Кампанія «Взуттєва коробка»

Що поміщається у коробці з-під взуття? Більше, ніж ви собі уявляли. Починаючи з 2007 року, тисячі бідних дітей отримують подарунки в взуттєвих коробках, які отримують від більш везучих румунів.

România Internațional, 24.12.2013, 02:53

Що поміщається у коробці з-під взуття? Більше, ніж ви собі уявляли. Починаючи з 2007 року, тисячі бідних дітей отримують подарунки в взуттєвих коробках, які отримують від більш везучих румунів. Це не румунська вигадка, ці подарунки почали надходити в Румунію одразу ж після 1989 року. Але кампанія, про яку ми розповімо вам сьогодні, організована локально в понад 40 містах Румунії та в 5 країнах, де румунська громада є чисельною.

Як все розпочалося — дізнаємося від Валентина Веси, ініціатора цієї акції: «Ми хотіли дати урок нашій дитині. Луці було 3,5 років і в нього було дуже багато речей, якими могли б користуватися й інші бідні діти, які не мали так багато речей. Я сказав: «Давай поділимося іграшками, давай поділимося одягом». Ми склали їх у дві коробки з-під взуття, упаковані в кольоровий папір, і віднесли й подарували їх бідним дітям. Я думав, що це залишиться сімейним епізодом, я сказав дружині, щоб не розказувала про це нікому. Це відбувалося у другий тиждень грудня 2006 року. Коли ми пішли на свято Нового року в дитсадок, всі батьки запитували нас, яким проектом ми займаємося, до якої організації відносимося, вони теж хотіли взяти в цьому участь. Лука посміхався на всі зуби — це він розповів усім, тому що йому це дуже сподобалося».

Розмовляючи з іншими батьками та кількома друзями, Валентин Веса та його дружина вирішили трішки розширити цю акцію. У своєму статусі в соцмережі Messenger вони оголосили, що збирають подарунки для бідних дітей. За лише декілька днів вони зібрали понад 500 коробок. Валентин Веса розповість нам, як пояснює успіх цієї акції: «Є дуже багато волонтерів, які приходять зі своїми дітьми і доручають їм роздавати подарунки, говорити з дітьми, які їх отримують. Крім того, що ти допомагаєш бідній дитині отримати подарунок на Різдво, ти допомагаєш своїй дитині зрозуміти, що не всюди є чотири страви на день, два види десерту і не знаю скільки курток та інших речей, які отримують деякі діти. Є люди, які на підлозі мають не килим, а землю, які не мають електричного струму, отже, до побачення, комп’ютер та ігри. В одній з коробок дитина знайшла ліхтарика і порадувалася йому, немов то був шоколадний торт».

Отже, що вміщається в коробці з-під взуття? «Якщо покласти маленькі речі — вміщається дуже багато різноманітних речей, від солодощів, реквізитів, предметів особистої гігієни, зубні щіточки, зубна паста, шарф, шапка, светр, від старших жінок отримуємо вовняні шкарпетки… Одного року ми отримали від однієї військової частини 80 форм. Тоді міняли форми на форми НАТО і залишилися нові-новісінькі невикористані форми. Підлітки дуже зраділи їм».

Кожен з тих, хто організовує пункти збору, шукає своїх одержувачів, як розповів нам Валентин Веса: «Кожен намагається зв’язатися з місцевими меріями, є центри соцпідтримки, які мають списки з не дуже заможними сім’ями, з неповними сім’ями, чи вони знають випадки, де батьки поїхали і там надзвичайна ситуація. Ми слідкуємо, щоб одній сім’ї допомагали не більше 4 фондів, це було б неправильно по відношенню до тих, яким не дістанеться нічого. Ми співпрацюємо зі службою соціальної підтримки, спеціалізованою на проблемах дітей, і третьою категорією можливих одержувачів є люди, які приходять до нас, приносять коробки й розповідають, що знають когось, кому потрібнa допомога, у їхньому будинку, чи в селі… конкретні приклади, які найлегше перевірити. Часто волонтер, який повідомляє про випадок, йде і доставляє коробки. Ми не робимо з цього цирк, не допускаємо телебачення, коли роздаємо коробки, ми ніколи не робитимемо цього. Це інтимний момент, який переживає дитина з пожертвувачем чи волонтером, який роздає коробки. Можливо, вони ще трішки розмовляють, або підтримують зв’язок, є дуже багато тих, які залишаються поговорити, зустрічаються й потім. Все починається з коробки з-під взуття і перетворюється на зв’язок впродовж років».

Минулого року 19 залучених у цю акцію міст зібрали 7 тисяч коробок, які отримали 7 тисяч дітей. Валентин Веса каже, що після кожної акції надсилає фотографії тим, хто приніс подарунки, тому що й пожертвувачі повинні порадуватися: «Що стається в кампаніях «Взуттєва коробка» є результатом зусиль багатьох румунів, які виділяють зі свого часу цілі години, сидять з дітьми, запаковують коробки, вкладають душу, і привласнити все це віртуальному Діду Морозу я б ніколи не погодився. Мені здається, що потрібено знати, що ці коробки надходять від їхніх румунів, а не з Англії чи Німеччини. Жодна коробка не імпортована. Навіть якщо є румуни з діаспори, є вже 6 країн, з яких відгукнулися румуни, вже мені дзвонили з Чехії, Голландії, Бельгії, Франції та Іспанії, де існують дуже великі громади румунів. Я думаю, що й там є досить багато дітей, яким живеться не солодко, і я сказав їм допомогти там».

Валентин Веса каже, що, зробивши коробку один раз, безперечно, що ти зробиш і другу. Чому — дізнаємося від двох волонтерів-«рецидивістів» цього проекту Крістіана Кіни Бірти та Діани Борки. Крістіан знаходиться в Бухаресті: «Ми не знали, на що очікувати, минулого року ми мали 500 коробок в нашому осередку. Нас надзвичайно порадував цей успіх, тож цього року ми будемо ще більш підготовленими, ще організованішими, ми хочемо перевищити норму. Рекомендую всім, хто хоче залучитися до цього проекту, зробити це. Після того, як проект завершується, в тебе залишається надзвичайне відчуття задоволення. Коли бачиш фотографії з дітьми, які отримали подарунки, був би ти й каменем — і все одно відчув би надзвичайні емоції. Береш участь у проекті «Взуттєва коробка» і завершуєш рік надзвичайним способом».

Діана Борка проживає в м. Констанца і цього року вона мобілізувала всіх своїх друзів: «Це мій улюблений проект, він мені настільки подобається, що я думаю про нього за декілька місяців раніше, і мені шкода, що це відбувається лише один раз на рік. Мені завжди подобалося робити подарунки, але зараз я немов відчуваю себе Дідом Морозом. Я уявляю собі дитину, яка відкриває отриманий від мене подарунок і знаходить всередині кольорові олівці й книги чи іграшки, чи цукерки для ялинки, і я дуже радію від їхньої радості. Мені б хотілося могти надіслати мільйон коробок мільйону дітям. Проект «Взуттєва коробка” є про моє щастя, з якого я хочу дати щось і їм бодай один раз на рік».

Що можна ще додати? Можливо, адресу веб-сторінки, де ви можете знайти зображення: www.shoebox.ro. Всім вам бажаємо гарного Різдва!