Різдво Христове у добруджанських українців
З давніх-давен на Рідзво українці створюють дух багатства, щастя, миру і спокою в своєму домі. Сьогодні представимо Вам декілька з різдвяних звичаїв добруджанських українців.
Христина Штірбець, 07.01.2014, 11:30
Настало одне з найбільших християнських свят — Різдво Христове. 7 січня українці, які проживають на Мараморощині, у Банаті, Добруджі або у гуцульських селах Сучавського повіту відзначають свято Різдва Христового за юліанським календарем. Протягом часу вони зберегли гарні різдвяні обряди та звичаї. Відомий добруджанський фольклорист та етнограф, член Спілки письменників Румунії, головний співзасновник Добруджанської філії Союзу Українців Румунії Віргілій Ріцко написав чимало статей та книг про життя та звичаї українців з Добруджі. Сьогодні представимо Вам декілька з різдвяних звичаїв добруджанських українців.
З давніх-давен на Святий вечір українці створюють дух багатства, щастя, миру і спокою в своєму домі. Господиня встає ще вдосвіта і береться готувати дванадцять святвечірніх страв, що символізують 12 Господніх апостолів, які брали участь у Таємній вечері. Господині допомагають діти. До цієї багатої пісної вечері господиня готує узвар, варить горох, квасолю, смажить капусту, рибу, ліпить вареники, готує картоплю, гриби, кашу, голубці з пшоном, коржі з маком та кутю з товченої пшениці.
У цей день годиться помиритись з ворогами, щоб в новому році було мирно і в хаті, і поза хатою. В цей день не снідають і обходяться без обіду. Постять цілий день аж до вечері, лише дітям дозволяють дещо з’їсти в обідній час. Надвечір починають влаштовувати домашній “вівтар”. Господар вносить сніп пшениці та сіна, останнім часом вносять тільки сіно. Переступивши поріг, господар скидає шапку і вітається з господинею. Потім хрестяться, і господар віншує родину, бажаючи всім щастя і здоров’я. Далі він підносить сіно над столом, ставить його на покуті та під іконами.
Цього таємничого” вечора господарі магічними діями захищають своє господарство від злих сил” не тільки в цей вечір, а й на весь господарський рік. Господар і господиня з хлібом, медом та маком обходять двір, комори та обкурюють все ладаном. Біля сараю (обори), де стоять корови, господиня посипає насінням дикого маку: Щоб відьми визбирали його, не могли приступити до худоби”. Після обходу господарства господар зарубує” поріг, щоб звір не міг переступити його. У хаті господиня кладе під скатерку на всі чотири кути стола по головці часнику — Щоб злу силу відігнати”.
Мати і дочка виставляють на стіл тарілки з кутею та узваром. Вечеряти починають тільки після того, як зійде вечірня зоря. Вона сповіщає всім людям про чудо — народження Сина Божого. Тоді до хати входить батько і урочисто сповіщає родині, що Святий вечір почався, бо на небі засіяла вечірня зоря. Перед вечерею господар повинен нагодувати худобу.
Свята вечеря — це спільна вечеря всього роду. Господар бере миску з кутею, запалює свічку і приліплює її до миски. Взявши обома руками миску зі свічкою, він тричі обходить “за сонцем” навколо столу. Потім ставить миску на стіл, стає на коліна перед іконами і молиться за померлі душі. Жінка і діти наслідують батька, і всіма моляться. Після цього родина сідає за стіл і починає вечеряти. Спочатку їдять кутю, а потім голубці, вареники, смажену рибу, капусту, — все, що було приготовлене, запиваючи узваром. Сьогодні страви запивають не тільки узваром, а й вином. На Святий вечір діти і молодь носять вечерю до своїх старших близьких родичів. Онуки — до баби і діда, племінники — до дядини і дядька, хрещеники — до хрещених батьків.
Завжди при наближенні Різдва Христового линемо думкою у наше дитинство і пригадуємо, як ми святкували це свято. Своїми спогадами поділяється впродовженні пані Валентина Батаке Буркова з Тульчі: “Пройшли роки. Ми вже стали дорослі, але як малі діти ми радіємо у цей день. З Різдвом нам дається нова можливість направити наше життя – так вчив нас дідусь Семен. Прийшла Пелепівка, ніхто вже не співає пісні. Всі малі і старі учаться колядувати. Ну, прийшов і Святий вечір, мамка вже приготувили нам вузлика, це такі рушники, що тільки на Святий вечір носять з вечерею. Мамка кладуть калачі та інші доходи, що Бог дав, яблука, горіхи та інші. В’яжуть рушники на перехрестя і посилають своїх дітей до своєї родини. Перший раз треба було йти до бабусі Катерини, це мати батька нашого, а потім до хрещеного, до хрещеної, а потім до всіх рідних, до сестри до брата. Заходимо до хати з вечерю і кажемо: “Добрий вечір, з Святим вечором! Послали нас до Вас батько і мати з вечерею! Господиня бере наші калачі і каже нам: ”Спасибі вам, що прийшли з вечерю.” Якщо газди були багаті то кладуть нам у торбу і подарунки. Ми дуже були раді за ті подарунки, а хто не мав подарунки, клали нам у торбу яблука, горіхи, інші, запрошували до столу, щоб куштувати кутю та узвар. Кутя була з пшениці, а узвар з сушених ягод. Нема коли сидіти довго, треба відвідати всю родину, а у нас родина велика. Тоді господиня каже: “Спасибі Вам. Ідіть з Богом!” І так ми бігали по всьому селу, поки не відвідали всю нашу родину. У кожній хаті ми міняли калачі і клали дохід у торбу і в кожній хаті ми куштували кутю та узвар. Мокрі від снігу замерзлі з повними торбами ми тупаєм до нашого дому. Раді, ми роззуваємося і кладемо постолці коло печі, щоб вони висохли до ранку, бо треба йти колядувати, а хто сидів вдома, розповідав нам як приймали вечірників у нашому домі.“
Українці з Добруджі зберегли на різдвяні свята звичай колядувати. Колядки – це один з найдавніших жанрів народної творчості. З відомих в Добруджі можна згадати такі колядки: Діва Марія із Русалиму йшла”, На святій горі”, Слава Богу рожденному”, Добрий вечір” та інші. Коли смеркає, починають колядувати парубки. Якщо діти колядують тільки в родичів, близьких і сусідів, то парубки колядують по всіх хатах. Молодь, переважно хлопці, збираються заздалегідь, щоб вивчити колядки і підготуватися до свята. Колядники збираються групами і обирають старшого березу”. Береза керує групою колядників і має при собі дзвінок. В основі частини добруджанських колядок лежить Святе Письмо, а саме легенда про народження Христа. На перший, другий і третій день Різдва зранку, люди ходять до церкви на Божу службу. По обіді та й увечері зустрічаються з рідними та друзями за столом, накритим найсмачнішими стравами, горілкою та вином, де пригощаються, співають й народні пісні, а то й танцюють, одним словом, забавляються.
На завершення нашої передачі вітаємо Вас з Різдвом Христовим. Бажаємо Вам міцного здоров’я, благополуччя, успіхів та Щасливих різдвяних свят!
