського піку в Румунії є лише деякі з легенд, що збереглися до наших днів, яких намагалися витлумачити лінгвісти чи історики.
У горах Фегераш, яких перетинає найбільш дивовижний дорожній шлях у світі — Трансфегерешан — знаходиться і найвищий пік з Румунії — Молдов’яну — 2.544 м. Про походження його назви тривають і зараз різні спори. Деякі історики стверджують, що назва походить від собачки Молда, від якої запозичило свою назву і князівство Молдова. Чимало дослідників відхилили цю ідею і стверджували, що назва піків Фегераських гір походить від прізвиськ пастухів, які піднімалися туди понад 80 років тому. Так, пік Молдов’яну отримав назву від пастуха, який орендував ту частину гори. І назва гірського масиву Фегераш породила суперечки. Кажуть, що слово має угорське коріння. Деякі історики стверджують, що походить від слова “фогор”, що означає “куріпка”. Зі сходу на захід, прямою лінією, гори Фегераш простягаються на близько 70 км, а з півночі на південь – близько 45 км. Вони подібні на величезний кістяк орієнтований зі сходу на захід з «ребрами» (піками) орієнтованими на північ і, відповідно, південь. Північні піки є набагато коротшими і крутішими, ніж ті, що на півдні, які є дуже високими і менш крутими. Пік Молдов’яну найкраще видно з повітря. Ці гори стали відомими в Румунії тому що, тут знайшли притулок румунських антикомуністичні борці.
На кордоні між повітами Горж і Мехедінць, неподалік міста Бая де Араме, є боженствений витвір природи. Величезний вапняковий камінь, що завалився через дві точки опору, створив майже єдиний у світі міст, другий за величиною в Європі, і єдиний по якому їздять автомобілі. Тут легенда поєднюється з наукою і заманює тебе проникнути в інший світ. Місцева легенда трохи лякає. Чимало автомобілів, що їздили цим мостом, з’їжджали у провалля, однак, парадоксально, хоча автомобілі перетворювались на залізний лом, з людьми ніколи нічого не траплялося. Міст — це кам’яна аркада, діаметром 4 м, заввишки 22 м, завдовжки 30 м та завширшки 13. Таких природніх мостів мало у світі лише 3 чи 4. Найвідомішим є Ларде з Франції. Якщо науковці вважають цей міст результатом провалу печери, місцева легенда розповідає про щось інше. Кажуть, що колись в печері Поноареле жив–був біс. Злякані ним селяни хотіли його позбавитись і молилися про це Богові. Вдарив Господь Бог долонею по печері, і вона провалилася, створивши міст. Однак, Бісу вдалось врятуватись. Вийшов він по тому боці печери, в якій живуть зараз понад 900 кажанів. Людям не дуже подобається говорити про Господній міст, але хочеться вірити, що Богові насправді вдалось перемогти Біса, бо Господу Богу все таки вдалось вратувати всіх людей, котрі тут потрапляли в ДТП.
Одним з найбільш вражаючих місць в Селажському повіті є “Сад Драконів”, природний геологічний заповідник, що подібний, в деякій мірі, на грецьку “Метеору”. “Сад Драконів” розташований на околицях села Гилгиу Алмашу, у селажській комуні Балан, і є, насправді, безліччю іррегулярних скель, що утворилися тут після відриву і сповзання цілих скельних блоків від пагорба Інкієтурь. На думку геологів, пізніше ці утвеорення взяли найхимерніші форми: колони, контрфорси, мости, гриби, деякі заввижки 10-12 м. Через їхні дивні форми, місцеві жителі присвоєли скелям цікаві назви. Таким чином, найбільші з них, у формі призми, отримали назви казкових персонажів, Дракон та Дракониха, менші за розміром скелі були названі більш земними назвами: Дід, Ева, Солдат, Сфінкс, Монах, Капітан, тощо.
Один з найвідоміших гірських піків повіту Алба є Пік Геїна (укр. “Курка”) висотою 1486 м. Він розташований у північно-західній частині повіту, на кордоні з повітами Біхор, Хунедоара та Арад. В основі популярності цієї гори лежить легенда, а також традиційний “Ярмарок дівчат”, захід, що проходить тут протягом сотень років. Легенда цієї гори тісно повязана з річкою Арієш, яка перетинає Західні гори. У народі кажуть, що на цій горі, у близкучому палаці, жила фея неземної краси. Вона мала курку із золотим пірям, що несла щодня три золоті яйця, і фея дарувала ці яйця бідним дівчатам, які мали виходити заміж. Одного разу, три місцеві хлопці, котрі чули про багатство феї, одяглися в жіночий одяг, зуміли потрапити в палац і вкрасти курку. Кваплячись, по дорозі вони загубили золоті яйця, які розбилися в річці Арієш. З тих пір, пісок цієї річки містить фрагменти золота. Протягом сотень років місцеві жителі виймали з цієї річки золото, використовуючи елементарні інструменти. На жаль, сьогодні більше ніхто не експлуатує це золото. Легенда ця передається за допомогою найбільшого заходу під відкритим небом з Румунії. Щороку, в найближчу неділю до дати 20 липня (Св. Іллї), тисячі місцевих жителів і туристів піднімаються на гірське плато для участі в «Ярмарку дівчат”. Перша документальна згадка про цей захід датується 1816 роком. Згідно історикам, упродовж років у цьому заході взяли участь відомі особистості, у тому числі австрійський Імператор Франц Йосиф I, під час свого візиту до Трансільванії у 1852 році. У минулому, люди, що проживали у навколишніх селах, зустрічалися тут, щоб обмінюватися товарами, але це було, також, можливістю для хлопців та дівчат познайомитися, а потому й побратися. У наші дні захід має яскраве фольклорне значення, що робить його привабливішим для туристів.
