Інтерв’ю з головою Союзу Українців Румунії Степаном Бучутою
Одним з головних спонсорів конкурсу ВСРР 20 років поруч є Союз Українців Румунії. Послухайте інтерв'ю з Степаном Бучутою, головою цієї організації.
Христина Штірбець, 18.09.2014, 15:31
З нагоди 20-ої річниці виходу в ефір української передачі служби іномовлення Румунського радіо, яка вперше пролунала в ефірі 25 вересня 1994 року, українська редакція Всесвітньої служби Радіо Румунія організує ювілейний конкурс з призами “20 років поруч”. Союз Українців Румунії, громадська організація, що представляє інтереси етнічних українців, є головним партнером нашого конкурсу. Ми запросили Степана Бучуту, голову СУР-у, розповісти про діяльність цієї організації. Послухайте записане інтерв’ю в осідку СУР-у в Бухаресті.
– Пане Степане Бучута, голова СУР-у, скажіть будь-ласка, коли був заснований СУР, як він організований та як проводить свою діяльність.
– Союз Українців Румунії був заснований після Грудневої Революції 1989 року. 27 грудня 1989 року, Степан Ткачук повідомив, що українці з Бухареста вирішили створити українську організацію під назвою Союз Українців Румунії. До складу цієї громадської організації входили перші її засновники, зокрема українські письменники та працівники редакції газети “Новий вік”, головним редактором якого був Іван Ковач, нинішній головний редактор того ж журналу але під іншою назвою “Вільне слово”. Члени засновники уповноважили письменника Степана Ткачука, щоб оформив законно і представив до суду списки членів засновників та проект статуту нової організації. СУР був зареєстрований у Суді сектора 1 м. Бухареста на основі судового рішення номер 262 від 14 лютого 1990 року. В той період почали вже організуватися українці в різних краях Румунії, на Мараморощині, Буковині, Банаті та в Тульчі. Перша Конференція українців відбулася на Мараморощині, в Сігеті, в якій взяли участь понад 600 делегатів зі всіх сіл та міст, де проживають українці та зрозуміло члени засновники з Бухареста. Дуже детально розповів про це Іван Ковач в газеті Вільне слово”. Потім були проведені крайові конференції у Сучаві, Лугожі й Тульчі. Згідно зі статутом організації почали засновуватися місцеві організації, на чолі яких були місцеві бюро та голови. Місцеві делегати обирали крайовий провід, тобто комітет, на чолі з головою. До крайових організацій входили члени більших повітів. Наприклад, до Марамуреської крайової організації Союзу Українців входили члени з Марамуреського, Бістріцького повітів і т.д, до Буковинської крайової організації входили члени повітів Ботошани та Ясси, до Банатської крайовой організації з центром у Лугожі входили члени з повітів Арад, Карашсеверін, Тіміш, Орадя, Гунедоара. До крайової організації з Тульчі входили члени з Тульчанського, Галацького, Констанцького повітів. До Бухареської організації залучилися українці із Брашову. Опісля було ухвалено в статуті, щоб були створені повітові філії СУР-у. Нині існують 11 філій СУР: в Араді, Бухаресті, Ботошанах, Карашсеверіні, Клужі, Яссах, Галаці, Мараморощині, Сату Маре, Сучаві, Тіміші та Тульчі. СУР є організацією етнічного профілю, неурядова, неприбуткова із статусом юридичної особи, отриманим на основі закону номер 246/2005, з повною автономією (стаття н-р 2). Основна мета СУР-у полягає у захисті і утвердження етнічної мовної, культурної і релігійної ідентичності осіб, що належать до української національної меншини.
– Розкажіть про культурну діяльність СУР-у.
