ESPACE MINOUX

Підвал із шармом, схильний до гурманського досвіду, з видом на вулицю і взагалі великими відкритими виглядами, готовий до проведення майстерень, курсів, дегустації вин та історій.

România Internațional, 02.09.2014, 01:19

Підвал із шармом, схильний до гурманського досвіду, з видом на вулицю і взагалі великими відкритими виглядами, готовий до проведення майстерень, курсів, дегустації вин та історій. Так декількома словами можна описати місце, куди ми вас запрошуємо сьогодні в рубриці ”Унікальна Румунія”. По вулиці Спетарулуй, як то кажуть, в її самісінькому серці, недалеко від Каля Мошілор, однієї з головних доріг Бухареста, в підвалі одного будинку, збудованого десь у 1886 році, знаходиться цей простір, присвячений невеликим незабутім зустрічам. Називається він ”Espace Minoux” і був створений з метою ввести на карту Румунії ексклюзивне місце, яке відрізнятиметься від уже існуючих клубів, де збиратиметься певний тип людей: той, який вміє сказати ”добрий день”, ”будь ласка” й ”дякую”.

Представить нам цей простір Резван Войкулеску, професійний фотограф та його ґазда: ”Espace Minoux є дуже маленьким культурним простором, обладнаним в будинку культурної спадщини, який я придбав в абсолютно жалюгідному стані. Раніше тут жили люди з великою кількістю дітей, які вишкребли, поламали, знищили… Я вирішив повністю його відновити, що дуже важливо: я не полагодив, а відновив. Мені вдалося відновити ті елементи, які, на превелике моє здивування, витримали, як, наприклад, печі та арки з підвалу, цегляні арки, на яких були наліплені картонні розмальовані планки і т.п. Я врятував з підвалу оригінальну мозаїку будинку. Там я хочу проводити невеличкі культурні заходи, щоб з часом будинок здобув репутацію місця, куди не приходить будь-хто. Коли я кажу: ”не будь-хто”, я не кажу це через снобізм, а хочу вірити в те, що зможу залучити сюди якомога більше людей, які зрозуміють красу цього місця”.

Резван Войкулеску відкрив скляні двері першого поверху будинку всього 2 роки тому. За цими дверима знаходиться справжня галерея мистецтва з постійною виставкою 20 найкращих робіт скульптора Анки Сербулеску, вилитих в бронзі. Ця міні-виставка й сама входить до мережі галерей мистецтв Бухареста завдяки доброчинності Резвана Войкулеску та його гостей. 35 стільців у підвалі очікують майже постійно гостей. Лише 35, тому що саме стільки осіб можуть вміститися тут, не заважаючи ліктями сусіду на концертах-зустрічах чи майстернях, що організовуються тут час від часу. Ми були присутніми на такому концерті-зустрічі з Ніку Аліфантіс, одним з найулюбленіших румунських авторів-виконавців, які займають настільки особливе місце в музичному румунському пейзажі, що про таку інтимну зустріч ти й не наважуєшся сподіватися. Одного березневого вечора по вулиці Спетарулуй співак виконував упродовж 2 годин найгарніші свої пісні, розповідав про теперішнє турне та свої улюблені інструменти. Звичайно ж, без мікрофонів, без прожекторів, а як на зустрічі з друзями.

Але тут відбуваються не лише концерти-зустрічі, як розповідає Резван Войкулеску: ”Є невеликі компанії, які орендують простір. Якщо мені подобається те, що вони хочуть там провести, я орендую їм. Щомісяця, наприклад, тут проводяться курси виховання для батьків. Я, будучи ґаздою, слухаю, що там розповідають, і чую доречні речі. Той психолог, який проводить курси, практично відкриває уми батьків, каже, де вони в основному припускаються помилок. Приходять лише батьки, іноді стається, що приходять і діти, вони в той момент граються, щоб гармонізувати трішки стосунки з батьками”.

Звичайно ж, є й інші зустрічі, і з них дуже високо цінуються вечори, присвячені гурманам: ”Я вибираю кухаря, який не повинен мати зірки Michelin, а дар. Першим я запросив кухаря із Залеу, його звати Мірча Гроза і він сам є особистістю. Що стосується приготування, то він робить все абсолютно божественно. Тому що його ”юшку”, яка готується весь час у казані, не можна приготувати за менш ніж 2 години і, як прибріхує він, 2 години є просто неймовірним. Він додає настільки багато інгредієнтів, що ти вже не знаєш, що їси, але знаєш, що воно таке смачне тому, що він не використовує нічого з торгівлі. Він має своїх невеликих виробників, які роблять для нього бринзу, навіть м’ясні вироби… декілька десятків кілограмів у день, все робиться вручну, не існує жодної техніки. Вони їх роблять, висушують, вивішують на горищі і постачають в основному ресторанам, які хочуть мати якісні м’ясні вироби. Я вже не кажу про м’ясо, про овочі, які він отримує з городу своїх постачальників, де бачиш, що овочі не ідеальні, помідор здавлений, морква крива, тому що вони не кладуть нічого в землю, а лише поливають їх. Але коли ти їси їх — вони надзвичайні… Мірча є поет гастрономії і, не в останню чергу, дуже начитана людина. Справжнє задоволення слухати, як він розповідає про гастрономію та історії його зони із Залеу. Справжнє задоволення провести з ним цілий вечір і слухати його”.

Можливо, ви запитуєте себе, як можна зробити попереднє замовлення на ці дивовижні зустрічі? Дуже просто! Espace Minoux має сторінку в соцмережі FB, де оголошуються майбутні заходи. Перші 35 бажаючих обслужені першими. Звичайно, з невеликими винятками, які залежать від особистих критеріїв Резвана Войкулеску: ”Є люди, які пишуть мені так: ”я хочу два квитки”. І нічого ні перед цим, ні після цього. Тільки ”я хочу два квитки”.. Я навіть не утрудняюсь відповісти, навіть якщо та людина є однією з тих, хто займає одне з перших 35 місць, які все одно обслуговуються зразу ж, я їм нічого не відповідаю. Мені слово ”хочу” без поняття привітання, без ”дякую” дає неприємне відчуття. Це означає, що для мене ти не існуєш. Із самого початку, що б ти мені не пропонував, у мене воно не знаходить свого місця. І навпаки, є багато людей, на щастя, це переважна більшість, які вміють сказати ”добрий день”, вміють сказати ”дякую” в кінці, вміють використовувати зворот ”чи міг би я…”, і наскільки частіше використовується ця люб’язність, настільки приємніше мені сказати ”так, ви отримали одне з 35 місць”. Багато з них залишаються без місця, тому що їх всього 35, а заявок — принаймні 200. Я дотримуюсь хронологічного порядку заявок, єдиний відбір відбувається у випадку тих, хто не вміє висловитися. Мені не хочеться, щоб такі люди відвідували мій простір”.

Це не бар, не ресторан, не клуб… Це Espace Minoux. І якщо вам трішки пощастить, ви теж зможете його відвідати. Проте не забудьте магічні слова ”добрий день”, ”будь ласка”, ”дякую”.