Орест Смовж здобув спеціальну премію на міжнародному конкурсі в Бухаресті
Український скрипаль Орест Смовж став одним з трьох фіналістів у розділі «Скрипка» VII-го Міжнародного конкурсу ім. Джордже Енеску...
Василь Каптару, 18.10.2018, 09:07
Український скрипаль
Орест Смовж став одним з трьох фіналістів у розділі «Скрипка» VII-го
Міжнародного конкурсу ім. Джордже Енеску,
що пройшов у вересні в Бухаресті під егідою Президента Румунії Клауса
Йоханніса. 27-річний скрипаль, один з представників сучасного покоління
українських музикантів, у фіналі конкурсу, виконав Концерт для скрипки з
оркестром, ре мажор, Петра Ілліча Чайковського.
За підсумками виступів, журі, на чолі з П’єром
Амоялєм, вирішило не присуджувати Гран-прі фестивалю жодному з учасників, а
друге і третє місце посіли італійські скрипалі Джузеппе Гіббоні та Вікрам Седона. Орест отримав спеціальну
премію – участь у майстер-класах від віолончелісток Сільвії Маркович і Міхаєли
Мартін.
Сьогодні я пропоную
вашій увазі інтерв’ю з Орестом Смовжем, яке було записане за кілька годин до
фіналу у розділі «Скрипка».
Оресте вітаю Вас в
Бухаресті! Представники Львівської школи імені Соломії Крушельницької ще брали участь в конкурсі імені Дж. Енеску,
але, наскільки мені відомо, жоден з них не був фіналістом конкурсу. Які емоції
Ви відчуваєте зараз перед фіналом?
Ну, насправді я почуває
себе надзвичайно щасливим, я почуваю себе надзвичайно добре, тому що для мене
була честь навіть пройти в другий тур, чи в третій тур, тому що особливість
цього конкурсу полягає в тому, що майже у всіх турах, крім першого ми граємо в
цьому прекрасному залі, в Атенеумі, і це просто насолода тут грати, незважаючи
на результат. А те, що я пройшов у фінал, це звичайно, що дуже відповідально і
дуже неймовірно.
Чому саме конкурс імені Джордже Енеску, як Ви
вирішили взяти участь у цьому конкурсі в Бухаресті?
Ну, насправді, з
практичної сторони, як молодий музикант я намагаюся пробувати себе і подавати
заявки на різні конкурси в різних країнах, а конкурс ім. Джордже Енеску вже має
певну репутацію не рік. І так вийшло, що якраз цього року він проводився і я
подав свою заявку.
Що Вам подобається в
музиці Енеску?
З музикою Енеску я
познайомився десь приблизно в 2011 році. На той момент я навчався в Київській
консерваторії Національної музичної академії України і якраз один мій колега по
класу, скрипаль, який вчився в тієї самої викладачки, готувався на цей конкурс
і він грав Сонату Енеску, яка мені надзвичайно сподобалась. Мені сподобалось
те, як Енеску, навіть коли був ще дуже молодим, настільки талановито поєднав
риси пізньої романтичності німецького стилю з рисами раннього французького імпресіонізму і все ж
таки з дуже особистим підходом, з дуже особистим мистецьким голосом. Тому, ось
я був ради, що в мене нарешті виникла можливість зіграти якісь твори Енеску.
Чи можна порівнювати
чутливість музики Енеску з музикою українських композиторів?
Частково можна, особливо
якщо ми говоримо про Станкова, який народився в Сваляві, яка не так далеко від
Румунії, певні фольклорні елементи, звичайно, що вони схожі, якщо брати
наприклад Буковину або південь України, там є схожі фольклорні моменти. Також,
з композиторської точки зору, Енеску жив якійсь час у Відні, а Відень мав
певний культурний вплив і на Львів і, взагалі, на Україну, взагалі німецькі
композитори мали – тому в певних точках вони пересікаються.
Як Вам здався конкурс у
Бухаресті і загалом конкурсна атмосфера?
Конкурс, як я сказав,
добрий хоча б тим, що можна пограти в цьому прекрасному залі. Щодо самого
місця, то нас поселили в самому центрі Бухареста, біля залу, тому в мене є
можливість побачити, як я припускаю, одне з найцікавіших місць в Бухаресті, зі
своїм поєднанням архітектури і довоєнної, і повоєнної, деколи це поєднання
виглядає трохи страшно, але це можна бачити і в Києві, і у Львові, за цим є
певна історія і я розумію чому це виглядає так як це виглядає. Але разом з тим,
можна відчути й атмосферу, і певну магію Бухареста.
На жаль Ви ще не встигли
побачити більше принад Бухареста, але сподіваюсь, що у Вас ще буде час на це. Я
хочу подякувати за це інтерв’ю і сподіваюсь, що нам доведеться зустрітися ще
раз після того як Вас оголосять переможцем конкурсу. Я щиро Вам цього бажаю!
Так само, зичу успіху в подальшій кар’єрі. Мабуть це надзвичайно, коли хобі,
любов до музики перетворюється потім на спосіб життя.
Так, хоча мушу сказати,
що в моєму випадку майже з самого початку, з другого класу, тобто з восьми
років, я вже навчався у спеціалізованій музичній школі імені Соломії
Крушельницької у Львові, потім в школі імені Лисенка у Києві, потім у Київській
консерваторії, тому в принципі для мене це ніколи не було хобі, я зразу знав,
що це те, чим я буду займатися все життя.
Дякую ще раз і бажаю
успіху в сьогоднішньому виступі!
Дякую!
Нагадаємо, що з 1 по 23
вересня 270 молодих музикантів з 39 країн світу змагалися у Бухаресті за
головний приз конкурсу в одному з чотирьох розділів – «Композиція», «Скрипка», «Віолончель»
та «Піаніно».
