Бухарестські музеї
Відвідування Національного військового музею є «подорожжю» у часі і просторі, можливістю відкрити для себе і милуватися тим як відтворені різні історичні періоди.
Христина Манта, 18.05.2014, 01:33
Відвідування Національного військового музею є «подорожжю» у часі і просторі, можливістю відкрити для себе і милуватися тим як відтворені різні історичні періоди. Національний військовий музей у Бухаресті відіграє важливу роль у пізнанні історичних традицій румунської армії. Свої двері для відвідувачів музей відкрив у 1923 році, після указу короля Фердинанда. З цього часу він набув популярності серед шанувальників військової історії. Протягом довгого часу ця установа користувалася як доброзичливої уваги Королівської сімї, яка зробила численні пожертвування, так і підтримкою видатних діячів, таких як Раду Росетті, Васіле Перван, Александру Цигара-Самуркаш, Ніколає Йорга і т.д. Відвідувачі мають можливість ознайомитися зі зразками озброєння, різноманітної військової техніки, холодної та вогнепальної зброї, колекціями нагород, військових відзнак, прапорів, одностроїв.
Ще з 1865 року, під час правління Александру Іоана Кузи, була зроблена перша ініціатива по створенню військового музею, шляхом здачі на зберігання до Бухарестського будинку арсеналу армії – прапорів, військових уніформ та списаної зброї. У цьому будинку, в 1893 році створюється Артилерійський музей, який в 1914 році став частиною Національного музею старожитностей. У Національному військовому музеї зберігаються понад 1.300.000 предметів, зібраних в 42 колекціях. Найбільш важливими є: румунські та іноземні уніформи, біла та вогнепальна зброя, ордени і медалі, прапори і банери, нумісматика, археологія, релігійні предмети, брички і аксесуари верхової їзди, фотобібліотека та колекції документів. Розташована на площі яка перевищує 22 тисячі квадратних метрів, музейна експозиція — що представляє близько 6% від активів музею, містить: постійну виставку стародавньої військової історії, середньовічної, нової та новітньої історії, парк військової техніки, виставки авіаційної техніки. Понад три десятиліття тому, у спадок Національного військового музею імені “Короля Фердинанда I” з Бухареста, увійшов унікальний експонат – “капсула космічного корабля Союз 40”. Подія ця відбулася після одного року від важливого для Румунії першого і покищо єдиного польоту румунського космонавта у космічний простір, де від пробув протягом семи днів, 20 годин, і 42 хвилин, у рамках програми Інтеркосмос. Йдеться про космонавта Думітру Доріна Прунаріу.
Теж у Бухаресті, однак у іншому районі столиці, розташований єдиний у Європі музей незрячих. Він був улаштований у найбільшій школі для слабозорих людей у нашій країні: Шкільний центр Ватра Луміноасе в Бухаресті, заснований королем Каролем I майже ста років тому. Більшість експонатів в музеї датуються кінцем девятнадцятого століття.
Серед спеціальних «інструментів» музею фігурують спеціальні друкарські машинки, вироблені з використанням шрифту Брайля, друкарський верстат для книг у шрифті Брайля від 1869 року, вироблений італійцем Якобом Марандіні, першим майстером друкарем в системі Брайля, алфавіт, який використовувався протягом довгого часу для того, щоб і незрячі могли проникнути в таємницю читання. У Музеї зберігаються, також, унікальні підручники з кінця XIX століття, надруковані у Великобританії і Німеччині (алфавітом системи Мун в 1903 і в 1861 році, в системі Клайн, обидві будучи альтернативами до системи Брайля), а також документи пов’язані з історією будівлі, в якій діє музей: акт створення «Притулку для незрячих імені Королеви Єлизавети”, що датується 1909 роком.
Вітрини, в яких виставлені предмети музею, були зроблені самими незрячими у шкільних майстернях. У музеї зберігаються, також, і предмети, які незрячі використовували з давніх часів: воскові цегли, які незрячі використовували для написання текстів, тексти написані на дереві дротяними літерами. У 885 році нашої ери, в Японії розробили систему спілкування для незрячих: вузли привязані на мотузочці, на якому кожній літері відповідає певне число і певна товщина вузлів (відчуваючи комбінації вузлів, незрячим вдалося досить важко, читати), швейцарський термометр для сліпих, набір інструментів для геометрії, зроблений спеціально для використання незрячими, що датується 1910 роком.
