Іграшковий Бринкуш
У м. Тиргу Жіу (південний захід Румунії) серед відкритого неба знаходяться роботи відомого румунського скульптора Константіна Брикуша.
România Internațional, 08.07.2014, 03:20
У м. Тиргу Жіу (південний захід Румунії) серед відкритого неба знаходяться роботи відомого румунського скульптора Константіна Брикуша: Нескінченна колона, Ворота поцілунку, Алея стільців та Стіл мовчання. Всі ці роботи зроблені з каменю, за винятком Нескінченної колони, яка була створена з бронзових модулів, складених один на одного так, що монументальна робота Бринкуша досягає майже тридцятиметрової висоти. Іноді мініатюрні копії цих робіт можуть стати привабливими іграшками…
Спочатку Ворота поцілунку були перетворені на зубне кільце. Потім Нескінченна колона була розібрана по частинах, кожна з них була розфарбована іншим кольором і переосмислена щоразу за вподобаннями того, хто грався в будівельника чи, можливо, воїна із безкінечним мечем. Потім настала черга Стола мовчання, чия стільниця була знята і в чию основу було вміщено всі 12 стільців, як 12 годин чи 12 місяців року. Вирізані з лакованого дерева й розфарбовані приємними пастельними кольорами, мініатюрні копії робіт Константіна Бринкуша з Тиргу Муреша стали тепер іграшками для дітей. Це тому, що минулого року два артисти подумали довести мистецтво ближче до дитини, усунути перешкоди для доступу до нього та вилучити красу з вітрин, вирізати її з глянцевих обкладинок альбомів.
Принаймні так каже Габріел Болдіш, один із засновників проекту Мінітрему: ”Мінітрему — це той крок, через який ми намагаємося довести мистецтво до дітей. Коли я був маленьким, я мав доступ до мистецтва лише під час візитів з гідом, приправлених репліками ”не торкайся”, ”обережно”… Десь так ми мали доступ до мистецтва, або через альбоми, з якими треба було поводитися дуже обережно, коли перегортаєш сторінки. Ми намагаємося довести мистецтво і зробити його відчутним. Дітям потрібно експериментувати, торкатися, ламати, взаємодіяти з предметами мистецтва. З цієї точки зору, Мінітрему намагається вивести мистецтво з високої священної зони і наблизити його до дитячого рівня. Ця ідея прийшла мені в голову, коли я спостерігав за дітьми, які гралися в пісочниці. Батьки намагаються компенсувати свою довгу відсутність в житті дітей різними предметами, дорогими іграшками, які, теоретично, радують малюків. І зараз є місця, де можна побачити дітей, які граються самі, не обов’язково взаємодіють між собою, але оточені предметами, якимось чином ізольовані ними. В один такий подібний момент я подумав, що, можливо, було б непогано, щоб деякі предмети, які не мають для них сенсу, набули підвищеної значимості, які б якимось чином змусили й батьків мати стосунки з дітьми. Так появилися ці іграшки”.
Модульний набір не є прем’єрою в іграшковому світі, який торкається й світу дизайну. Френк Ллойд Райт і Ле Корбюзьє виросли на ”подарунках” педагога Фребеля та інших формах конструктивних іграшок. Відома учениця Баухаус Алма Сідхофф-Бушер створила серію іграшок на основі педагогічних принципів, використовуючи основні кольори, просту геометрію та абстракцію.
Проте парі артистів проекту Мінітрему з румунськими батьками був виграний. Іграшкові набори, надихані з творів Бринкуші, досить дорогі, щоб привернути увагу тих, хто приймає рішення здійснити покупку. Вони добре створені, кольори гарні, краї заокруглені та відшліфовані, лак, яким вони покриті, не токсичний. Кожен шматок дерева оброблений рукою людини, а не машиною, вони випущені невеликими партіями і тільки після попереднього замовлення, що спричиняє короткий період чекання, якраз добрий для того, щоб розворушити бажання тих, хто замовляє такі метафізичні іграшки, як називає їх артист: ”Роботи Бринкуша монументальні, через них ми маємо доступ до метафізичних понять як час, простір, вісь світу. Що зробили ми — ми сегментували ці поняття і зафарбували їх. Діти можуть торкнутися часу, якщо візьмуть стіл мовчання. Є іграшки, які на перший погляд не представляють собою нічого, але взяті разом вони набувають сенсу. Є іграшки, які не наводять дитину на роль принцеси чи лицаря, не встановлюють чітких кордонів, і з цієї перспективи можуть пробудити уяву. Я ніколи не наштовхував дітей, як гратися цими іграшками. Але з того, що я побачив, окрім того, що їм подобається їх досліджувати, тому що вони округленої й дуже збалансованої форми, вони постійно будують колону зі стільців. Мабуть, це включно й естетичне задоволення поєднувати кольори, знаходити хроматичну рівновагу. Ми зробили все з точки зору мистецтва і лише зараз дізнаємося про їхню педагогічну цінність. Є очевидним задоволення будувати і споглядати поняття рівноваги”.
У 2013 році творці з Мінітрему розпочали кампанію зі збору коштів, які б дозволили їм створити серію в 1000 штук з кожної іграшки. Ця сума знизила б ціну іграшок наполовину, що допомогло б артистам досягнути своєї цілі: створити доступне для дітей мистецтво, а не ексклюзивну іграшку. Кампанія, здійснена на веб-сторінці Indiegogo, переслідувала збирати пожертвування від 5 до 250 євро. На жаль, вони не зібрали необхідні їхній меті 17 тисяч доларів. Проте ця кампанія принесла їм щось важливіше, ніж ту суму грошей, а саме — популярність. Габріел Болдіш: /”Кампанія має великий успіх, тому що спирається на людей, які поділилися цією інформацією, які заохочували нас продовжувати, і з цієї точки зору це успіх. Чи назбираються гроші, чи ні — не знаю, чи це має значення в порівнянні з підтримкою, яку ми вже отримали”.
Все-таки, сама ідея — дати дітям нагоду погратися з творами мистецтва, познайомитися з ними і полюбити їх — варта уваги. Артисти з Мінітрему мають на увазі й інших відомих румунів, чиї роботи можна перетворити в іграшки. Перші кроки для цього вже були зроблені. За проектом іграшкового Бринкуші прийшла черга книжки-розмальовки з різними видами діяльності з малюнками ілюстратора Дана Пержовскі.
