Путна – перший монастир Штефана Великого

Путна - це перший і найвідоміший з монастирів, зведених князем Штефаном Великим у Буковині. Цей чоловічий монастир ще називають «Єрусалимом румунського народу»...

Христина Манта, 26.04.2020, 01:58

Буковина, північно-східна
частина Румунії, відома своїми не менше 180-ти монастирями. Тут туристи мають
змогу побачити унікальні монастирі з внутрішніми та зовнішніми настінними
розписами (фресками) давністю понад 4 сторіччя. Мистецтвознавці порівнюють їх з
фресками венеційської Базиліки Сан Марко або собору Орвето (Італія). Певну
частину монастирів було побудовано під час господаря Штефана Великого
(1457-1504 рр.), який за роки його правління отримав 34 перемоги у 36 боях. Князь
засновував монастир або церкву у пам’ять про кожну бойову перемоги, так що за
кожну перемогу від збудував по одній церкві чи монастирю. Путна – це перший і
найвідоміший з монастирів, зведених князем, а також найстаріший з безперервно
діючих монастирів Буковини. Це чоловічий монастир, який ще називають
«Єрусалимом румунського народу», бо тут був похований один з найулюбленіших
румунських князів – Штефан Великий. Монастир Путна став своєрідним символом
єднання румунського народу навколо своєї історії, віри. Про це нагадує перед
монастирською церквою бюст поета Міхая Емінеску, учасника урочистостей 1871
року, коли в монастирі Путна вперше пройшли панрумунські святкування.

Монастир Путна
належить румунській Православній церкві, Сучавсько-Радівецькому архієпископству
молдовсько-буковинської митрополії і був заснований 1466 року молдовським
воєводою і названий за місцем розташування на честь Успіння Богородиці. Ще з
моменту його заснування був одним із найважливіших культурних центрів
князівства Молдови. Зведення основних споруд монастирського комплексу було
завершено 1469 р, а зовнішні укріплення та вежі були збудовані до 1481 року.
Сьогодні в монастирському музеї зберігаються багато рукописів, церковних коштовностей
та інших артефактів. Одним з головних їх дослідників був український філолог
Омелян Калужняцький. На території монастиря були поховані три молдовські князі
та члени їх родин: Штефан Великий, Богдан Сліпий, Штефан Молодий, багато православних
ієрархів. Саме тому сьогодні монастир є важливим центром православного паломництва
північної Румунії.

Обитель тричі
горіла – в 1484, 1536 і 1691 роках (в останньому випадку її підпалили), і
чотири рази була пограбована – 1622 року розбійниками, в 1653 році козаками
Тимоша Хмельницького, у 1691 році поляками Яна Собеського і в 1739 році
російськими військами. Напад козаків Хмельницького відбувся під час перебудови
монастиря, розпочатої господарем Василем Лупу. В результаті монастир був зруйнований.
Однак, після 1662 року обитель відбудували за підтримки князя Іоанна Георгія Штефана.
Упродовж часу монастир страждав від землетрусів, найбільш руйнівний з яких стався
в 1739 році – тоді постраждали соборна церква, огорожа і деякі з веж.
Відновлення монастиря належало митрополиту Якову Путняну в середині XVIII століття.
Він оновив церкву, витративши на це 10.000 австрійських гульденів. Його навіть визнали
другим засновником обителі, його останки будучи поховані у церкві, де похований
сам Штефан Великий.

Напередодні
приєднання Буковини до Австрії, монастир Путна володів безліччю нерухомих
маєтків як в самій Буковині, так і в Молдові. Згідно з регламентом імператора
Йосифа II, від монастиря було відібрано 59 маєтків. Під час австрійської
окупації кінця XVIII-початку XX століття, незважаючи на утиски Віденського
двору, Путна продовжувала відігравати важливу роль в збереженні і зміцненні
православної віри і національної самосвідомості румунів. У 1934-1935 роках,
усипальниця Штефана Великого була оновлена ​​за кошти румунського короля Кароля II, який у зв’язку з цим був проголошений почесним ктитором монастиря. В ході
реставрації 1955-1958 років були відновлені чернечі келії і господарський
будинок. У 1959 році три чверті монастирів у Румунії були закриті, чернецтво
знаходилося під особливим тиском комуністичної влади. Однак, Путна уникла ліквідації.
У 1966 році, за рекомендацією ЮНЕСКО, 500-річчя заснування монастиря Путна було
відзначено у всьому світі. Відкритий в 1976 році монастирський музей розмістив
багатющу колекцію візантійської вишивки, відому в усьому світі.

До найважливішого
релігійного комплексу Штефана Великого, монастиря Путна пов’язано багато
цікавих історій і легенд. Кажуть що, одного разу, у дуже темну ніч, у той час
коли Даніїл Відлюдник молився у свій келії, до нього прийшов попросити притулку
Штефан Великий, який, повернувшись з гірського полювання, заблукав у цих місцях.
Тоді самітник переконав його побудувати монастир неподалік прекрасної долини річки
Путна. Інша легенда розповідає, що воєвода, будучи переможений у бою турками і
блукаючи пораненим по країні, дістався до келії, де старий відлюдник, з довгою
білою бородою, дав притулку і погудував його. Опівночі відлюдник узяв Штефана
за руку, вийняв його з келії і вказав пальцем на певне місце, тричі запитавши
його, чи бачив там щось. Третій раз, князь відповів, що побачив кілька вогнів. Відлюдник відповів,
що це ангели, ні вогні, і що місце це святе. Штефан пообіцяв, що підніме
монастир, а наступного дня він зібрав свою армію, розкидану по всій країні,
знову рушив у бій і розгромив ворогів. Після перемоги, він дотримався обіцянки,
збудувавши монастир.

Неподалік
монастирського комплексу Путна, на сільському цвинтарі знаходиться невелика середньовічна
дерев’яна церква, яку вважають найдавнішою дерев’яною спорудою на території
Румунії. Східна частина церкви датується першими роками ХV століття, і, за
традицією, була привезена Штефаном Великим із н.п. Воловец. Вважається, що вона
була побудована у 1346 році князем Драгошом Води, в селі Воловец. Звідси через
122 роки князь Штефан Великий перемістив її в село Путна. Найдавнішу письмову
згадку про легенду можна знайти в «Літописі» Ніколая Костіна. Як традиція, так
і наукові дослідження встановили, що церкві більше 650 років. Зразки відібрані
у церкві були проаналізовані у шведському Лундському університеті. Результат
показав, що церква була побудована між 1399-1402 роками, але із зазначенням, що
деревина була вирубана на 50-60 років раніше.