Всесвітній день радіо 2016
13 лютого за рішенням ЮНЕСКО відзначається Всесвітній день радіо. Таким чином ця організація хоче привернути увагу до важливості цього засобу масової інформації, без якого ще багато людей не мали б доступу до інформації!
Ștefan Baciu, 13.02.2016, 12:10
Незважаючи на те, що з’явився
понад 100 років тому, радіоприлад є й тепер одним з найпопулярніших способів
транслювання інформації на глобальному рівні. Радіо має й освітню роль, а також
є й платформою для обміну ідей на теми, які цікавлять людей. Більше того, радіо
може рятувати життя у випадках природних катастроф чи у випадках збройних
конфліктів. Починаючи з 2012 року, 13 лютого є Всесвітнім днем радіо, а
цьогорічною темою є Радіо в часи надзвичайних ситуацій та стихійного
лиха.
На веб-сторінці цьогорічної
події (http://www.diamundialradio.org)
представлено приклади корисності цього засоби зв’язку в зонах конфлікту або
стихійного лиха. Це підкреслює роль, яку відіграло портативне радіо як засіб
спілкування у припиненні епідемії лихоманки Ебола в Африці; роль, яку відіграли
шкільні радіостанції після серйозної повені, яка сталася на півночі Чилі. Крім
того, в цьому році темою для роздумів,
Радіо Сараєво було ще одним прикладом під час облоги, яку зазнало це місто під
час війни в колишній Югославії, як підкреслює телевізійний документальний фільм
під назвою На добраніч, Сараєво.
Філіп Марсан з Франції, слухач
французьких передач Всесвітньої Служби Радіо Румунія, написав нам: Яким
гарним винаходом є радіо! Під час Другої світової війни нові-новісінькі прилади
TSF (бездротова телеграфія) працювали в окопах, під вогнем противника.
Інформація, рятівні операції, бойовий порядок – ось чому служила нова
комунікаційна безперебійна техніка. Відразу ж після цього з’явилося радіо, яке
видавало спершу довгі хвилі, а потім і середні. Швидко були виявлені й короткі
хвилі, які могли долати великі відстані. Скоро радіо завойовує широкі маси.
Нещодавно, під час війни в Боснії, люди не мали доступу до звичайних засобів
зв’язку, таких як Інтернет чи телефон. І цього разу радіо було тим, хто
інформував, попереджав і рятував. У Франції, Цивільний захист та інші органи з
роллю втручання в рятувальні операції мають свої власні мережі
радіотрансляції.
У надісланому до нашої
редакції аудіозаписі, наш слухач з Києва розповідає: На жаль, інколи в ефірі
ще можна почути моторошну морзянку три крапки, три тере, три крапки. Це
сумнозвісний сигнал біди SOS. Лунають позивні аварійних
радіомаяків. Ваш покірний слуга, під час блукання ефіром декілька разів
викликав швидку допомогу на прохання, яке він почув, одного разу телефонував до
міліції з повідомленням про дорожню пригоду. Отже радіо залишається єдиними
засобом передачі інформації в скрутних обставинах. До речі, слід пам’ятати, що
три підряд переданих будь-яких однакових сигнали також сповіщають про біду. З повагою до радіо та
радіослухачів – Володимир Ситніков з міста Києва, та найтепліших вам 73!
На роль радіо під час
надзвичайних ситуацій та стихійного лиха зіслався і європарламентарій Віктор
Боштінару: Радіо було, мабуть, завжди найбільш прямим зв’язком із
конфліктними зонами, зонами стихійного лиха, зонами, де відбулися серйозні
кризи. З одного боку тому, що технічно це найпростіше зробити, не потребуючи
дуже складної логістики, а з іншого боку – репортери радіо завжди були людьми
великої мужності й професіоналами, які присвятили себе професії, які іноді,
долаючи дуже великі ризики й розплачуючись своїм життям, були в епіцентрі серйозних речей і
повідомляли своїм ближнім про хід подій в реальному часі.
Наш слухач Володимир Гудзенко з
Луховіц Московської області, Росії написав: Радіо як засіб інформації набуває
важливого значення при виникненні надзвичайних ситуацій, таких, як повені, пожежі, військові напади,
землетруси тощо. В певних місцевостях, як, наприклад, в районах можливої повені
чи в районах військових дій радіо в домівках людей ввімкнене постійно, і люди
стежать за можливими оповіщеннями.
Для оповіщення людей використовуються всі наявні
технічні засоби, в тому числі провідне радіо, місцева локальна мережа тощо.
Так, протягом років я чув на частоті центральної румунської потужної
довгохвильової радіостанції в певний час доби гідрологічні бюлетені про рівні
вод Дунаю, які транслюються також французькою та російською мовами.
Складніше, коли стихійне лихо
застає людей зненацька, люди не знають, де і коли слухати оповіщення, а влада
через різні бюрократичні та інші перешкоди виявляється неспроможною повідомити людей про небезпеку. Саме так
сталось при повені та прориві дамби в місті Кримську, що в російському
Краснодарському краї, де загинула велика кількість людей.
На мою думку, надмірна
бюрократизація та ряд застережних заходів сумнівного характеру, прийнятих
зовсім з інших причин, не дозволяють своєчасно повідомити людей про стихійні
лиха та запобігти великій кількості людських жертв. Так, зачинені двері,
ворота, заблоковані переходи, поліційні кордони в місцях масового скупчення людей, таких, як вокзали, можуть
спричинити людські жертви у випадках стихійних лих, таких, як пожежі, або у
разі терористичних нападів.
