Плоєштський музей годинників

Плоєштський музеї годинників немає аналогів в музейній мережі Румунії з огляду на специфіку колекції. Це єдиний музей годинників в Південно-східній Європі. Найближчий подібний музей знаходиться в Австрії, у Відні.

Христина Манта, 15.03.2020, 06:55

Найдавніші
способи вимірювання часу були відомі за 2000 років до нашої ери. Хронометричні
прилади того періоду іноді називають найпростішими, їхня ера закінчується
першими важливими вдосконаленнями механічних годинників з колісною передачею.
Сюди належить багато типів сонячних, водяних, вогневих, піскових та інших
годинників, які як важливі елементи розвитку зіграли чималу роль в історії
хронометрії.

Колекціонування
годинників вважається одним із найбільш цікавих хобі, і швидкого результату
тут не чекають. Сенс цього заняття – передати колекцію майбутнім поколінням. Можливо
це й мав на меті професор Ніколає Сімаке, директор Плоєштського історичного
Музею з 1954 по 1971 роки, котрий в 1963 році відкрив, в одному залі
Плоєштського палацу культури, Музей годинникарства, єдиної в Румунії такого
роду установи.Про це й розповім я вам сьогодні.

Плоєштський
музеї годинників немає аналогів в музейній мережі Румунії з огляду на специфіку
колекції. Це єдиний музей годинників в Південно-східній Європі. Найближчий
подібний музей знаходиться в Австрії, у Відні. У ньому виставлені дуже старі
годинники яким понад 400 років, кишенькові годинники, настільні годинники та
настінні годинники. Іншою своєрідністю, яка не зустрічається в інших музеях
світу, є те, що в музеї виставлені більше 30 годинників, які крім технічної та
художньої цінності, мають і меморіальну цінність, що належали визначним
румунським та іноземним особистостям. У плоєштському
Музеї представлено годинники різних періодів.
Багато з них, попри свій вік, і досі показують точну годину. Співробітники цього музею стверджують,
що сучасні годинники нічого нового у своїх механізмах не мають. Ще у ХУІ столітті,
окрім години вони показували дату, день тижня, фази місяця та навіть гороскоп.
Щоправда, тоді дозволити собі механічний годинник міг не кожний. Менш заможні і
далі користувалися сонячними годинниками. Вони були точніші і саме по них
звіряли механічні хронометри. Найстаріший експонат – сонячний годинник від 1562 року. Відвідувачі можуть побачити
і кишенькові, нашийні хронометри у вигляді хрестів, розроблені спеціально для
священиків. Кожна епоха мала свій стиль, який можна було вгадати в годинниках.

Зібраним у музеї годинникам можуть позаздрити і багато європейських музеїв. Тут
представлено механізми кращих французьких, німецьких, англійських майстрів і
навіть хронометри роботи румунських ремісників. Історія європейського годинникарства доволі
об’ємна. У
музеї розповідають, що кожний годинниковий механізм – унікальний, має свій ключ
і лише йому притаманний бій. У ХХ столітті, кажуть науковці, годинник як витвір мистецтва
почав зникати. Серед цінних експонатів у
колекції музею є настільні годинники епохи Людовика XIV. У них бронзовий
футляр з позолоченою скульптурою і срібні циферблати, прикрашені гравіруванням. Головне тут -
механізм із масою додаткових функцій. Годинник показує не тільки години та
хвилини, але й дні тижня, фази Місяця, час сходу та заходу Сонця.

У XVIII та початку XIX ст. годинників
робили значно більше. Тому вони дешевші, ніж сімнадцятивікові унікуми. Якщо
мова не йде, звичайно, про годинники Абрахама-Луї Бреге (A.L. Breguet). Саме він
вважається творцем годинників у їхньому сучасному вигляді: більшість вузлів і
деталей сьогоднішніх механізмів були ним винайдені або вдосконалені. Годинники Breguet мають фірмовий стиль. Центр їхнього циферблата – вкритий
сітчастим гравірованим малюнком, а стрілки мають кружок на кінці – це знамените
яблуко Бреге. Годинниками Breguet користувалися Марія Антуанетта, Наполеон, Олександр I і Микола I, Олександр Дюма, Пушкін, генерал Єрмолов, Денис Давидов, тощо. Вважається,
що Бреге зробив усього близько п’яти тисяч годинників, і приблизно половина
екземплярів продавалася в Росії. Вони були настільки популярні, що назва
брегет стала означати будь-які плоскі кишенькові годинники з боєм.

З
колекції музею не бракують ані кишенькові годинники, спроектовані престижними фірмами такі Schaffhausen, Omega, Zenith, PatekPhilippe, а також годинники здійснені паризькими, лондонськими, ліверпульськими
годинникарами, яким подобалось декоративне мистецтво. Виставлені там, також,
годинники румунських королів Кароля І та Кароля ІІ, царя Олександра ІІ,
годинник румунського поета Василя Алескандрі, годинник політика Міхаїла
Когилнічану, господарів Костянтина Бринков’яну,
Александра Іоана Кузи, письменників Богдана Петрічейку Хашдеу, Іона Луки
Караджале, політика Ніколая Йорги тощо.

Цікавими
в колекції є годинник паровий завод (в мініатюрі), здійснений в 1800 році в
Парижі, годинник млинаря, годинник перукара, годинник парасолька, здійснений в
Англії, або годинник штамп.