Римо-католицький собор “Святого Михайла”
Одним з найбільш відвідуваних туристичних атракцій у місті Алба-Юлія є Римо-католицький собор Святого Михайла, найкраще збережена середньовічна памятка в Центральній Європі, всередині якої знаходиться могила Янку Хунедоарського, та інших князів.
Христина Манта, 15.02.2015, 01:55
Римо-католицький собор “Святого Михайла” є найстарішим і найвищим (81м) собором в Румунії. Будувати його почали в 1247 році. По обидвох сторонах собору розміщені два рельєфи з римського періоду, що зображують Архангела Михайла. Єдиний із соборів єпархій заснованих Королем Угорщини Штефаном, який зберігся до наших днів в оригінальному вигляді, середньовічному, щорічно відвідують тисячі туристів різних релігій з десятків країн. Доказом цього є книга вражень, розміщена біля входу в собор, де тільки торік висловили захоплення до цього місця поклоніння, чия художня цінність неоціненна, туристи з 19 країн, у тому числі Азії та Америки. Собор був місцем зйомок для декількох кінофільмів, у тому числі іноземних.
У соборі знаходиться саркофаг Янку Хунедоарського, воєводи Трансільванії, який 22 липня 1456 року, у Белграді, здобув велику перемогу над турками, якою було зупинено вторгнення Османської імперії в Центральну Європу протягом 70 років. На згадку про цю перемогу, всі католицькі церкви у світі б’ють дзвони щодня о 12.00 годині. Папською буллою від 6 серпня 1456 року, у день коли Папа Римський чув про перемогу Янку Хунедоарського, наказав, щоб щодня “до кінця світу” о 12.00 годині в католицьких храмах били дзвони, щоб позначити таку важливу перемогу над турками.
Однак, трансільванський воєвода помер через кілька днів після цієї перемоги, 11 серпня 1456 року, від чуми. Його могила знаходиться в соборі, а на камяному саркофазі намальовані бойові сцени. Ходять такі чутки, що місце, де похований в соборі князь не є місцем, де в даний момент знаходиться саркофаг, і що саркофаг був перенесений кілька разів протягом століть. Поряд з могилою Янку Хунедоарського знаходиться й могила його брата, Іоана, який помер в 1442 році, і його сина, Ласло, померлого в 1458 році, на саркофазі якого вирізьблена емблема родини Хуніадів. У соборі знаходяться і саркофаги королеви Ізабелли та її сина, принца Яноша Жигмонда, зведені навколо 1570 року, і принца Бетлена Габора.
У період Відродження, собор отримав деякі доповнення, але, по суті, він зберігає свою первинну форму. Він має три нефи і трансепт, дві західні вежі і квадратну башту, святилище, яке було спочатку меншим. Згодом, у північній частині собору були зведені каплиці Лосой, в 1512 році, і Вордой, в 1524. Каплиця Лосой, збудована на початку шістнадцятого століття, в 1512 році, є найважливішою будівлею початку епохи Відродження в Трансільванії. Вона була збудована шляхом загальної реконструкції північного портика собору в романському стилі, з метою створення вівтаря “Душі віруючих”.
Склепіння каплиці, в стилі пізньої готики, прикрашене гербами трансільванських особистостей. Вона була відреставрована кілька років тому, так само й Південна башта, вартість робіт складаючи сотні тисяч євро. Під час реставраційних робіт були виявлені кілька могил з цегельними або камяними саркофагами, що датуються кінцем XII – початку XIII століття, що належать населенню західних країн, ймовірно, це могили майстрів, які побудували собор. Каплиця Вордой є результатом розширення собору. У підлозі каплиці знаходяться похоронні плити двох трансільванських єпископів.
З 1565 до 1716 рр., з короткою перервою між 1594 і 1603 рр., собор був використаний спочатку унітаріанцями, потім реформатами. Повернення римо-католицького єпископа в Алба-Юлію було можливо тільки в 1716 році. У 1728 році, фронтон у стилі бароко західного атріуму між двома середньовічними вежами прикрашений статуями угорських святих. Під ним відкриваються західні ворота, в стилі ранньої готики. Церква була відреставрована у 2009 році з нагоди святкування тисячі років від засвідчення першої римо-католицької єпархії в Трансільванії.
