Музей спорту

У північній частині Бухареста, неподалік Тріумфальної арки, розташований Музей спорту. Його історія почалася в 1970 році, але тоді, при комунізмі, йому не судилося довге життя.

Христина Манта, 23.11.2014, 01:28

У північній частині Бухареста, неподалік Тріумфальної арки, розташований Музей спорту. Його історія почалася в 1970 році, але тоді, при комунізмі, йому не судилося довге життя, його будучи закрито через кілька років. У 1994 році, музей був знову відкритий в будинку Музею національної історії, а з 2011 року, його перемістили у нинішню будівлю, яку розділяє із Румунською Федерацією регбі та Олімпійським і спортивним румунським комітетом. Крім того, в 2014 році, з нагоди 100-річчя Олімпійського руху в Румунії, асоціювання між музеєм і Румунським олімпійським спортивним комітетом набуває нових сенсів.

Куратор Валентина Малая розповідає: “У Музеї спорту проходять зараз дві виставки. Перша з них – це постійна виставка, присвячена обширній історії румунського спорту. Так, на першому поверху будівлі виставлені такі визначальні елементи, як медалі, призи, спортивне спорядження, дипломи, фотографії та інші предмети, що створюють загальну картину спортивного явища. В контексті сторіччя румунського олімпійського руху і, очевидно, на знак визнання тих 302 медалей отриманих Румунією упродовж часу, на другому поверсі музею проходить виставка під назвою “Олімпійська Румунія – 100″. Вона поєднує минуле з сьогоденням, щоб виділити і проілюструвати відвідувачеві історію олімпізму в Румунії, бо наскільки відомо, наша країна фігурувала у ХХ столітті серед перших 10-15 олімпійських націй в світі. Отже, це огляд, що показує в хронологічному порядку предмети, моменти, інформацію та оригінальні фотографії, з якими легендарні спортсмени Надія Коменеч, Іван Пацайкин, Ніколає Линка, Йосип Сирбу, Лія Маноліу, Аурел Вернеску та інші, ідентифікують себе. Винятковість, емоції, пристрасть, жертовність кожного випуску олімпійських ігор можна знайти в зображеннях і цифрах у нашій виставці”.

1914 рік був важливим в історії румунського олімпізму роком, це дата заснування першого спеціалізованого органу, Румунського олімпійського комітету, за безпосередньої підтримки короля Кароля II, який і був і першим його головою. Це після того, як в 1900 році, під час другого випуску Сучасних Олімпійських Ігор, Джордже Пладжіно був перший румуном, який взяв участь в цих Олімпійських іграх (літніх) на спеціальне запрошення барона Пєра де Кубертена. Джордже Пладжіно був багатим дворянином, завзятим мисливцем, який взяв участь у змаганні зі стрільби з лука і зайняв 13 місце серед 50 учасників. Пізніше він був обраний в Олімпійський комітет Румунії, де обіймав посаду заступника голови до 1938 року.

Куратор Валентина Малая розповідає: “Перша медаль була одержана Румунією на Олімпіаді в 1924 р. Того ж року, в Парижі, під час другої румунської участі на Олімпіаді, Румунія завоювала бронзову медаль. Але перша румунська участь відбулася в 1900 році. Тоді стрілець Джордже Пладжіно, залучає Румунію до історії Олімпійських ігор. Через дванадцять років після бронзи в Парижі, у Берліні, талановитий румунський вершник Енрі Ранг був удостоєний першою срібною медаллю олімпійських ігор, але тільки після Другої світової війни, Румунія починає отримувати більше успіхів на міжнародній спортивній арені. Першу золоту медаль отримав стрілець Йосип Сирбу, в 1952 році, в Гельсінкі.”

Чотири роки по тому, в Мельбурні, Леон Ротман здобув перший румунський рекорд, ставши подвійним золотим медалістом з веслування на байдарках і каное. І теж він, у Римі, в 1960 році, отримав бронзову медаль. У вітринах першого поверху музею також виставлені фотографії того періоду, коли був побудований і перший стадіон в Румунії – ОНЕФ, на місці якого зараз височіє величезний Палац парламенту. Стадіон був відкритий в 1926 році під час матчу регбі з представниками Франції, які розгромили румунів з рахунком 35-3. Але головне було те, що у нас був новий сучасний стадіон. На першому поверху виставлені, так само, декілька спортивних видань та фотографій зроблених під час візитів королеви Марії до різних спортивних баз.

Про них розповідає теж куратор Валентина Малая: “Кожен експонат супроводжується поясненням. Серед експонатів виставлені рукавиці світового чемпіона, румунського боксера Ніколая Линки, весло для каное олімпійського чемпіона з каное Івана Пацайкина, боксерські рукавиці першого бронзового призера 1952 року Георге Фіата, колективний паспорт, близько одного метра завдовжки, використовуваний румунськими футболістами, які взяли участь на Чемпіонаті світу 1930 року в Уругваї, шабля фехтувальника Міхая Коваліу, який здобув золото на Олімпійських іграх в Сіднеї у 2000 році.”

В іншій вітрині виставлені меморіальні дошки та медаль, здобута на Олімпійських іграх у 1908 році. Це рідкісні та цінні предмети, як віком, так і тим фактом, що вони є свідченням про досягнення румунських спортсменів у бурхливі часи соціального і політичного життя, коли пристрасні любителі спорту долали усі перешкоди і здобували медалі. І футболіст Георге Хаджі має свою вітрину, в якій виставлені футболка, м’яч, і прапор в Мехіко 2000 року. Звичайно ж і Надія Команеч має свою вітрину з фотографіями і статуеткою, отриманою з нагоди здобуття трьох золотих медалей на Олімпійських іграх в Монреалі 1976 року. Її вправу оцінили тоді у найвищі 10 балів.