Усі ми історії!
«Пам'ятай, як не крути, як не верти,ти теж історія!»- під цим гаслом в Бухаресті пройшов перший Міжнародний фестиваль оповідання«Усі ми історії».
Ana-Maria Cononovici, 25.10.2016, 07:55
«Пам’ятай, як не крути, як не верти,ти теж історія!»- під цим гаслом в
Бухаресті пройшов перший Міжнародний фестиваль оповідання «Усі ми історії».
Майстер-класи з оповідання, науково-практичної конференції та вечори різних
історій, музичні програми та поетичні читання, а також читання казок та розповідей
відомими казкарями в дитячих лікарнях – такими були конкретні заходи фестивалю.
Адріана Ене, організатор фестивалю, розповіла, що вирішила ініціювати цю подію,
коли вона усвідомила, що кожна людина є цікавою історією, якою варто поділитися
з іншими: «Це стало, як випливає з назви, цікавою історією – першим фестивалем оповідання.
«Усі ми історії», бо кожен з нас є історією або, як мені подобається казати, кожна
людина є збіркою казкових історій. А цей перший Міжнародний фестиваль
оповідання зібрав у Бухаресті оповідачів в Південної Кореї, Англії, Марокко,
Грузії, Туреччини та Румунії. Це був надзвичайно насичений захід з численними
подіями.»
Ідея прийшла Адріані Ене в минулому році, коли її запросили взяти участь у IV-му Міжнародному фестивалі мистецтва оповідання,
що відбувся в місті Араді. Тоді Адріана вирішила запропонувати подібний досвід і
мешканцям столиці. «У минулому році я була єдиним оповідачем з Румунії в
оточенні гостей з Гавайських островів, Португалії, Данії, Фінляндії. То була відмінна
зустріч у надзвичайній атмосфері, тому я сказала собі, що таку подію слід
провести й в Бухаресті. І ось, в цьому році, рівно через рік ми зуміли
організувати цей фестиваль в Бухаресті, що має вже чітку перспективу, з огляду
на успішне завершення першого видання. Вже працюємо над наступним фестивалем,
маємо список оповідачів, яких плануємо запросити: Джона Макені з Кенії, Клода Дельсоля
з Франції, Еріка Вольфа з Англії, Джеффа (Мейєра) надзвичайного гавайського оповідача
тощо. Плануємо ще раз запросити Алісію Донг-жо Банг з Південної Кореї. Фактично
ми вже розпочали підготовку до другого фестивалю.»
Історії та казки розказані на фестивалі завжди мають певну суть: любов,
бідність, доброта, надія, щастя, мужність, печаль, радість. Усі вони увійшли до
збірки історій, які розкривають мудрість наших предків. «Ми знаємо, що коли розповідаємо
нашим дітям різні історії та казки, всі вони мають певну мораль: добро,
мужність, впевненість у собі. Історії та казки, розказані на міжнародному
фестивалі відрізняються в першу чергу тим, що вони походять з різних частин
світу, куди важче дістатися, або які ніколи не доведеться відвідати. Так можна
почути історію, яку не доводилося почути раніше. Казки, розказані дітям завжди
створюють атмосферу радості. Вони містять музичні моменти, коли діти повинні
співати разом з оповідачем. Включають моменти, коли діти повинні вгадати про що
або про кого йде мова, чи зрозуміти мораль цієї історії. Часто ці оповідання
поєднують елементи моралі та активної участі публіки. Є історії, які просто
розказують, але оповідачі, в цьому випадку, роблять це надзвичайно майстерно.
Звичайно, що це дуже важливий міжкультурний обмін. Оповідач з Туреччини був
одягнутий в свій національний костюм. Він представив своє вбрання, а потім розповів
історію. Журналістка Тетяна Монтік з Грузії розповіла нам історію свого
журналістського досвіду, дуже гарну історію на Різдво у Києві, де вона писала
репортажі. Інші оповідачі наголосили на важливості матері в житті дитини або на важливості лагідності і пробачення в тій чи іншій ситуації. Історії дуже різноманітні,
але всі вони мають певну суть і мораль. Усі вони починаються зі слів «Жив та
був собі …» незалежно від того, якою мовою світу оповідання. Звичайно, що коли,
наприклад, мова йде про історію або казку з іншої країни, оповідач і перекладач
спочатку обговорюють її з тим, щоб перекладач знайшов найкращий варіант
перекладу.»
Ми запитали Адріану Ене, чи після стількох розказаних або почутих казок та
історій має вона одну найбільш улюблену: «Я дійсно маю одне улюблене оповідання,
що не є румунським, про мудрість і прощення. Воно мені дуже сподобалося, тому
що повертає трохи до суттєвих принципів людського існування, про які ми часто забуваємо
в умовах сучасного хаосу. Історія називається «Мудра людина вміє пробачити помилку»
і походить з Азії, де купці йдуть на своїх верблюдах через невеличкі селища аж
до Багдаду і в дорозі на них чекає чимало непередбачених подій, що
можуть змінити долю людини. Це історія як для дітей, так і для дорослих. Я почула
її кілька років тому, коли взяла участь у майстер-класі з оповідання за
кордоном. Тепер я розповідаю цю історію іншим, тому що, як кажуть: оповідачі зустрічаються,
щоб почути якомога більше історій та казок, а потім розповісти їх іншим, тому
що кожен оповідач залишає свій відбиток на відповідній історії. Не можна розказувати
її як той, від кого ти її почув, кожен робить це по-своєму.»
Перший Міжнародний фестиваль оповідання «Усі ми історії» завершився. Він був поверненням у
світ, здавалося б, дитинства, в якому казкові історії
та їх всесвіт перейняли трішечки душі кожного оповідача. Казковий досвід, до якого ми повернемося наступного року, коли відбудеться
другий фестиваль або всякий раз, коли ми не схочемо забувати, що й дорослі можуть насолоджуватися казковими історіями.