Я гадаю, організації, що
стежать за виникненням катастроф та стихійних лих, повинні мати безумовний
доступ до радіостанцій масового широкого мовлення для передачі термінових
оповіщень у разі виникнення надзвичайних ситуацій, оскільки своєчасні
повідомлення допоможуть зберегти
людські життя!
Окрім ролі радіо в період надзвичайних ситуацій та стихійного лиха,
європарламентарій Віктор Боштінару звернув увагу й на свободу вираження
радіостанцій, які доступні в зонах конфлікту: Радіо та ЗМІ були і
залишаються зброєю з двома кінцями. Вони є інструментами комунікацій,
інструменти правильного інформування, коли журналістам гарантована свобода, або
є інструменти маніпуляції, пропаганди, навіть частиною війни-гібриду, як це
відбувається останнім часом, особливо після кризи в Україні, знаючи, що в
країни, де свобода ЗМІ обмежується, вона є частиною офіційної пропаганди і
війни, яку веде влада або проти своїх власних громадян або проти об’єкта їхніх
агресивних дій. На жаль, в 2016 році свобода слова і право журналістів
практикувати з чесністю свою професію поставлені драматично під сумніви цими подіями;
від російської пропаганди, надзвичайно агресивної, до пропаганди ІДІЛ ми
констатуємо, що ЗМІ є інструментом війни, не тільки комунікації та
інформування.
А ось
уривок листа від іншого вірного слухача української редакції ВСРР Костянтина
Крицкого з Бендер, Республіки Молдова: Прогрес іде шаленими темпами, і навіть
з огляду сьогодення не все можливо усвідомити. Що вже й казати про сучасний
стан справ: комп’ютери, смартфони, електромобілі… Усе для комфорту людини.
Але все це дрібниці порівняно з найголовнішою цінністю -
людським життям. У його порятунку, на мій погляд, якраз і полягає основне
завдання радіо як такого і радіозв’язку зокрема. До речі, з цього практично й
почалося прикладне застосування радіо. Згадаймо випадок порятунку рибалок з
крижини криголамом «Єрмак» у 1900 році, що навряд чи б відбувся без винайденого
декількома роками раніше радіозв’язку.
А численні врятовані зі славнозвісного «Титаніка» у 1912! Значення радіо під
час надзвичайних ситуацій і стихійних лих навіть на початку його розвитку важко
усвідомити. Що вже й казати про сьогодення!
Мільйони життів урятовані з
того часу. Це й сповіщення за допомогою SMS мешканців і туристів у прибережних
районах про цунамі, тайфуни, ураганні вітри і зливи. Це й можливість виклику служб
порятунку під час снігових заметів, блукань, викрадень мобільним зв’язком. Це й
безперервне стеження за асоціальними елементами службами внутрішніх справ. І
захист осель, промислових об’єктів, військових баз і підприємств від
несподіваних загроз. Зрештою, це гарантування безпеки країни не лише фізичне, а
й віртуальне, у медійному просторі. І тут не згадати про Інтернет як подальший
розвиток радіозв’язку було б великим недоліком.
Створений у середині 50-х
років як невеличка локальна мережа, через півсторіччя він перетворився на
світовий засіб зв’язку й пошуку інформації. Скільки життів збережено завдяки
відкритим джерелам відомостей про небезпечні країни, міста, райони нашої
планети, що попередили надзвичайні ситуації з мандрівниками, туристами і тими,
хто просто шукає спокійного відпочинку…
Звісно, сьогодні існує безліч негативних чинників Інтернету, але
винаходи на початку мають переважно благі наміри й мету.
Загальновідомий GPS, що
забезпечується численними штучними супутниками і часто прив’язаний до мережі
необхідністю завантаження й оновлення карт, запобіг створенню безлічі
надзвичайних ситуацій і, можливо, врятував більше життів під час стихійних лих,
ніж будь-який засіб радіозв’язку, що наразі перебуває на службі в людини. Це
незамінний помічник будь-якого транспорту: суден, автопоїздів – у навігації, а
також людини – у подорожах, ділових поїздках і мандрах…
Окремо стоїть радіо на службі
у військових, що не можна не відзначити. Будь-які бойові дії за наслідками для
людини дорівнюють стихійному лиху. Тому й тут зв’язок відіграє надважливу роль:
це й запобігання зайвим жертвам під час артобстрілів та авіанальотів, і вчасне
надходження команд зі штабу під час стратегічних операцій, і, врешті-решт,
радіолокація, що унеможливлює потрапляння ворожої техніки й авіації у простір
воєнних дій і тим зберігає тисячі життів солдатів і мирного населення. Наводити
приклади можна нескінченно…
Втім,
дай Боже усім людям уникнути перелічених жахів, створюваних природою і вищою
істотою [людиною]. Гадаю, як і досі, в цьому допоможе радіо, що перебуватиме на
службі у цивілізації до кінця її існування Але таке далеке-далеке майбутнє
уявити тепер навряд чи можна…
Згідно з останніми статистичними даними Європейської
Спілки Радіо (ЄСР), європеєць витрачає, в середньому, чотири місяці життя на
соцмережу Facebook, в той час як дев’ять років свого життя проводить, слухаючи
радіо. Щотижня 2,5 мільйони європейців присутні на футбольних матчах в першому
чемпіонаті ліги їхньої країні, в той час як 420 млн слухають радіо щотижня,
деякі з них, безперечно, й завдяки трансляції в прямому ефір футбольних матчів. ЄСР стверджує, що 29% громадян ЄС довіряють
національному уряду, в той час як удвічі більша кількість, 58%, довіряють,
звичайно ж, радіо.
