У місті Клуж-Напока запрацював «Клуб української малечі»
За ініціативи Людмили Дорош, редактора дитячого журналу «Дзвоник», та підтримки Союзу українців Румунії, у місті Клуж-Напока, розпочав свою діяльність «Клуб української малечі».
Христина Штірбець, 05.02.2020, 09:41
При
Клузькій повітовій філії Союзу українців Румунії, у місті Клуж-Напока наприкінці минулого року був створений «Клуб української малечі». Сьогодні, шановні
радіослухачі, ми пропонуємо вашій увазі телефонну розмову з Людмилою Дорош, ініціаторкою цього проекту для дітей,
редакторкою журналу «Дзвоник» та, не востаннє,
матір’ю двох гарних діточок: Нори та Мілана.
-
Людмило, скажи, будь-ласка, як виникла ідея
заснувати «Клуб української малечі» у місті Клуж-Напока?
– Ідея створення «Клубу української малечі»
була зовсім не випадковою. У мене двоє маленьких дітей, і ще з самого народження чоловік підтримував
і заохочував мене, щоб ми розмовляли з
дітьми як материнською, так і батьківською мовами (у нашому випадку це
українська та угорська). Тож наші діти змалечку оволоділи цими двома мовами
природно, без складностей. Я з дітьми постійно спілкуюсь українською, у нас
велика бібліотечка дитячої літератури українською, ми слухаємо пісеньки,
дивимося мультфільми українською. Тож, скажімо, із спілкуванням та знанням мови
у нас немає проблем, проте коло спілкування українською дуже вузьке. Якщо
угорською мовою у нашій місцевості мої діти можуть спілкуватися, так як в
Трансільванії проживає чисельне угорське населення, є чисельні садочки та школи
з угорською мовою викладання, то українську мову у Клужі не зустрінеш так
часто, і особливо я маю тут на увазі дитяче коло. За останні роки число членів Клузької філії зросло, воно нараховувало багато студентів, які по закінченню
факультету осіли в цьому чудовому місті, заснували сім’ї. І якщо кілька років
тому я знала про існування сімей, де матері були українками і мали діток, то
зараз їхня кількість стає все більшою, понароджувалося чимало малюків. Давно у
мене крутилася в голові ця ідея згуртувати дітей для періодичних зустрічей, і
нарешті нас стало досить багато для того, щоб офіційно створити у Клужі й
організацію дітей. У нас є молодіжна організація, жіноча, чому б і не дитяча?
Адже вислів «Наші діти – наше майбутнє» – це не просто гучні слова, це правда.
Діти – це наша зміна, і від нас, дорослих, залежить, якою вона буде. Мені було
дуже приємно, що мою ідею одразу ж підтримав голова Клузької філії Іван
Гербіль, який посприяв і сприяє всьому, що стосується зустрічей малечі: заніс
цю щомісячну подію у список подій Клузької філії СУР, виділивши кошти для придбання
дуже різноманітного реквізиту, організувавши подарунки для дітей з нагоди
зимових свят, виділяючи кошти на частування для дітей.
– Якою є
головна мета програм «Клубу української малечі»?
– Мета «Клубу української малечі» полягає, в
першу чергу, у спілкуванні дітей українською мовою. Як підказує й сама назва,
це неформальні зустрічі, де діти будуть невимушено гратися, розважатися і
спілкуватися українською мовою, і ось так
«непомітно» ми плануємо збагатити їхній словниковий запас, вони дізнаються
про українські звичаї й
традиції, а в майбутньому це допоможе їм у формуванні національної свідомоcті
та ідентичності. Я не один раз зустрічала ситуації, коли батьки не навчають
дітей іншої мови, окрім румунської, боячись, що дитині буде складно, обіцяючи
собі, що коли підросте дитина, тоді це буде доречнішим. Але, виростаючи, дитина
вже сама не хоче розмовляти тією «дивною, чужою, смішною» мовою. Дитина
змалечку повинна знати, хто вона така, знати свою мову і не соромитися бути
собою.
– Скільки
дітей відвідують клуб, хто навчає їх, де проходять зустрічі?
– Зустрічі проходять в осередку Клузької філії СУР. Проводжу ці зустрічі я і мені допомагає, вперше чергу, Ольга Сенишин, а також батьки, які приходять та залишаються на наших зустрічах. На нашій першій зустрічі було всього 7 дітей,
проте поступово їхня кількість збільшується. На заході, присвяченому зустрічі Діда Миколая, нас було вже
14. Мене тішить те, що діти повертаються, це значить, що їм цікаво, що їм
подобається як спілкування з дітьми, так і діяльність, яку ми з ними проводимо.
Я почала отримувати запитання: «Моя знайома (чи родичка) дізналася про ваш
клуб, чи може вона привести свою дитину?». Звичайно, можна, усіх дітей ласкаво
просимо до нашого клубу. Якщо будуть діти – буде діяти й наш клуб, чого мені б
дуже хотілося.
-
Розкажи, Людмило, про заходи проведені дотепер «Клубом української малечі».
