Винні льохи Панчу
Припускається, що винні підвали були збудовані за часів господаря Штефана Великого, їх будучи виявлено в 1949 році. Сьогодні Підвали Панчу (Вранча) є атракцією для десятків тисяч румунських та іноземних туристів.
Христина Манта, 30.08.2015, 01:05
Легенда свідчить, що підвали двічі відвідав Штефан Великий, вони будучи місцем, де правитель відзначав зі своїми солдатами кожну перемогу над ворогом. Голодний і спраглий після битви, господар зупинився тут і попросив літню жінку погодувати та напоїти його. Вона принесла йому червоне вино, яке було дуже смачним, однак не мало жодної назви. Тоді, Штефан Великий назвав його “Бебяска Веке (укр. “Старе бабське вино). Немає ніяких доказів того, що підвали були вириті за наказом великого правителя, але всі пов’язують їх до ім’я Штефана Великого.
У Першій світовій війні, винні льохи Панчу мали військову роль, будучи використані в якості складів боєприпасів. Навіть якщо їх було піддано бомбовим ударам і покрито землею, пізніше їх було заново виявлено і використано як слід. У 1949 році підвали були перетворені на приміщення для зберігання вина. З 1968 року почався процес заповнення їх шампанським. Сьогодні, підвали складаються з центрального коридору, з якого утворюються ряд 36 побічних галерей, завдовжки близько три кілометри. У 1997 році, підвали було внесено до Національної спадщини.
В регіоні Панчу є десятки пансіонатів у самому місті та навколишніх селах. Номер у пансіонаті коштує приблизно 130 леїв (близько 30 євро) за ніч. Набагато дешевше коштує проживання в пансіонаті в сільській місцевості: від 60 до 100 леїв за ніч у двомісному номері. Туристи можуть враховувати десятки хостелів в регіоні Совежа- Лепша, де найбільш озоноване повітря в Європі. У зоні Совежа записав вперше в 1864 році збирач фольклору Алеку Руссо, найвідомішу румунську народну баладу “Міоріца –“ далеко в горах, в невеличкому куточку раю…..
У XX столітті, Совежа розвинувся як справжній гірський курорт, там будучи зведені декілька готелів. Чимало румунів мають гарні спогади про ці місця. У 80-ті роки минулого століття, сюди щороку прибували тисячі туристів для проведення відпусток, курорт будучи визнаний як населений пункт з найбільш озонованим повітрям в Європі, через соснові ліси, що оточують його. Совежа було ідеальним для лікування силікозу та інших респіраторних захворювань. Сьогодні, через байдужість місцевої влади, все у занедбаному стані. Всі надії мешканці села покладають на добровольців, які започаткували проект Refresh Soveja, спрямований на утвердження курорту і підвищення кількості туристів, але все не так просто зробити. Тим не менш, потенціал величезний. Крім озонованого повітря, Совежа може похвалитися смачним копченим сиром, традиційним продуктом повіту Вранча, що виготовляється за рецептом місцевих мешканців. Теж у Совежі височіє Мавзолей героям Першої світової війни. У вигляді хреста він був зведений з масивних кам’яних блоків, у період 1927-1929 рр. У склепах поховані румунські і російські солдати, загиблі в боях влітку 1917 року, і на мармурових плитах перед склепами написані імена ідентифікованих солдатів, а трохи західніше знаходиться склеп, в якому покояться останки 2000 неідентифікованих солдат.
Мавзолей у населеному пункті Мерешешть вважається одним з найбільш вражаючих пам’ятників у нашій країні. На його фронтиспісі написано на честь героїв народу. Його було побудовано на місці, де, влітку 1917 року, румунська армія героїчно вистояла німецькій. В результаті зіткнень в Мерешешть загинули 480 румунських офіцерів і 21.000 солдат. Побудований з залізобетону і облицьований блоками андезиту, пам’ятник має круглу форму, а верхня частина закінчується куполом, відомий під назвою Купол Слави, який прикрашений всередині картиною художника Едуарда Сеулеску. В мавзолеї був влаштований в окремій будівлі, музей, в якому зберігаються фотографії та документи, озброєння та військова техніка румунської армії. Розташований на автотрасі, яка з’єднує міста Фокшань та Аджуд, Мерешештський мавзолей відкритий для відвідувачів щодня.
