Площа фортеці у місті Бая Маре
На півночі Румунії знаходиться один з найбільш мальовничих і барвистих регіонів нашої країни. Це Мараморощина, край давньої народної цивілізації, традиції якої збереглися майже в первинній формі до наших днів.
Христина Манта, 25.06.2017, 06:49
На півночі Румунії знаходиться один з найбільш мальовничих і барвистих регіонів нашої країни. Це Мараморощина, край давньої народної цивілізації, традиції якої збереглися майже в первинній формі до наших днів. Особливо, серед елементів цього духовного надбання, всюди присутнім є мистецтво різьблення по дереву, яке гармонійно переплітає потребу з любов’ю до красивого. Це поєднання особливо помітне на монументальних вирізьблених в дереві воротах, на предметах побутового вжитку або навіть у випадку більш комплексних робіт, такими якими є наприклад водяні млини. Проте, у першу чергу, слід відзначити дерев’яні церкви, які є важливими духовними осередками та унікальними архітектурними пам’ятками зі своїми специфічними елементами та високими баштами, що підносяться до неба. Більшість цих церков є історичними і архітектурними пам’ятниками і були занесені до надбання ЮНЕСКО.
Адміністративний центр повіту Марамуреш – місто Бая-Маре -, згадується в документах ще в XII столітті. Подібно іншим міським поселенням Трансільванії, місто Бая-Маре є символом співжиття кількох етнічних громад, угорці, сакси і румуни залишили свої сліди, особливо на релігійних і адміністративних будівлях. Ознаки довгої історії міста, що відзначають різні періоди, віднаходимо сьогодні в більш-менш деградованому стані. Відновлення деяких з них вимагає включення до проекту, який передбачає й забезпечення сучасного вигляду для старої будівлі і включення її до повсякденного життя міста. Таким є приклад Головної площі міста Бая Маре, де височіє вежа Святого Штефана. Тут, на цій площі розташовані Вежа Св. Штефана (пам’ятник ХV ст.), фундаменти готичної церкви, що датується 1347 роком), Римсько-католицька церква «Свята Трійця» колишнього монастиря єзуїтів XVIII ст. і Будинок Дегенфельд, що складається з групи будівель, побудованих між XVI-XVII ст.
Вежа Св. Штефана є вежею-дзвіницею колишньої церкви «Святого короля Штефана» в центрі міста. Хоча вежа була побудована в кінці XV століття, церква була давнішою, будівництво почавшись в кінці XIV ст. Вежа, зведена з масивного каменю, була побудована з ініціативи князя Трансільванії Янку Хунедоарського (Хуньяді). Будівництво почалося в 1446 році, але було завершено тільки в 1468 році, під час правління сина угорського короля Маттіаша Корвінула, сина Янку Хунедоарського. У 1847 році церква «Св. Штефана була демонтована при збереженні тільки вежі, і недавній проект з відновлення центральної площі міста або Площі баямарської фортеці мав на увазі саме відновлення пам’яті найважливішої церкви – церкви Св. Штефана – пов’язаної з періодом, коли Бая Маре називалося Рівулус Домінарум в XIV столітті. Архітектор Штефан Пашкуч, який розробив проект з реабілітації площі розповідає: Мета цього проекту полягає у відновленні у пам’яті міста найважливішої будівлі міста, Собору Св. Штефана, який пов’язаний зі Вежею Св. Штефана. Обидві будівлі датуються ще періодом коли місто Бая Маре називалося Рівулус Домінарум. Проект спрямований на перетворення центральної площі на міський простір із переважно культурним призначенням. Я думаю, що ця мета була досягнута. Площа має зараз нове обличчя. Це місце натхнення і зустрічі. Вона схожа на сцену, яка сама по собі генерує культурні заходи. Теж там на площі були виявлені археологами руїни інших двох церков Св. Екатерини і Св. Марка. На площі 4000 квадратних метрів розміщені п’ять церков, двоє з яких збереглися цілісно – Св.Микола і Свята Трійця – і троє в руїнах.
Під час модернізації площі і Вежи Св. Штефана були додані нові елементи, але розроблені таким чином, щоб середньовічний вигляд ансамбля не постраждав занадто багато. Про які саме елементи йде мова, дізнаємося від архітектора Штефана Пашкуча: У вежу туристи не могли підніматися. Туди не було доступу для туристів. Були тільки круті сходи, специфічні для середньовічних веж, куди піднімався дзвонар. Вежа була перероблена і сьогодні туристи можуть піднятися вгору. Нам вдалося відновити і старий годинник 300-річної давності. Він датується, насправді, 1670 роком, а в Європі є три подібного роду годинники. Він був відновлений голландською компанією і зараз він працює як слід. Наша мета полягала в тому, щоб цей проект був зроблений для громадян і туристів, все аби баямарська центральна площа стала відвідуваним громадським простором. Ми вважаємо, що досягли нашої мети.
Не тільки туристи були вражені новим виглядом Центральної площі міста Бая-Маре, а й закордонні експерти. Проект належав до тих 355 номінованих проектів з усієї Європи на премію ЄС з Сучасної архітектури Міс ван дер Рое.
