Сидір Воробкевич
Воробкевич є єдиним представником української культури, котрий, в однаковій мірі, був активним учасником румунського культурного життя.
Христина Манта, 15.10.2014, 06:31
У нашій минулотижневій зустрічі я розповіла вам про те, як у другій половині ХІХ-го століття розвинулася українська література на Буковині, її основоположниками будучи Юрій Федькович та Сидір Воробкевич. І теж минулого разу розповіла про Юрія Федьковича. Сьогодні йтиме мова про Сидіра Воробкевича (1836-1903 рр.), позиція якого була більш послідовною у напрямку зміцнення стосунків між румунами та українцями. Воробкевич є єдиним представником української культури, котрий, в однаковій мірі, був активним учасником румунського культурного життя. Він був письменником, композитором, музично-культурним діячем, священиком, педагогом, редактором буковинських часописів, а також художником.
Народився 5 травня 1836 року у Чернівцях у сімї священика, вчителя богословя. Його прадід утік свого часу з Литви і звався Скальський Млака де Оробко, а дід переробив Оробко на Воробкевича. Частина прізвища Млака стала улюбленим псевдонімом Сидора. Його мати померла в 1840 році. Через пять років помер і батько, і Сидір разом зі своїм братом Григорієм залишилися сиротами. Їх дід, кіцманський протопоп Михайло Воробкевич забрав онуків до себе жити в містечку Кіцмань.
Навчався Сидір Воробкевич у Чернівецькій гімназії, згодом – у духовній семінарії, яку закінчив 1861 року. У гімназії він почав складати вірші й створювати до них музику. Потім був священиком у буковинських селах, серед яких Молдовіца (що зараз в Сучавському повіті Румунії) де вивчав фольклор та побут місцевого населення. Музичну освіту Сидір здобував у Віденській консерваторії. З 1867 року викладав спів у Чернівецькій духовній семінарії та гімназії, а з 1875 р. – на богословському факультеті Чернівецького університету. Вийшов на пенсію 1900-го року.
Щоб покрити педагогічні потреби він склав шкільні підручники музики румунською, українською та німецькою мовами, створив посібники з теорії музики й співу та ін. Він розгорнув плідну педагогічну діяльність, будучи викладачем музики композитора Чімпріана Порумбеску, котрий був студентом Чернівецького богословського факультету. Водночас, Воробкевич взяв активну участь у музичному житті міста, будучи одним із засновників товариств “Гармонія та “Православна ліга.
Сидір Воробкевич писав українською, німецькою і румунською мовами. В літературному доробку письменника – вірші, поеми, оповідання, повісті реалістичного і романтичного характеру. Він розробляв теми історичного минулого – оповідання “Турецькі бранці (1865), поема “Нечай (1868), драми “Петро Сагайдачний (1884), “Кочубей і Мазепа (1891), писав про тяжку долю селянства – вірші “Рекрути (1865), “Панська пімства (1878). Одним з перших в українській літературі відобразив життя робітників (драма “Блудний син). Він – автор циклу статей “Наші композитори, у якому чільне місце відведене композиторові М. І. Глінці. Автор багатьох і різноманітних за жанром літературних, музичних творів – пісень і хорів, романсів, оперет. Писав музику на слова Т. Шевченка, Ю. Федьковича, І. Франка, М. Шашкевича, В. Александрі, М. Емінеску, В. Бумбака, І Вулькана тощо.
Сидір Воробкевич мав, також, надзвичайну письменницьку діяльність, яку розгортав заради зближення двох культур: румунської та української. Писав прозу, вірші, драматургію українською мовою, але й близько 50 віршів румунською мовою, що, на жаль, залишились неопублікованими. Поезія Воробкевича є дуже цікавою для румунів, тому що вона була написана під впливом румунської поезії, зокрема творчістю поетів, для віршів яких він написав музику: Емінеску та Александрі. Внесок Сидора Воробкевича щодо зміцнення культурних стосунків між Україною та Румунією користувався оцінками його сучасників. Румунський культурний діяч Богдан Петрічейку Гашдеу вважав його навіть румуном.
