На велосипеді через Піренеї
Алін Бонца захопюється велосипедизмом, і ця пристрасть привела його в незвичайні місця.
Ana-Maria Cononovici, 28.07.2015, 10:49
Він не залишається довго на одному місці.
Захоплюється велосипедним спортом, і ця пристрасть привела його в
незвичайні місця. Алін Бонца разом зі своєю дочкою та гуртом друзів із таким же
ентузіазмом подолав дорогу від Середземного моря до Атлантичного океану за 11
днів. Трохи більше 1.000 км на двох колесах. Свою пригоду виклав потім на
сторінках надзвичайної книжки На велосипеді через Піренеї – Маршрут Піренейських гір. На своїх 350
сторінках збірка містить низку фотографій, зроблених автором, а також
компакт-диск із фільмом екскурсії в горах, які утворюють природний кордон між
Францією та Іспанією.
Алін Бонца з
радістю поділився з нами досвідом перенесення спортивного досягнення в
літературне: Ця книга
народилася із журналу, тому що вже впродовж 5-6 років, відколи їжджу на
екскурсії на велосипеді, я звик вести журнал найгарніших та найцікавіших турів.
Це був журнал для тісного кола, який я надсилав по поштовій скриньці друзям. Це
була нагода розповісти їм, де я бував, показати їм фотографії. Тур минулої
осені з Піренеїв був настільки комплексним та цікавим, що друзі переконали мене
зібрати все між сторінками книги. Мені подобається казати, що ця книга є свого
роду щоденником подорожі. Ця книга досить інтенсивна з точки зору інформації,
але дуже легко читається. Це книга з великою кількістю ілюстрацій, у якій
йдеться не тільки про велосипедистів чи спорт. Це книга про подорож, про
фотографії, про природу, іноді трішки і про громадянське виховання, тому що в
момент, коли ти буваєш в іноземних країнах і зустрічаєш людей іншого роду, ти
можеш навчитися багато речей, які потім можеш застосувати вдома.
Екскурсія на
велосипеді в горах здається мені найкращим з усіх можливостей, тому що ані на
машині, ані на мотоциклі з шоломом на голові не можна відчути так добре, що є
довкола тебе, як розповів нам наш співрозмовник і додав: Ми звикли
їздити щороку в екскурсії, тому що я з моїми друзями, не завжди з тими ж
самими, звик проводити відпустки на велосипеді. Ми побували на відомих велосипедних
гонках Тур де Франс, Джиро д’Італія в якості, як кажемо ми, педалюючих
глядачів. Ми їхали, спинялися на тиждень, кожного ранку здійснювали тури даної
зони, а після обіду чекали, коли проїде гурт велосипедистів. Таким чином ми
побували три рази у Франції, один раз у Австрії, в Інсбруку. Я чув, що в
Румунії, окрім добре відомих Трансфегерашану, Трансальпіни та Транс-Рериу, ще
зробили дуже гарну дорогу через Молдову, зона Буковини є вражаючою й
неочікувано гарною зоною. Зона Семеніку з Банату дуже гарна, зона Апусень, яка,
на жаль, має дороги низької якості. Нам дуже подобається їздити на велосипеді в
горах, тому що там і дорожній рух легший, і їздити легше.
У цій
експедиції Алін Бонца та його друзі мали допомогу і від машини з водієм, який
віз їхній багаж і велосипеди до місця старту, до Барселони, а вони прилетіли
літаком. А про саму гірську подорож Алін Бонца нам розповів: У Піренеях
був одинадцятиденний маршрут. Ми вирушили з місця десь поблизу Барселони, на
березі Середземного моря, і через 11 днів доїхали до берега Атлантичного
океану. Маршрут через Піренеї ми зробили в основному на французькій стороні
Піренеїв, і це через дві причини: там більше асфальтованих доріг, ніж на
іспанській стороні, і ці дороги проходять через дуже багато відомих піків, які
включені і у великі велосипедні тури: Вуельта, Тур де Франс, на які ми як
любителі велоспорту хотіли потрапити. З іншого боку, долаючи цей Маршрут
Піренейських гір, відомий туристичний тур, відзначений відповідним чином, ми
суворо дотримувалися цього шляху, тому що він має десь 500-600 км. Ми завертали
і вліво, і вправо, у всі місця, які вартувало побачити Ми бачили вражаючі
національні парки Цирк Гаварні, Порт де Бухаро із відомих вершин. Ті, хто любить велосипедний спорт, знатимуть Кол ду Турмале, Добіс, є багато місць, можу
навіть сказати про паломництво для ля любителів їзди на велосипеді по дорозі.
Під час
їхньої подорожі були й випробування, як розповів Алін. Наприклад, в горах йому
поламався велосипедний ланцюг і в цей момент його врятувала солідарність
велосипедистів – йому допомогли зустрічні іспанські велосипедисти: Цю
екскурсію я провів уперше зі своєю дочкою, яка була в нашій групі і їздить на
велосипеді вже два роки. Я дуже давно хотів, щоб ми разом педалювали. Пригадую,
що єдиний дощ, який нас застав у дорозі за ці 11 днів, серйозний дощ, ми
провели разом і це був неочікувано приємний досвід, не беручи до уваги те, що
ми були мокрі, як хлющ. Це такі моменти, які ти пам’ятаєш усе життя. Це досвід,
в якому, окрім самої краси екскурсії, ти можеш залишитися з багатьма речами.
Щодо своїх
планів Алін нам зізнався:У мене є
ідея для однієї екскурсії, за якою з’явиться, можливо, нова книга: на
велосипеді через Карпати. Тому що в Карпатах дуже багато гарних доріг, і книга
такого роду окрім того, що була б цікавою для велосипедистів Румунії, могла б
стати і надзвичайною рекламою для іноземних велосипедистів. У західних
країнах Італії, Франції, Іспанії, Німеччині існує велика традиція щодо цих
велосипедних екскурсій по дорогах. І в цій подорожі в Піренеї я зустрів людей,
які казали, що приїхали б у східну Європу, але не знають, які там місця, які
маршрути та інші деталі цього роду.
І ми запрошуємо вас попедалювати як читачів разом із
Аліном та його друзями впродовж 1.000 км і, можливо, наприкінці ви вирішите
приєднатися до них в одному з турів.
