ХХIV Міжнародний фестиваль українських колядок та зимових обрядів
У місті Сігету-Мармацієй Марамороського повіту, 15 січня цього року, пройшов ХХIV Міжнародний фестиваль українських колядок та зимових обрядів.
Христина Штірбець, 19.01.2017, 13:32
У місті Сігету-Мармацієй Марамороського повіту, 15 січня цього року, пройшов ХХIV Міжнародний фестиваль українських колядок та зимових обрядів, в якому взяли участь групи українських колядників з Тіміського, Ботошанського, Сучавського, Тульчанського, Караш-Северінського, Сату-Марського, Клузького та Марамуреського повітів Румунії, колядники з Києва, Івано-Франківська та Верховини та з Угорщини. Із Мараморищини були представлені наступні місцевості: Вишавська Долина, Бистрий, Красний, Кривий, Рускова, Рус-Поляни, Вишня Рівна, Кричунів, Луг-над-Тисою, Великий Бичків, Ремети, Коштіль, Сігету-Мармації. Щороку на цьому фестивалі, українці Румунії та українці закордону представляють свої колядки, новорічні та різдвяні звичаї. Зранку, учасники фестивалю взяли участь у святій літургії в Українській православній церкві міста Сігету-Мармацієй, потім колядники одягнені в народних костюмах пройшли містом, після чого виступали в залі імені Джорджа Енеску Дитячої школи музики та мистецтва.
Захід був організований Марамороською повітовою філією Союзу українців Румунії (СУР), на чолі з головою Мирославом Петрецьким. На фестивалі були присутні також: мер міста Сігету-Мармацієй Хоріа Скублі, голова Європейського Конгресу українців Ярослава Хортяні з Угорщини, голова секретаріату Товариства Україна-Світ Алла Кендзера, голова Всесвітньої координаційної ради Михайло Ратушний, голови повітових організацій СУР-у.
Марамуреський край славиться своїми давніми звичаями щодо святкування різдвяно-новорічних свят. Йде мова про колядування, виступи Вифлеємського вертепу, старої коляди та інші, саме тому тут організується найбільший фестиваль українських колядок та зимових обрядів. Голова Союзу Українців Румунії Микола Петрецький, за походженням із Мараморощини, розповість про ціль проведення фестивалю: Цей фестиваль є однією із найголовніших подій, яку організує СУР не тільки за те, що у ньому беруть участь понад 800 учасників, але й за те, що мета фестивалю полягає в збереженні та переданні прекрасних зимових традицій та обрядів українців Румунії. Так як знаємо обряди охоплюють все життя людини від її народження до смерті. Таким чином, наша мета збувається. Цього року як ніколи майже половина із учасників були молоді особи, наймолодшому було лише чотири роки. Отже, молодь перебирає наші традиції, нашу культуру, нашу мову. Сподіваємося, що нам вдасться продовжити і надалі цей фестиваль.
І українці, які проживають на Буковині, також зберегли багато своїх народних стародавніх звичаїв, частину з яких вони представили на Міжнародному фестивалі українських колядок та зимових обрядів у Сігету-Мармацієй. Про буковинську участь у фестиваль розповість вчитель української мови, палкий любитель українського фольклору Євсебій Фрасенюк з Негостини, Сучавського повіту: Цього року Буковину представив гурт Негостинські голоси. Це чисельний гурт, до складу якого входять крім негостинців і кілька добрих виконавців із сусіднього села Бальківців та із міста Серет. До складу гурту входять майже 40 осіб різного віку, які дуже гарно спілкуються між собою. Керівником нашого колективу є вчитель музики Микола Крамар, який за походженням із Мараморощини, але ми вже вважаємо його нашим буковинцем. Він приходить із Сучави на репетиції з членами гурту, навчати їх виконувати різні пісні, а на цей раз колядки та щедрівки. Ми залучили до нашого хору і відому співачку, носія гуцульського фольклору Фелічіу Облезнюк. Вона виконала в Сігету-Мармацієй дуже давню українську колядку, отримавши довгі та щирі оплески з боку присутньої публіки. Наш колектив представив також фрагмент обряду гейкання, це новорічний обряд. Колядники бажають газдам щасливого нового року, добробуту, душевного світла, міцного здоров’я тощо. Гурт Негостинські голоси також виступив із негостинською колядкою Ой шуми зелений луже, яка у нашому селі виконується напередодні Водохрещя. Ця колядка присвячена взагалі дівчині з боку її нареченого. Цей звичай називається і трубка. Збираються вісім-десять хлопців й вони наймають трубаря, котрого кожен хлопець веде до своєї дівчини, щоб колядувати. Дівчина приготовляє гарний калач й коли парубки виконали колядку, вона виходить з цим калачем. Так само виходять її батьки. Вони дякують за коляду, а дівчина ламає цей калач на двоє. Половину дає своєму нареченому, а іншу половину повертає назад до хати. Це тому, що у випадку коли інший гурт, інша трубка прийде колядувати, то дівчина виносить залишену половину ламаного калача і це є знаком того, що її наречений вже був колядувати і інший хлопець не може мати претензій. Це дуже давній звичай, якого я пам’ятаю з мого дитинства та який зберігся і досі у Негостині.
Викладач музики, композитор, диригент та збирач фольклору Івана Лібер із села Копачеле, Караш-Северінського повіту, який був присутній на фестивалі, також поділився своїми враженнями: Представники Караш-Северінської організації СУР-у кожного року бувають на цій події. Готують свій виступ місяць або більше раніше, щоби видно було, що у Караш-Северніському повіті українська пісня. Українська колядка та звичаї на висоті. На цьому фестивалі у Сеготі виступав змішаний хор «Голос українців», який виконав колядки та пісні. Перша була колядка «Добрі християни двері відкривайте!», текст написаний Марією Чубіка, друга колядка була «Приймайте святий вечір» це обробка, третя пісня була Ой у саду, саду, саду-винограду, четверта – Росте деревце, це копашельська колядка, яку колядують від заснування села Копечеле на початку XX століття.
Проведення фестивалю українських колядок та зимових обрядів має велике значення, враховуючи багато його аспектів, – вважає вчитель Євсебій Фрасенюк: Організатори дуже розумно поступили запрошуючи творчі колективи зі всіх куточків Румунії де компактно проживають українці, із Буковини, Банатів, Тульчі, Клужу, Бухаресту, але і з-за кордону, які представляють свої специфічні колядки та обряди. Таким чином, присутня публіка має нагоду ознайомитися із різними різдвяно-новорічними звичаями, а учасники встановити творчих контактів, обмінятися досвідом. Інше велике значення полягає в тому, що у цьому фестивалі беруть участь особи різного віку: діти, юнаки, дорослі та люди похилого віку, а це зв’язує покоління, сприяє збереженню, переданню та розвитку звичаїв та обрядів з покоління в покоління. Іншою важливою ціль є той факт, що всі ці традиції та звичаї навчають людей певного порядку. Наприклад, те, що кожна колядка закінчується побажанням газді здоров’я, щастя, добробуту, а газди у свою чергу виходять, дякують і дарують колядникам, колись то горіхи, яблука, калачики, медяники, а тепер гроші або запрошують до хати та загощають. Значить, навчається молоде покоління поважати людську працю, поважати один одного, віддати честь. Це такий порядок життя, який обов’язкового треба, щоб молоде покоління його не тільки бачило, а й власно робило. І коли діти бачать один, другий і третій роки, то вони виростуть у цьому дусі, такої народної правдивої моралі. Ці фестивалі створюють таку велику сім’ю, об’єднану в дусі та в шані як до предків так і до сьогоднішнього покоління.
