Монастир Пріслоп

Розташований в одному з наймальовничіших регіонів нашої країни, у поляні на висоті 640 м над рівнем моря, Монастир Пріслоп (Хунедоарський повіт) оточений пагорбами, що м'яко спускаються аж до пам'ятника.

Христина Манта, 13.09.2015, 01:55

Розташований в одному з наймальовничіших регіонів нашої країни, у поляні на висоті 640 м над рівнем моря, Монастир Пріслоп (Хунедоарський повіт) оточений пагорбами, що м’яко спускаються аж до пам’ятника.

У народі кажуть, що подорож по краю Хацег є проникненням або зануренням в історію. Люди жили в цих чудових місцях безперервно, навіть з часів палеоліту, від коли виявлено свідчення в печерах Охаба Понор і Чокловіна, розташованих неподалік монастиря, східніше Хацегської низовини. У цьому куточку країни з багатою історією, Святий Никодим, реорганізатор румунського чернецтва в другій половині чотирнадцятого століття, збудував монастир Пріслоп, у 13 км від Хацегу, після того як збудував монастирі Водіца, Тополніца, Вішіна і Тісмана, а також Вратна та Менестеріца в Сербії. Святий Никодим скопіював у монастирі Пріслоп слов’янську Чоритиєвангелію на пергаменті прикрашеному мініатюрами, що зберігаються в Національному музеї мистецтва та історії в Бухаресті.

Після Никодима монастир продовжував свою місіонерську роботу по зміцненню духовного життя вірних і захист православ’я. Свідченням про це є й той факт, що княгиня Замфіра, дочка волоського князя Мойсея Воде Басараба, що знайшла притулок в Трансільванії після смерті її батька, дізналася про монастир Пріслоп і джерело цілющої води біля монастиря. Прибула вона сюди, побачила монастир, будучи вражена його красою, і випила води з джерела біля монастиря. Княниня Замфіра відремонтувала церкву монастиря між 1564-1580 рр. і прикрасила церкву новим малюнком на фресці, що був виконаний волоським анонімним малярем і подарувала чудотворну ікону Діви Марії, що була відправлена в 1762 році до Блажу, після наказу губернатора Трансільванії, генерала Букова підпалити церкву, і повернута в 1913 році під час реставрації. Кажуть що у ті часи коли в монастирі жила княгиня Замфіра (1575-1580 рр) тут були два монастирі, один для чоловіків, а інший для жінок. І теж під час проживання у монастирі княгині Замфіри, у Пріслоп була заснована школа для співаків і майбутніх священиків.

Від 1600 до 1700 року майже не маємо інформації про цей монастир. З 1629 року датується документальна згадка про монастир, в якій розповідається про подорож зроблену трьома місцевими монахами до Росії. Вони були першими монахами трансільванцями які наважилися зробити таку довгу і виснажливу подорож аж до Росії. З 1762 по 1948 рр. монастир належав греко-католицькій церкві, а у 1948 році настоятелем став православний священник Арсеній Бока. Випускник Богословського інституту з Сібіу і Академії образотворчих мистецтв з Бухареста, Арсеній Бока почав ремонтні роботи. У 1950 році Пріслоп стає жіночим монастирем, однак з 1959 року його перетворено на дім для пристарілих. Священнику Арсенію Бока встановили домашній арешт в Бухаресті. Після грудневої революції 1989 року, у монастирі був заснований теологічний семінарій Святої Екатерини.

Навіть якщо не був канонізований, віряни називають його Святим Трансільванії і долають сотні кілометрів, щоб дістатися до його могили на кладовищі монастиря Пріслоп, Хунедоарського повіту. Священник Арсеній Бока є тим, хто кличе до монастиря в горах Ретезат сотні вірян у пошуках полегшення від душі. Він народився в селянській сім’ї. При хрещенні майбутньому ієромонаху було дано ім’я Зіан. У 1929 році він закінчив православний ліцей «Аврам Янку» в місті Брад, а потім навчався в Інституті Богослов’я в місті Сібіу. У цей період він відкрив у собі талант художника. Тому у 1933 році митрополит Ніколає Белан вирішив відправити його в Бухарест для продовження освіти в Інституті Образотворчих Мистецтв. У Бухаресті разом зі священиком Думітру Стенілоає, бере участь у перекладі на румунську мову збірки «Добротолюбіє», а також є ілюстратором чотирьох томів цієї збірки, що вийшла друком в Сібіу.

Згідно з документами Архієпископії м. Сібіу, він був пострижений у ченці у 1935 році. У 1939 році відвідує скит Продром на Святій Горі Афон, де проводить три місяці, присвячуючи весь час молитві та суворому, 40-денному посту. Після повернення до Румунії, трудився в монастирі Симбета-де-сус. 1940 року прийняв чернечий постриг з ім’ям Арсеній. У 1942 році прийняв сан священика і був призначений настоятелем монастиря Симбета-де-сус, що був до тоді у занедбаному стані. Поки монастир відновлювався з руїн, священник Арсеній жив у висіченій у скелі келії. Однак за короткий період йому вдалося не тільки повною мірою відродити життя святої обителі, а й створити широкий рух за духовне відродження. У 1948 році був заарештований і зазнав тортур з боку колишньої політичної поліції Секурітатя, будучи звинувачений у причетності до націоналістичного руху фашистського спрямування.

У 1948 році він був призначений настоятелем і переведений до монастиря Пріслоп. Тоді монастир знаходився у жалюгідному стані. У 1950 році, коли Пріслоп стає жіночим монастирем, священник Бока втратив пост настоятеля, залишаючись при цьому духівником монастиря, а настоятелькою призначена монахиня Замфіра. У 1951 році священника було знову затримано політичною поліцією, і засуджено до 9-місячного ув’язнення. Після відбуття покарання, священник Арсеній Бока повертається до монастиря, однак у 1959 році, після ліквідації монастиря, йому було заборонено в служінні. Будівля монастиря була перетворена на будинок для пристарілих, залишаючись таким аж до відновлення діяльності монастиря в 1976 році. У 1961 році, після довгих поневірянь, Арсеній Бока працює художником в майстерні румунської Патріархії при монастирі Черніка в Бухаресті. Останні 20 років життя (1969-1989 рр.) священник проводить під суворим наглядом колишньої політичної поліції Секурітатя, без права покидати своє постійне місце проживання, тобто монастир Сіная. Пішов з життя за місяць до грудневої революції 1989 року і був похований 4 грудня 1989 року на кладовищі монастиря Пріслоп. Місце його поховання з перших днів стало місцем паломництва десятків тисяч вірян з усієї Румунії.