Варіанти танцю з «вигоранням»
Три жінки, про яких ми сьогодні розповімо, вирішили досліджувати явище «вигорання» по-іншому та знайти альтернативні рішення, щоб припинити та подолати його.
Ana-Maria Cononovici, 31.01.2023, 08:08
Вони живуть таким же темпом, як і
більшість із нас. Сприймають життя з усіма її викликами як і ми всі. Але з більшою
увагою три жінки, про яких ми сьогодні розповімо, вирішили досліджувати явище «вигорання» по-іншому та знайти альтернативні рішення, щоб припинити та подолати його.
Це призвело до заходів, присвячених
дослідженню цього явища, кількох вистав і багатьох незабутніх вражень, які досі
тривають. Деталі подає хореограф Андрея Новак, ініціаторка мистецького проекту
під назвою «Burnout» («Вигорання»): «Проєкт «Burnout» почався з необхідності чи
реальності, з якою я зіткнулася минулого року. А це після кількох років, які
мене дуже «вигоріли». І минулого року я опинилася в ситуації, коли, хоча я знала,
що маю продовжувати працювати так чи інакше, я відчувала, що мені нікуди йти, і
мені нічого робити. Саме тоді я написала цей проєкт про «вигорання». І ще одне
важливе: те саме я чула від оточуючих або в більш-менш близькому колі людей, особливо
на роботі. Кожного разу, коли я запитувала
когось: Як справи? Мені відповідали: «Я виснажена або я виснажений! Я більше не
можу, не знаю, не хочу. І я написала цей проєкт, якого подала до Управління національного
культурного фонду, та отримала фінансування. Я справді хотіла досліджувати «вигорання»
з кількох точок зору, тобто не лише з мистецької точки зору. Я хотіла зрозуміти
«вигорання» в трохи ширшому соціальному контексті, чому воно виникає, чому ми
не можемо відпочивати або чому ми не дозволляємо собі відпочивати. Я хотіла
зрозуміти, які наслідки має «вигорання» на мене, і я говорю про психологічні
наслідки, і я хотіла дізнатися і про фізичні наслідки «вигорання» на мене, тому
що прояви «вигорання» не є лише психологічними, вони також фізичні, тобто деякі
трансформації відбуваються і на рівні тіла. І так стартував цей проєкт. Звідси почала
ідея, а потім вона розвинулася в трьох різних напрямках, тому що нас було троє
артистів.»
Ми також поговорили з Аліною Ушурелу,
візуальною художницею та виконавицею, яка розповіла нам про свій досвід у цьому
проєкті: «Проєкт «Burnout» був ініційований хореографом Андреєю Новак, яка
запросила минулого року нас, мене та Ірину Марінеску знайти та співпрацювати з дослідником та фахівцем, які спостерігають феномен «вигорання»
з різних точок зору. Кожна з нас проживала певний період у одному румунському
місті. Для мене це був Клуж. Я досліджувала феномен «вигорання» в будинку «Casa
Tranzit» у місті Клуж-Напока, разом з Роксаною, яка є лікарем, і якимось чином
ми спостерігали це явище «вигорання» з точки зору останніх 3 років пандемії коронавірусу
та війни. І якимось чином весь цей потік дуже потужної інформації емоційно
вплинув на нас і призвів нас до сприйняття надмірної інформації, без того, щоб
ми хотіли туди потрапити. Для мене це був досвід, під час
якого я як культурний оператор і як митець усвідомила, що на ентузіазмі я одночасно
беру участь у різних проєктах, а результат є «вигорання». І, якось, для мене це був дуже важливий досвід
для саморегулювання в усьому цьому контексті. Суспільство, у якому ми живемо,
вимагає від нас брати на себе багато ролей, і ми більше не в змозі виконувати
це фільтрування ролей, які ми хочемо
мати. І ми більше не маємо можливості розрізнити, чи роль, яка надходить
ззовні, є тією, яку ми можемо виконати. Для мене цей проєкт є тим, що я хотіла
би розвивати далі. Крім Клужа, я вже представила цей проєкт в інших місцях в «AREAL»,
хореографічному простірі в центрі Бухареста, а також в галереї «Suprainfinit» у
вітрині, що було дуже, дуже цікавим досвідом, і я маю намір провести його в
якомога різноманітніших місцях.»
У свою чергу хореограф і виконавець
Іріна Марінеску поділилася своїм досвідом: «Для мене це був дуже, дуже
показовий проєкт, який також дав мені багато напрямків для роботи в
майбутньому. Це те, над чим я працюю особисто, щоб не впадати знову в ситуацію «вигорання»,
тому що ми всі троє почали цей проєкт із щирого бажання та потреби зрозуміти те,
що періодично впливає на нас, і не тільки на нас. Це щось актуальне для
багатьох людей у різних сферах діяльності. Для мене цей проєкт був особистою
терапією. І я далі над цим працюю, у тому сенсі, що від минулого року у мене є 2
напрямки дослідження: танцювальні майстер-класи для відновлення після «вигорання»
та приносити інформацію, якою я володію, в цьому контексті танцювальної терапії,
яку я пропоную. Інший напрямок це популяризація перформансу в якомога більше
місцях. Є дві частини: перша частина, яка зосереджена на тому, що таке «вигорання»
та його наслідки, а інша частина, зосереджена на профілактиці. Я працювала поблизу місцевості Кеїле-Нерей,
я з колегами зрозуміли, що означає відпочинок,
що означає відновлення, і в цьому контексті вистави, які ми проводили, були на
природі, точніше, в публічних місцях. В Соколарь та в Бухаресті я працювала над
ідеєю комфорту, відпочинку та колискової пісні. Я відкрила багатство того, що
означає колискова пісня. Мені здалося, що ця вистава має великий потенціал
у просторі, відмінному від сцени. Це створює інший зв’язок, особливо тому, що
мені подобається працювати в рамках таких перформансів, які залучають людей, це
фактично об’єднує людей, у цьому випадку йде мова про колискову пісню, в’язання
гачком і принесення нитки, яку всі учасники тримають разом. Мені здавалося, що
це також несе свого роду символічну дію проти культури багатозадачності, коли
людина виконує декілька справ одночасно, та в якій ми всі опиняємося більш-менш
охоче.»
Серед природних висновків
дослідження ми вказуємо на важливість приділяти собі часу, принаймні 10 хвилин
на початку дня, або час від часу протягом дня, щоб нічого не робити, а лише
спілкуватися зі своїм тілом, дізнавшись, що саме нам потрібно цього дня і від
чого ми можемо відмовитися, навіть якщо це здається неможливим.
