Байдаркою від Джурджіу до Венеції
Лучіану Іонеску 49 років і донедавна він був власником невеличкої меблевої компанії в Бухаресті. Три роки тому він почав сам будувати для себе байдарку.
România Internațional, 29.07.2014, 07:02
Лучіану Іонеску 49 років і донедавна він був власником невеличкої меблевої компанії в Бухаресті. Три роки тому він почав сам будувати для себе байдарку. Будучи в молодості спортсменом, він відкрив для себе веслування у 2005 році та почав плавати річками й озерами Румунії. На жаль, будучи дуже високим, він дуже важко може знайти для себе підходящу байдарку, тож був змушений побудувати її сам. Він каже, що це не так важко, як здається: “Збудувати байдарку не складно, потрібно дуже багато уваги й терпіння. Її будують з дуже вузьких дерев’яних дощок, кожну потрібно пригнати. Це клопітка робота. В байдарці все вигнуте, немає жодної прямої лінії, вона має певну ступінь досконалості, як кожен човен, має три відділи, які повинні бути непроникними. Піднімаються певні проблеми гнучкості, тому що відокремлюючі стінки повинні переймати незначну деформацію, яку спричиняють хвилі чи удари, коли човен торкається дна. Ззовні та зсередини використовуються скловолокна, з якими раніше я не працював. Тривало приблизно три роки побудувати її, але я працював, коли мав час та гроші. В дійсності байдарку можна зробити за 6 місяців.”
Його метою було могти подорожувати довгими відстанями, тому що він запланував собі водний маршрут від Джурджіу до Венеції. Він відкрив сторінку в соцемережі Facebook, де оголосив про свої наміри, сподіваючись таким чином знайти спонсорів: “Я попливу Дунаєм від Св. Георге. Звідти на південь Чорним морем, через Босфор, Мармурове море, по Дарданеллі до Егейського моря. Берегом Туреччини дійду до Мармариса. Звідти перейду до Родосу, Греція, і далі до Карпатосу, південь Криту, материкової Греції узбережжям Іонічного моря до кордону з Албанією. Тут, якщо в наступні дні передбачатиметься добра погода, я спробую податися до Італії і, тримаючись узбережжя, дійду до Вієсте. Так само, якщо буде сприятлива погода, перетну Адріатичне море до Ластово, Хорватія. Якщо ні — тримаючись берегів Італії, дійду до Венеції.”
У травні минулого року байдарка була готова. Він завантажив її і вирушив у світ, оснащений лише планшетом та цифровим телефоном. Повернувся у грудні напередодні свят, подолавши майже 1.500 км, які відокремлюють Джурджіу від Венеції, за 7 місяців. Із цієї відстані 270 км подолав пішки, тягнучи за собою байдарку. Ніде не мав проблем з перетином кордонів. Але пригоди мав повсюди, тому що маломірні судна, менші 7 метрів, не мають реєстраційного номера. Тож уявіть собі дилему прикордонників, які не могли зареєструвати байдарку Лучіана Іонеску: “Для подібних речей вони не мають рішень, тому що зазвичай човни не перетинають кордон. Перетинають кордон яхти та пароплави, а не човни. Проте вони були дуже відкритими, прикордонники мене дуже підтримали. Вони сказали мені зробити документ, щоб вони поставили на ньому штамп. Повсюди мені казали: «Ви громадянин Європи, ви маєте право увійти, проблема тільки наша». В Туреччині я дуже хвилювався, тому що це не європейська країна. Перший вхідний порт знаходиться за 170 км від Царево з Болгарії. Мені не дозволено було причалити, поки не дійду по вхідного порту. Я зв’язався з турецькою береговою охороною і вони сказали мені спинятися тільки на пляжах, не спати в містах, поки не дійду до Стамбулу, а там йди одразу ж до прикордонної поліції оформлювати документи. Коли я дістався до Стамбулу, пішов у поліцію й розповів, хто я такий і що роблю, офіцер сказав мені одне єдине слово: «Go! (іди!)». “
З Бухареста його дружина слідкувала за всім його маршрутом, тримала зв’язок з владою, піклувалася про те, що все проходить гаразд. Повсюди, де він побував, Лучіан Іонеску зустрічав людей, які були готові йому допомогти. Як це сталося і в Салоніках, де чисельна група румунів прийняла його дуже тепло: “Консул із Салоніків прийняв мене у консульстві, ми сфотографувалися разом, а коли я відходив — організував невеличке святкування. Поздоровив мене. Румунська влада була задоволена тим, чим я займаюся, і підтримала мене впродовж мого маршруту, на що, чесно, я не сподівався.”
Він завівся новими друзями, побачив нетуристичні зони країн, у яких побував, має майже 2 тисячі друзів у соцмережі Facebook, куди щодня завантажує фотографії зі своїх подорожей. У Венеції він пробув лише 1 день. Там його чекала дружина, разом з якою він повернувся додому автомобілем одного друга з Інтернету: “На своїй сторінці у Facebook я запитав, чи може хтось забрати мене з Венеції. Я міг досить легко повернутися потягом чи автомобілем, але залишився б без човна. Відгукнулося 2-3 осіб. Байдарка легка, без вантажу вона не має й 30 кг. Спорядження я поклав у багажник, байдарку прикріпив угорі, на автомобілі, так що було досить просто.”
За словами Лучіана Іонеску, 7 місяців пролетіли, як 7 секунд. Його дружина Корнелія, шанувальник номер 1 та головний його партнер, говорить безхмарно про наступний план свого чоловіка: від Білого моря до Чорного: “Поки він робить те, що відчуває і не занедбує інші аспекти життя, йому треба допомагати. Я ніколи не ставила перед собою проблему, що з ним щось станеться, навіть коли занотовувала його координати, я не думала, що він не повернеться. Я завжди казала: все буде добре.”
Я запитала Лучіана Іонеску, що він відкрив для себе в цій фантастичній подорожі: “Я відкрив для себе людей, це було, безумовно, найважливішим відкриттям. До цього я дещо втратив довіру в довколишніх людей. Потрібно було поїхати з країни й почати користуватися соцмережею Facebook, щоб відкрити, що поруч зі мною є душевні люди таки тут, у Бухаресті. І, по-друге, я заново відкрив себе, я пізнав свою межі і дізнався, як далеко можу дійти. Я пройшов через критичні, важкі ситуації, але подолав їх.”
Для наступної подорожі Лучіан Іонеску ще не має фондів, але він каже, що якщо йому вдалося це один раз, то, безумовно, вдасться і вдруге… Поки-що він пише книжку про його першу подорож байдаркою від Джурджіу до Венеції.
