Будинок Мелік у Бухаресті
Ремісничо-торгове та космополітичне місто ще з найдавнішого минулого, Бухарест був довгий час поділений на невеликі громади, структуровані як за етнічними критеріями, так і за комерційними.
Христина Манта, 09.09.2018, 10:10
Ремісничо-торгове та космополітичне місто ще з найдавнішого минулого, Бухарест був довгий час поділений на невеликі громади, структуровані як за етнічними критеріями, так і за комерційними. Наприклад, вірменський квартал, згрупований навколо вулиці Арменешті та Собору цієї громади, простягався аж до історичних околиць міста, Каля Мошілор, що нині є однією з головних магістралей столиці. У вірменському кварталі знаходиться найстаріший житловий будинок у Бухаресті, побудований у другій половині XVIII століття, приблизно в 1760 році: будинок Мелік. Спочатку він належав боярину, який потім продав його вірменському купцю Кевору Назаретоглу.
Він реконструював будинок у 1822 році, про це написано на таблиці над вхідними дверима. У 1847 році, після потужної пожежі, в результаті якої зникла велика частина Бухареста, купець помер, і будинок був успадкований його сином Агопом. У тому ж році він подарував будинок своїй дочці Анні після одруження з Якобом Меліком. З цього моменту будинок почали називати Домом Мелік. Куратор Національного Художнього Музею Румунії Міхаела Мурелатос розповідає: Її архітектура характерна для південного регіону країни і навіть для Балканського регіону. Це будинок з щедрим підвалом. На першому поверсі жили власники будинку. В північній частині є веранда, яка зараз закрита вінками. Колись це була відкрита веранда, це була літньою верандою. Двір будинку був більш щедрим у XVIII столітті. Сад був, фактично, великим чотирикутником, до якого входили і прибудови і простягався далі, аж до Каля Мошілор або до Західного ярмарку, як ще її називали в минулому. Якоб Мелік був також вірменом, але мав ліберальну професію, він вивчав архітектуру в Парижі і протягом цього періоду він познайомився з майбутніми революціонерами 1848 року. Тому під час революції 1848 р. він сховав в цьому будинку революціонерів Іона Хеліаде Редулеску, К.А.Россетті та Іона Бретьяну.
Анна, дружина Іакоба Меліка, пережила свого чоловіка. У 1913 році вона залишає будинок у спадок вірменській громаді для створення там притулку для бідних жінок. Будинок використовувався в цих цілях до встановлення комуністичної влади в 1947 році, коли його починають заселяти квартиранти, а стан будівлі починає поступово погіршуватися. Тільки в 1970 році починаються реставраційні роботи. Між часом було прийнято рішення розмістити в цьому будинку предмети мистецтва, пожертвувані Георге Реутом румунській державі. Георге Реут займав посаду директора паризької філії румунського Банку Marmorosch Blank в період між двома світовими війнами. Він прожив в столиці Франції майже все життя, і був сусідом видатного румунського художника Теодора Палладі, вони жили в одному будинку. До речі, коли Георге Реут пожертвував свою колекцію румунській державі, то поставив низку умов, однією з яких було те, що колекція має бути розміщена в музеї, що носитиме ім’я художника.
Розповідає Міхаєла Мурелатос: Все пояснюється тим, що художник Теодор Палладі і колекціонер Георге Реут жили в Парижі, в одному і тому ж будинку, але на різних поверхах. Палладі покинув Париж в 1939 році і повернувся на батьківщину, де він і помер в 1956 році. Те, що залишилося в його паризькій квартирі, акуратно зберіг колекціонер Георге Реут. Коли він запропонував пожертвувати румунській державі свою колекцію, він приєднав до неї і те, що залишив художник в своїй квартирі в Парижі. Колекція включає картини живопису і графіки Теодора Палладі, намальовані в паризькому періоді. Це 800 графічних творів, підписаних Палладі, це дуже велике зібрання робіт, тому в одному із залів будинку Мелік час від часу відбувається зміна виставок.
Колекція включає ще й твори європейського живопису, особливо, роботи малих французьких художників, а й художників з Італії, Іспанії, Нідерландів. До колекції, також, входять предмети меблів, кераміки, декоративні текстильні предмети, а також предмети східного мистецтва і годинникові механізми різних історичних періодів. Все це можна побачити в будинку Мелік в Бухаресті, тут на даний момент розташовується Музей Теодора Палладі, в якому експонується колекція подружжя Серафіни і Георге Реутів.