– Дотепер пройшло 3 заходи з 4, четвертий, на
жаль, ми відмінили через чисельні хвороби дітей. На першому заході діти
познайомилися між собою. Відбулася творча майстерня на довільну тему: діти
малювали, робили аплікації із зібраного ними листя, майстрували з паперу. Разом
із дорослими ми пограли у гру «Скуштуй і відгадай». А ще погралися на подвір’ї
в рухливі ігри, та найголовніше, що відбулося на цьому заході, – вони
познайомилися і зуміли здружитися. По завершенню заходу ніхто з дітей не хотів
іти додому. На наступній зустрічі ми
готувалися з дітьми до зустрічі з Дідом Миколаєм – зробили оленя і сніговичка
своїми руками з туалетних рулончиків, написали йому листа і навіть надіслали
декілька з виготовлених іграшок Діду Миколаю на знак любові й поваги до нього.
Передріздвяна, третя зустріч, була святковою, присвяченою зустрічі з Дідом
Миколаєм. До дітей завітав невидимий листоноша, який приніс їм листа від Діда
Миколая та подарунки. Діти пили гарячий шоколад, раділи подарункам та великій
кількості реквізитів, які придбав для них союз українців: менші малювали
фломастерами та крейдою на білій дошці, старші прикрашали різдвяними малюнками
велику настінну дошку, малювали фломастерами, ліпили з пластиліну. Наприкінці
лютого пройде четверта зустріч, присвячена давньому народному святу Масляниці. Ми проведемо майстер-клас по
млинцях: разом з дітьми приготуємо тісто, а потім спечемо млинці. Почитаємо
казочку про млинці, виготовимо млинці з паперу та пластиліну. Як ви вже
помітили, зустрічі з дітьми проводяться раз на місяць.
– Які методи
виховування в дусі поваги до рідної української мови та культури та допоміжні
матеріали ти використовуєш?
– У першу чергу, це вживання української мови.
Це не зовсім легко втілити в життя, оскільки у дітей знання української мови
відрізняється одне від одного. Свої слова за потребою я дублюю й румунською, щоб усі діти змогли зрозуміти і вивчити
невідомі слова. А ще – це ознайомлення з українськими традиціями, це слухання
українських пісень, перегляд пізнавальних та цікавих мультфільмів українською,
яких зараз з’явилося по інтернету дуже багато.
– Чи батьки беруть участь у організованих заходах?
– Звичайно, і батьки є свого роду учасниками
наших заходів, оскільки клуб відвідує дуже багато маленьких дітей, які
почувають себе комфортно у присутності батьків. А ще батьки наглядають як за
своїми, так і іншими дітками, коли діяльність відбувається одночасно з кількома групками дітей. Як
відомо, батькам завжди є про що поспілкуватися з іншими батьками, так що ці
зустрічі є цікавими для всіх членів сім’ї. А ще на наші заходи приходять і
просто щирі українці, щоб подати руку допомоги, де це потрібно. Тут я особливо маю на увазі члена Клузької філії СУР та
кореспондента «Дзвоника» Ольгу Сенишин, яку діти з любов’ю почали назвати
«тітонькою Олечкою».
– Якими є відгуки батьків про дитячий клуб?
– Відгуки були тільки хороші, адже на зустрічі
приходять тільки ті, хто зацікавлений в такому роді подіях.
– Як даєш собі справи, чи дітям подобається ходити до клубу?
– По їхніх реакціях, звичайно, по тому, як вони
спілкуються між собою. Дехто, входячи в приміщення, кидається обіймати нових
друзів. По тому, з яким завзяттям вони майструють чи малюють і не хочуть
розходитися по домівках, по тому, що приходять знову.
– Відомий
той факт, що казка є важливим інструментом у виховуванні дітей. Людмило, ти
написала кілька книг для дітей, чи мала нагоди читати дітям, які відвідують
клуб, власні казки?
– Свої казки ще не встигла прочитати дітям з
клубу, мабуть, вони ще складнуваті для них. А своїм дітям так, читала.
– Які
заходи будуть організовані цього року «Клубом української малечі»?
– Наші наступні заходи будуть присвячені святкуванню дня матері,
Великодня, дня дитини,
дня чоловіка
й тата, діти дізнаються про Зелені свята, свято Івана Купала, про значення Дня
незалежності України, ми відсвяткуємо початок навчального року, прихід Миколая та Різдва. А ще хочу додати, що в моїй голові крутиться багато різних ідей,
які можна втілювати в життя в майбутньому, такі як навчити дітей читати,
писати. Адже з дітьми можна зробити так багато всього цікавого. Якщо батьки й
надалі будуть підтримувати й заохочувати дітей, то все це може стати дійсністю
і нам дійсно вдасться виховати й виростити нове покоління свідомих українців. А наостанок
хотіла б подякувати керівництву СУР, а саме Голові Союзу українців Румунії
Миколі-Мирославу Петрецькому та Голові клузької філії Івану Гербілю, за те, що одразу ж відгукнулися на ідею
створення клубу та включили наш захід у бюджет подій на наступний рік,
забезпечуючи все необхідне для проведення наших зустрічей.
– Дякую за розмову та бажаю тобі, діточкам та батькам багато успіхів!