– СУР розгортає масштабну культурну діяльність. Кожного року повітові філії складають план культурної діяльність, який є схвалений радою СУР і опублікований в наших журналах. На основі цього плану та інших програм, президія СУР складає фінансовий бюджет, який надсилає Уряду Румунії та на основі якого уряд складає бюджет для нашої організації на наступний рік, тому що сама організація фінансово не може підтримуватися. Кожного року Уряд Румунії виділяє СУР-у певну суму грошей, як до речі й іншим 18 національним меншина представлених в Парламенті Румунії. Щодо плану культурних подій та проектів СУР-у хочу згадати, що тільки цього року були заплановані біля 100 подій, з яких більш дві третини вже були проведені. Треба згадати кілька найголовніших та наймасштабніших культурних подій, які розгортаються впродовж року. На початку року, з нагоди зимових свят, між Різдвом та Новим роком за старим стилем, у січні у місті Сігету Мармацієй Марамуреського повіту, організується “Фестиваль колядок, зимових обрядів та звичаїв українців”. У лютому відзначаємо “День рідної мови”. У березі відзначаємо “Міжнародний жіночий день” під назвою Роль українських жінок у збереженні національної ідентичності“. Цього року і наступного року організуємо різні культурні заходи із нагоди 200-річчя від дня народження національного поета Тараса Шевченка. У квітні і червні відбувається “Конкурс декламування української поезії”, повітовий та національний етап. У цей період проходять зустрічі з письменниками українського походження та презентації книг, виданих СУР-ом. У червні відзначаємо Міжнародний день дитини“ коли організуються конкурси поезії, музики і танцю. У червні, за звичай, у Сучавському повіті проходить Міжетнічний фестиваль Співжиття“, цього року відбувся ювілейний 20-й випуск. Організуються також футбольні турніри для української молоді у Тіміському, Марамуреському, Сучавському та Ботошанському повітах. Цього року з нагоди 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка ми організували екскурсії до Києва та Канева для українців зі всіх повітів Румунії. Влітку у місті Тульча відбулась презентація документального фільму “Задунайська Січ” за участю гостей з Києва, на чолі з письменником, українським діячем та Героєм України Іваном Драчем. Фільм був знятий відомим українським режисером Валентином Сперкачем. У Великому Бичкові Марамуреського повіту відбувся “Міжетнічний фестиваль пісні і танців”, а у Бухаресті “Літературно-художній вечір”. У інших місцевостях країни, де проживають українців, мали місце також різні культурно-виховні події. Активну роль у збереженні культурної ідентичності відіграють українські вокальні й танцювальні гуртки з різних регіонів, які виступають на фестивалях, виставках, концертах та інших культурних заходах.
– Нам відомо, що СУР підтримує вивчення української рідної мови. Наведіть, будь-ласка, кілька прикладів.
– Комітет навчання та виховання СУР-у різними способами підтримує та заохочує нашу молодь вивчати українську мову і навіть їхніх батьків, які бажають удосконалити свої знання. Наприклад у Тульчі та Бая-Маре при СУР ми організуємо курси з вивчання української мови як для дітей, так і для родичів. На Мараморощині у всіх школах, де навчаються українці, викладається українська мова як предмет, а у місті Сігет діє український ліцей імені Тарса Шевченка, де майже всі предмети викладаються на українській мові. У Сереті та Лугожі діють українські класи. У Бухаресті, Сучаві та Клужі діють секції української мови та літератури. Для підтримки української мови ми видали та навіть перевидали зошити для І і II класів, як посібники для вивчання української мови, автор яких є радник у Міністерстві освіти Румунії Елвіра Кодря. Ми також видали посібник української мови для IX-го класу, автор якого є вчитель Іван Кідещук з Негостини. Кожного року ми фінансово допомагаємо в організуванні різних конкурсів та олімпіади з української мови та літератури. З цієї нагоди ми даруємо учням книжки видані СУР, грошові нагороди, а також забезпечуємо їм транспорт, харчування та організуємо різні екскурсії для учасників і переможців.
