Дакійські фортеці на території сучасної Румунії
Дакійські фортеці - залишки, що розташовані виключно на території нашої країни, є наслідками цивілізації, що залишилась енігматичною для істориків та дослідників...
Христина Манта, 17.05.2020, 06:41
Дакійські
фортеці – залишки, що розташовані виключно на території нашої країни, є
наслідками цивілізації, що залишилась енігматичною для істориків та дослідників. Вважаючись
довгий час варварською нацією, даки були розвинутим народом з економічного й
культурного погляду. Той факт, що Буребіста втрутився в політичну боротьбу між
Помпеєм і Цезарем, що Гай, один з найвідоміших римських юристів, автор праці Institutiones, був насправді
даком, Бахус та Арес, грецькі зевси мали дакійські коріння, вказують без
сумніву на те, що даки або гети, за грецькою назвою, були впливовим народом в
житті Європи тих часів. І все ж таки, дані про них є малочисельними. Інформації
античних істориків, представляють їх як мудрих і чесних людей. Не багато
народів вагались в тих часах давати відсіч військам Олександра Македонського,
або неодноразово перемогти, до великих кампаній імператора Траяна, римські
війська. Однак історія даків покрита тінню часу. Мова предків румунів невідома.
Безперечно, найважливішими свідченнями про дакійський народ є фортеці, руїни
яких збереглись до наших днів, і які були включені до списку всесвітньої
спадщини ЮНЕСКО. Про них і розповім я вам сьогодні.
Розташовані на
території нашої країни, вони є дзеркалом у минуле. Під назвою Дава вони були
зведені в 6-3 століттях до нашої ери. Найбільше з цих фортець зосереджено на
північно-східній частині країни, більш відомими будучи Котнарь – Каталіна (у
повіті Ясси), Стенчешть ( в повіті Ботошани), Брад, Ракатеу (в повіті Бакеу),
Пояна ( в повіті Галаць), Катеріновка, Куніча (в Дубесарях – Р. Молдова),
Орловка (в Україні) тощо. Починаючи 2-им століттям до нашої ери свої фортеці даки будують ближче до Карпат. Важливе значення відіграють фортеці в горах
Орештіє, там де знаходилась столиця Дакії Сарміседжетуза, важливий
політично-військовий та релігійний центр.
Екскурсія до
всіх цих місць може бути справжньою пригодою та подорожжю в часі, яку може
уявити собі будь-який запеклий турист. Невипадково ми розпочнемо нашу подорож
із столиці дакійської держави. Грандіозна фортеця була центром життя королівства
на півночі Дунаю. На сході та заході фортеці існують ворота, а саме по центру
проходить брукована дорога. У 100 метрах від фортеці, на двох терасах,
простягається святий зал, до якого веде монументальний шлях, брукований
вапняками. Шлях цей веде до малесенької площі, на якій розміщені два циркулярні
вівтарі, що символізують сонце. Кріпость простягається на кілька десятків
терас, і тому Сарміседжетуса Реджія вважається найбільшим дакійським поселенням
на території Румунії. Ми можемо лише уявити що представляло це поселення для
мешканців Дакії, поселення навколо якого, даки звели, найімовірніше, одну з
найважливіших та найбільших їх оборонних систем.
Іншою дакійською
фортецею в горах Орештіє з Костештська фортеця, що розташована на горбі
Четецуя, на лівому березі річки Гредіштя. Фортеця ця мала лише оборонну роль.
Римлянам вдалось знищити її з самої основи. Фортеця була зведена в період між
пануванням двох королів Буребісти й Децебала, вона будучи свідком періоду
максимального розквіту Дакії, але й її занепаду. Хоча римляни заборонили її
відновлення, залишки її існують й зараз.
Фортеця Блідару
вважається найпотужнішою оборонною фортецею в горах Орештії. Розташована вона у
повіті Хунедоара, в селі Орештіоава де Сус, на висоті 705 м. над рівнем моря.
Маючи суто військову роль, подібно фортеці Коштешть, Блідару є єдиною фортецею,
яку не вдалось завоювати римлянам. Окрім оборонних стін, до наших днів
залишились і сліди численних ізольованих башт. Здається що у процесі
будівництва фортеці взяли участь і грецькі майстри. Теж в Блідару існує інша
будівля, єдина до речі, в дакійському світі, і вважається що вона була
побудована римлянами. Йдеться про водяний резервуар. Це типово римська будівля,
тому фахівці вважають, що була зведена вона лише за допомогою римського
майстра.
Баніца – інша
дакська фортеця теж в Хунедоарському повіті, датується І ст. до н. е. – І ст.
н. е. Здійснені тут археологічні розкопки в 1960-му році виявили добре збережені
тут залишки оборонної фортеці. Будівля є трохи нетиповою та водночас
геніальною. Її захищають мури лише на півночі та півдні, а із східної та західної
частин її обороняли обривисті схили гори. Курйозністю є й товщина стін фортеці,
близько 2 м. Найімовірніше її було знищено римським військом під час імператора
Траяна., в 106 році н. е.
Підкорений в 106
році римським імператором Траяном і ставши потім протягом 165 років, Римською
провінцією Дакія, регіон цей охоплював центральну частину сучасної Румунії в
середині Карпатської дуги, простягаючись на півдні та південному-заході аж до
Дунаю. Багато з територій, населених тоді даками залишалися вільними, але, під
культурним та економічним впливом Римської імперії. Одна з цих територій
населених вільними даками знаходиться на півночі сучасної Румунії, а саме в
Сатумарському повіті. Археологічні знахідки доводять інтенсивні торговельні
зв’язки між вільними даками і римським правлінням.
Такими є дакійські печі для
виготовлення керамічних виробів, що були виявлені в н.п. Медієшу Ауріт. На
даний момент, ці археологічні знахідки вважають найбільшим центром керамічного
виробництва по всій Європі, у римській добі. Перші археологічні розкопки були
проведені тут в період між 1965 і 1967 роками, коли було виявлено 10 печей. У
2000 роках дослідження було відновлено, і від тоді, практично щороку, число
виявлених печей збільшилося, досягнувши майже 260. У них спалювали даки
особливо велику керамічну посудину, понад одного метра висоти, з діаметром, що
іноді перевищував 200 см. Виявлені предмети, а також печі, датуються II-III
століттями н.е. і являються, практично, ровесницями римської провінції.Частина керамічних фрагментів, виявлених в Медієшу
Ауріт, у повіті Сату-Маре, експонуються в різних музеях країни. Крім того, певна
частина археологічних розкопок відкрита для туристів, які можуть бачити на
місцях відомі дакійські гончарні печі і можуть побачити як працюють там археологи.
