Віскрі
Село Віскрі, збудоване саксонськими колоністами, набуло сьогоднішнього вигляду у ХVIII ст. і зберігає його завдяки традиціям. Головна вулиця села оточена стінами з високими брамами під дашком.....
Христина Манта, 27.09.2020, 02:28
У 1989 році, після фіаско комуністичного режиму в Румунії
багато історичних місць залишилися кинутими напризволяще. До них належало й
невелике саксонське село Віскрі в Трансільванії, розташоване у 60 км від м.
Брашов. Нове життя в це місце вдихнув спадкоємець британської корони Чарльз,
який купив собі тут хатину. У покинуті будинки почали поселятися люди і
об’єдналися з рештою саксонцями для відновлення села.
Село, збудоване
саксонськими колоністами, набуло сьогоднішнього вигляду у ХVIII ст. і зберігає
його завдяки традиціям. Головна вулиця села оточена стінами з високими брамами
під дашком. На фасадах чарівних будиночків у пастельних тонах стоять готичні
надписи з іменами власників хати або оcнови будинку. У Віскрі все ще існує,
добре збережена, одна з наймальовничіших і монументальних саксонських
селянських фортець, між стінами якої міститься одна з небагатьох римо-католицьких
церков XУ століття, яка, до речі, фігурує на списку шести таких церков
Тральсіванії перелічених у списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Особливості
пам’ятника зацікавили багатьох вчених і загадки його були розв’язані лише після
розкопок, проведених у 1970-1971 роках. Стіни фортеці, висотою сім метрів, були
споруджені на початку XVI ст., а в XVIІ столітті її було забезпечено
укріпленими будинками, оборонними вежами та вартовими дорогами, які зберіглися до
наших днів. У мирні часи, після 1743 року, вартову дорогу знесли, а на її місці
побудували хлібні комори для мешканців села.
Відвідання цього брашовського села надає можливість повернутися назад у
часі. Будинки дуже старі, пофарбовані в бліді кольори, а найпоширенішим засобом
пересування, який ви побачите на сільській дорозі, нерівній та запиленій, буде запряжений
кіньми традиційний віз. Міхай Грігоре відкрив тут гостьовий будинок. Він
переїхав у село десять років тому і з тих пір гордо просуває цю зону: «Віскрі – типове саксонське село, яких багато в
Трансільванії. Однак різниця полягає в тому, що все село Віскрі є об’єктом ЮНЕСКО,
і тут немає будинків з модифікованими структурами чи фасадами. Під час ремонту
використовуються лише традиційні матеріали, і тому село виглядає так, як
виглядали всі села 100 років тому. Це щось дуже цікаве для гостей, які
приїжджають в основному з-за кордону, оскільки цей унітарний стиль рідше
зустрічається. У нас одна з найкрасивіших укріплених церков Трансільванії. Це
стара церква, оточена оборонними стінами, історична пам’ятка».
В церкві все ще зберігається обкладена стеля з 1743 року та меблі. Але у
Віскрі, крім укріпленої церкви та традиційних будинків, туристи також ознайомлюються
із місцевою кухнею. Міхай Грігоре, власник гостьового будинку: «Віскрі – це справді саксонське село із
саксонською традицією, але тут, крім саксонців, мешкають кілька громад: роми,
румуни, угорці. У Віскрі можна дуже добре поїсти, все виготовлено з місцевих
продуктів, а в більшості гостьових будинків є власний сад. Тут у Віскрі, нам
пощастило в цьому році. Більшість заходів проходили на свіжому повітрі. Тому
нам вдалося забезпечити як наш захист, так і захист наших гостей, все ще організуючи
заходи. Нещодавно закінчився дуже приємний фестиваль камерної музики «Sonoro
Musikland». Він
проходить щороку у Віскрі. Концерти проходили не всередині укріплених церков, а
у їхньому дворі. Учасників було багато, але навколишнє середовище було
безпечним. Цього року були відмінені великі заходи, такі, як захід на
велосипедних трасах. На таких заходах брали участь щонайменше 1000 учасників.
Але їздою на велосипеді можна проводити також індивідуально. Існує велосипедний
маршрут, що з’єднує всі саксонські села Трансільванії за 100 км. Цей маршрут
можна проходити самостійно, не потрібно
організовувати захід.»
У селі Віскрі проживають зараз менше 1000 мешканців.
Краса місць звернула увагу і членам фонду Міхай Емінеску з-під патронажу
принца Чарльза, який відремонтував церкву і декілька селянських будинків у
цьому районі, повернувши їм минулу славу і красу. Ізоляція, але й відсутність
інших занять, окрім сільського господарства, призвело до появи в кінці 90-х
років проекту Шкарпети з натуральної вовни виплетені у Віскрі,
ініційований двома німцями, які поселилися тут. Шкарпетки в’язали жінки зі
старих шерстяних светрів і давали їх спочатку в обмін на продовольство (цукор,
масло і хліб). Тому що купа шкарпеток почала рости все більше й більше протягом
часу, бартер перетворився на реальний проєкт за участю 125 жінок села. Селянки
в’яжуть близько 10.000 пар шкарпеток, рукавичок, шапок, светрів або тапочків,
які дістаються центрального складу в Наумбургу (Німеччині), звідки продають їх
по всій країні.
Віскрі був включений на світову карту традиційних сіл,
будучи занесене й до спадщини ЮНЕСКО. Село це було темою декількох репортажів у
британській пресі, а особливо в The Telegraph. Газета писала, що,
практично, село процвіло і стало одним з улюблених місць відпочинку для
туристів з усього світу. Крім того, в останні роки тут було побудовано
пансіонати і ресторан, який запрошує туристів куштувати традиційні продукти. За
одну ніч проведену у Віскрі турист витрачає між 40 і 60 леїв (10-15 євро). Там
можна спати лише на солом’яних матрацах, а опалення робиться лише дровами. Крім
того туристи не пропустять страви, приготовлені господинями тільки з органічних
продуктів. Смачним є курячий суп з локшиною і зварені тут джеми. Хліб спечений
за традиційними рецептами є іншим делікатесом у Віскрі. А якщо ви приїдете сюди
взимку, то радимо вам не пропустити солонину, традиційну ковбасу та цуйку.
Міхай Грігоре: «Щороку до нас
приїжджають туристи з Норвегії, наприклад. Є групи, які щороку приходять спостерігати
за птахами. Багато людей приїжджають із Великобританії на велосипедні маршрути.
Туристи з Німеччини приїжджають заради саксонської культури та спадщини. Багато
родин з дітьми приїжджають з Франції.»
Восени 2012 року, жителі села почали виробляти джем Віскрі і продавати його як бренд.
Банка цього джему коштує 365 євро. Вона продається в комплекті з сумкою і
срібною ложкою. Презентація продукту відбулася в Парижі. Рецепт є секретним,
але виробники дали декілька підказок. «Історія мертвої Меви – фільм, який розповідає про останні дні життя
Казанови зі своїм новим слугою, був знятий у 2011 році у Віскрі. Зіграли у
фільмі особливо непрофесійні актори і більшість жителів села Віскрі. Режисер
навіть зберіг своєрідний діалог на румунській мові для додаткової таємничості,
зазначив каталонський режисер Альберто Серра. Фільм отримав Золотого Леопарда
на 66-му Кінофестивалі в Локарно і був обраний для Міжнародного кінофестивалю в
Торонто.
