Домашня сторінка » Панорамний огляд Румунії » Подорож » Крайовський художній музей Жана Михаїла

Крайовський художній музей Жана Михаїла

Відкритий влітку 1954 року, розкішний палац колишнього великого торговця Жана Михаїла, Крайовський художній музей є нині одним з найпрестижніших музеїв Румунії.

Христина Манта, 05.04.2015, 01:13

В основі колекції музею лежить Пінакотека “Александра та Арістії Аман”, відкрита у Крайові в 1908 році, відповідно до заповіту вищенаведених двох крайовських благодійників. Вона зберігалася протягом багатьох десятиліть в старому особняку Єлени та Грегорія Лечану (батьків Арістії Аман). До картинної галереї входили картини голландських, фламандських, італійських і французьких мистецьких шкіл (як правило, картини вісімнадцятого століття), живопис і графіка Теодора Амана, румунське та іноземне декоративне мистецтво, а також пожертвування різних благодійників, серед яких: Ніколая Романеску і Жана Міхаїла (європейська живопис), Корнетті, Гологовяну, які збагатили значно спадщину. Пінакотеку було перейнято Музеєм Олтенії, а у 1954 році, вона стала самостійним Художнім музеєм в палаці Жана Міхаїла.

Музей був побудований між 1900 — 1907 роками французьким архітектором Полем Готтеро на замовлення Костянтина Міхаїла (1837 — 1908 рр.) одного з найбагатших людей Румунії тих часів. При будівництві палацу іноземні майстри, як правило італійці, використали матеріали найвищої якості. Красива штукатурка, частково позолочена, мансардні вікна, венеціанські дзеркала, пофарбовані стелі, люстри з декораціями з муранського кришталю, колони, сходи із карарського мармуру, стіни, оббиті Ліонським шовком, панелі та меблі наділяють приміщення палацу елегантністью і витонченим смаком.

Палац був покритий шифером і обладнаний ще з самого початку електричним струмом, центральним опаленням і т.д. Сини Міхаїла, Ніколає та Жан, відкрили палац в 1909 році, після одного року від смерті батька. Старший син, Ніколає (1873-1918 рр.), провів останні роки свого життя у Франції, де він став францисканським монахом. Молодший син Жан (1875-1936 рр.), жив у палаці і продовжив збільшувати своє майно, ставши одним з найбагатших людей у країні. Кажуть, що під час першої світової економічної кризи у період 1929-1933 рр., Жан Міхаїл поручився своїм майном за позики зроблені румунською державою за кордоном. Але у 1936 році, 28 лютого, він помер. Будучи останнім представником сімї – будучи неодруженим, бездітним і без ніяких інших близьких родичів — все своє майно пожертвував румунській державі.

Протягом років, у палаці відбулися деякі заходи, які заслуговують нашої уваги. Таким чином, влітку 1913 року, у липні, під час Другої балканської війни, на короткий час, король Кароль I жив у цьому палаці, і в 1915 році король Фердинанд. Під час Першої світової війни, коли частина території Румунії була тимчасово окупована Центральними державами, палац був резиденцією Німецького командування для регіону Олтенії. Роки потому, в 1939 році, у період з 19 вересня по 9 жовтня, тут жив маршал Едвард Ридз-Смігли, глава Генерального штабу польської армії, а з 5 листопада по 24 грудня того ж року, президент Польщі Ігнацій Мосьцицький, із сімею.

В кінці літа 1940 року, в палаці відбулися румуно-болгарські переговори, після чого 7 вересня, наша країна уступила Болгарії Південну Добруджу. З 24 по 31 жовтня 1943 року, у палаці відбулася виставка “Тиждень Олтенії”, під покровительством короля Міхая І. З цієї нагоди мешканці міста Крайова могли вперше побачити розкішні інтерєри палацу. З вересня 1944 року, палац був Штаб-квартирою 53-ї армії 2-го Українського фронту, командувачем якої був генерал Манагаров. Восени того ж року, протягом пяти тижнів, в палаці жив і Йосип Броз Тіто, а у вересні 1944 року був укладений договір між Національним комітетом визволення Югославії і Вітчизняним фронтом з Болгарії, угода яка поклала край війні між Югославією та Болгарією. Звідси Йосип Броз Тіто керував всіма операціями з визволення Белграду, що успішно завершилися 20 жовтня 1944 року. З серпня 1954 року, у Палаці Жана Міхаїла діє Художній музей міста Крайова.

Отже, основним фондом музею була Пінакотека “Алескандра та Арістії Аман”, до якої приєдналися важливі картини румунських художників, так що колекція музею нараховує зараз понад 12.000 творів мистецтва. З 1962 року твори мистецтва Крайовського художнього музею беруть участь у великих міжнародних виставках, організованих в більш ніж 20 країнах Європи, Азії та Північної Америки. Національна художня галерея, відкрита вперше у 1954 році і відреставрована у 70-х роках на першому поверсі Палацу Жана Міхаїла, представляє на тих понад 500 картинах живопису, графіки, скульптури та декоративно-прикладного мистецтва, розвиток румунського мистецтва із XVII століття до сучасного мистецтва кінця ХХ століття. По тих 11 залах першого поверху відвідувач може милуватися живописом релігійного характеру, тобто іконами та фресками XVII-XVІІІ століть, коли бере свої початки перший стиль румунського мистецтва — кантакузіно-бринковянський – еквівалент європейського бароко.

Із почесного залу музею, відвідувач потрапляє в Європейську художню галерею. На стінах першого приміщення виставлені картини голландської школи мистецтва. Виставлені тут картини належать дрібним майстрам XVII ст. У наступному приміщені виставлені картини фламандської школи живопису XVII століття. З низкою особливостей протилежних голландському живопису, фламандський живопис цього періоду характеризується, через надзвичайні політичні, соціальні, економічні та культурні умови, тематикою перенасиченою релігійними і міфологічними сценами.

До важливих картин фламандської школи живопису музей відносить картину “Лот і його дочки”, намальована в Антверпені близько 1550 року, анонімним художником. Наступні два зали присвячені французькому мистецтву. Виставлені тут твори живопису, скульптури та декоративно-прикладного мистецтва датуються XVII-XIX століттями. Серед найбільш важливих картин, якими відвідувачі можуть милуватися в цих двох залах, є “Пейзаж”, який зачаровує майстерністю анонімного художника кінця сімнадцятого століття (зі школи Клода Лоррена) та “Дитина з собакою”, портрет Пєра Миньяра (1612-1695 рр.). Останній зал галереї європейського мистецтва був зарезервований для італійського живопису. Виставлені тут картини належать різним мистецьким школам і моментам XVI-XVIII ст.