– Вже добре відомий той факт, що школа та церква відіграють велику роль у збереженні української рідної мови. Розкажіть про внесок СУР-у в релігійне життя української меншин Румунії.
– У Сігеті діє Український православний вікаріат, з яким ми дуже добре співробітничаємо. Ми дуже раді, що на Мараморощині збереглися церкви, у яких проводиться богослужіння українською мовою. І у Банатах є декілька українських парафій. На Буковині, українську мову можна чути зокрема у греко-католицьких церквах. Існує і Український греко-католицький вікаріат. Але треба уточнити, що на Буковині діють також кілька українських православних церков, як наприклад українська православна церква святих апостолів Петра і Павла у місті Сучава. Ми підтримує фінансово різні релігійні заходи, які організують ці церкви. Коли я був депутатом, я добився грошей від Міністерства культури і культів для церкви із Сучави.
– Розкажіть про видавничу діяльність СУР.
Ми стараємося публікувати всі твори наших українських письменників. Було видано 16 творів в 2013 році та 7 цього року. Також, СУР видає часописи “Український вісник”, головний редактор Михайло Михайлюк, “Curierul ucrainean” (румунською мовою) головний редактор Іван Робчук, “Вільне слово”, головний редактор Іван Ковач, літературно-культурний журнал українських письменників “Наш голос”, головний редактор Ірина Мойсей, журнал для українських дітей “Дзвоник”, головний редактор Микола Корсюк. Газети, журнали та книги ми розповсюджуємо по філіях та організаціях СУР-у. До осердку цих організацій люди можуть приходити і читати їх.
– Розкажіть про стосунки СУР-у з Україною.
– Ми маємо добрі стосунки з Посольством України в Бухаресті зі Генеральним консульством у Сучаві. Ми також маємо тісне транскордонне співробітництво із Закарпаттям та Прикарпаттям. Марамуреська організація СУР має укладений договір із Рахівським райном, із яким ми провадимо численні проекти. Також ми розгортаємо різні транскордонні проекти із Верховинським та Чернівецьким районами. Ми часто запрошуємо гурти та артистів з України, які виступають на міжнародних фестивалях як “Фестиваль колядок та зимових обрядів” та фестиваль “Співжиття” у Сучаві та Банаті. До нас прибули футбольні, волейбольні та баскетбольні команди з України. У свою чергу, спортивна команда з Мараморощини взяла участь у міжнародному конкурсі у Дрогобичі, де посіла перше місце. СУР є членом Світового конгресу українців (СКУ), Європейського конгресу українців (ЄКУ) та Української всесвітньої координаційної ради (УВКР). Українська всесвітня координаційна рада випустила ювілейну медаль “200 років з Дня народження Тараса Шевченка”, медаль, що була вручена найбільш активних нашим членам та редакторам.
– Дякуємо, що ви посприяли в організуванні конкурсу ВСРР “20 років поруч”. Як бачити подальшу співпрацю з українською редакцією ВСРР ?
– Для нас головне, щоб підтримували передачі українською мовою, включно українську передачу ВСРР. На регіональних студіях трьох міст Румунії: Клуж-Напока, Тімішоара та Ясси існують щотижневі радіопередачі українською мовою. Ми навіть боролися, щоб хвилини цих передач збільшилися. Ми маємо намір і надалі підтримувати радіопередачі українською мовою тому, що вони допомагають нам краще спілкуватися із нашими братами і сестрами із України та із іншими українцями.
– Залишилося кілька днів до завершення конкурсу “20 років поруч”, організованого українською редакцією ВСРР. Щоб ви сказали нашим радіослухачам?
– Нехай беруть участь у цьому конкурсі, оскільки ми разом підготували цікаві призи. Це буде цікавий досвід. Також, переможці головного призу, які прибудуть до Румунії, матимуть можливість познайомитися із нашими українцями, які проживають на Мараморощині.
– Дякуємо за інтерв’ю.
