Ретроспектива – 2012 року

Огляд найбільш значущих подій в світі

România Internațional, 08.01.2013, 16:00

Вибори в США

Із хвилюванням вся планета спостерігала за фінальним змаганням за Білий дім, 6 листопада, між демократом Бараком Обамою і республіканцем Міттом Ромнієм. Результати Обами перетнули межу 270 голосів у Виборчому окрузі, він перемігши у гонці за Білий дім. Перший афро-американський президент США, який прийшов до влади чотири роки тому, з гаслами «надія» і «зміни», зумів переконати своїх співвітчизників у тому, що він найкраще підходить для цієї посади ще 4 роки, незважаючи на досить слабкі результати, особливо в економічному плані. Ніколи в історії США, після Великої депресії від 1929 року, президент не був переобраний на тлі високого рівня безробіття у 7,2%.

Вибори у Росії

За сім місяців до президентських виборів у США, відбулися інші важливі президентські вибори, на цей раз, з передбачуваними результатами: у Росії, на яких переміг Володимир Путін. Колишній президент країни, упродовж інших двох термінів, з 2000 по 2008 роки, потім премєр-міністр у період 2008-2012 роки, Путін повернувся в Кремль, після першого туру виборів, отримавши 63,42% голосів виборців. Послідував згодом довгий період акцій протесту, організованих, особливо в Москві, активістами опозиції, які заперечили повернення Путіна до Кремля.

Вибори у Франції

У травні були проведені вибори на пост президента Франції. Контркандидатами у фінальній гонці були консерватор Ніколя Саркозі та соціаліст Франсуа Холланд. Епоха Саркозі закінчилися разом із обранням Холланда на пост глави держави, з 51,7% голосів, у порівнянні з 48,38% голосів на користь Ніколя Саркозі. На червневих парламентських виборах, Соціалістична партія здобула абсолютну більшість місць у Національній асамблеї Франції.

Саміт НАТО

У травні минулого року, пройшов саміт НАТО в Чикаго, найбільший в історії Альянсу. На саміт було запрошено 50 глав держав, які обговорили такі важливі питання, як: ситуація в Афганістані, протиракетна оборона, військова співпраця та партнерські відносини із державами нечленами НАТО, західні війська будучи зобов’язані більше співробітничати, щоб не втраити технологічне верховенство.

Криза в єврозоні

Аналітики оцінили, що 2012 рік був для Європейського Союзу роком великих викликів, наприкінці якого європейці розслабилися побачивши, що європейська валюта не вибухнула. Основною темою самітів, проведених протягом року, було поєднання економічної дисципліни з політичною волею. Криза в єврозоні, кажуть експерти, перетворилася, однак, із смертельної хвороби на хронічне лихо. Франція, Італія, Іспанія та Португалія будуть змушені, в контексті, уникнути відскоки і знайти шлях відновлення економічного зростання, враховуючи, що, за оцінками, ВВП єврозони скоротиться в 2013 році на 0,3% . Фахівці вважають, що позиція США щодо відновлення зростання є більш правдоподібною і ближчою до позиції Франції або Італії, ніж бюджетна суворість Німеччини.

Криза в Греції

Країна, де криза євро була драматично відчута — це Греція. Два законодавчі вибори, три уряди, пять загальних страйків, народний гнів, 5 років рецесії і суворості, всі вони утворюють картину катастрофи. Заохочений результатами опитувань, на посту лідера партії Антоніс Самарас привів Нову Демократію на дострокові парламентські вибори у травні 2012 року. На радість європейської влади, яка підтримувала Самараса без вагань, на виборах перемогли консерватори. Самарасу не вдалося, однак, переглянути заходи жорсткої економії, як він цього обіцяв перед виборами, а ЄС і МВФ вимагали навіть їх осуворішання, під постійними погрозами і чутками про вихід Греції з єврозони. У листопаді, Парламент в Афінах схвалив пакет заходів. Згодом у переговорах, грецькому уряду вдалося вирвати від ЄС і МВФ продовження терміну щодо скорочення дефіциту і заборгованості до прийнятних рівнів, але всі прогнозування показують, що греки продовжуватимуть страждати в 2013 році.

Війна у Сирії

Переступимо тепер на інший континент. У Сирії, народне повстання розпочате майже два роки тому і перетворене на громадянську війну між урядовими силами, лояльними президентові Башару аль-Асаду і антиурядовими повстанцями, ісламізувалися все більше й більше. У цій країні, період обіцянок Арабської весни здається далеким, за словами агентства AFP. Мирний і народний рух проти режиму президента Башара аль-Асада перетворився на криваву війну, у відповідь на жорстокість урядових сил. Будучи підтриманими сунітською більшістю населення, повстанці контролюють більшу частину сільських місцевостей і деякі міста середнього розміру. Нездатний завоювати назад втрачені позиції, режим в Дамаску, покинув декілька військових таборів, щоб зосередитися на обороні Дамаску, великих містах і стратегічних територіях. Приблизно 60.000 осіб, в основному мирні жителі, загинуло з початку повстання у березні 2011 року. Сотні тисяч сирійців покинули свої будинки, рятуючись від лиха, в той час як міжнародна спільнота не проявляє рішучості щодо заходів, які вона може зробити щодо припинення громадянської війни.