Підсумки наукового симпозіуму в Сату Маре

Науковці Румунії, України та Словаччини обговорили на Міжнародному науковому симпозіумі у Сату Маре історичні питання, сучасний стан українсько-румунських відносин та їх подальший розвиток.

Христина Штірбець, 18.07.2019, 11:11

З 8 по 10 березня поточного року в Повітовому музеї Сату Маре пройшов IX-й випуск Міжнародного симпозіуму «Румунсько-українські відносини. Історія та сучасність», організований Союзом українців Румунії та Сатумарською філією СуР-у. Були обговорені історичні питання, сучасний стан українсько-румунських відносин та їх подальший розвиток.

Симпозіум пройшов на
дуже високому рівні за участі 70 науковців Румунії, України та Словаччини та охопив кілька важливих частин: вітальні слова високоповажних гостей, пленарне засідання високого рівня, на якому були обговорені різні
питання румунсько-українських відносин та їх
подальшу перспективу як на національному, так і на регіональному та місцевому рівнях та робота у трьох секціях: «Археологія,
джерелознавство, історія», «Політологія, етнологія, державне управління» та
«Мовознавство, літературознавство, освіта і мистецтво». У рамках
симпозіуму також був організований захід, присвячений 205-й річниці з дня
народження Тараса Шевченка. Відбулося покладання квітів до погруддя
Тараса Шевченка в парку ім. Васіле Лукачу, а потім у конференц-залі Сатумарського повітового музею прозвучали
цікаві доповіді про життя і творчість Великого Кобзаря та
пройшов урочистий концерт.

Робота секції «Археологія, джерелознавство, історія»

Ми
запросили вчителя української мови Євсебія Фрасенюка з Негостини Сучавського
повіту підбити підсумки роботи секції «Археологія, джерелознавство, історія», в
якій він взяв участь з доповіддю: Свідчення французького посла Гильбера
де-Ланноа про русько-молдовські відносини. Ось, що він сказав: Я брав
участь у секції «Археологія, джерелознавство, історія» і для мене це було дуже цікаво, тому що я за фахом
філолог, але кохаю історію з приводу того, що історія дає можливість пізнати
правильно минущину а на основі цього пізнання ми можемо оцінити правильно сучасне і проектувати правильно майбутнє, як для нас,
так і для наших потомків. Доповіді, які були представлені фахівцями історії та археології, як з румунської сторони, так і з української сторони, були дуже
цікавими, тому що заходи, які вони розгортали і розгортають вже роки підряд
спільними силами, це є теми, які цікавлять обидва народи. З точки археології,
наприклад цікаві були доповіді, в яких фахівці-археологи відкрили такі
розкопки, які знаходяться на самому кордоні між Румунією та Україною. Так
сталося, що половина розкопок була на території України, а друга половина на
території Румунії. І таким чином вони дійшли висновку, що наші прапрадіди
творили спільно певну давню культуру. Думаю, що вже IX-ий
випуск цього Міжнародного симпозіуму є корисний тим, що беруть участь фахівці,
а вони подають всім учасникам дуже корисні інформації й для сьогодення.
Наприклад, правильне пізнання історії, даних археології, як України, так і
Румунії дають можливість взаємно пізнати одні одних, і на основі такого
правильного пізнання можуть розгортатися надалі правильні відносини між обома
народами.

Робота секції «Політологія, етнологія, державне управління»

Професор
Національного лісотехнічного університету України, завідувач кафедри екологічної економіки Іван
Дубович був модератором секції
«Політологія, етнологія, державне управління». Він виступив з доповіддю «Сучасні еколого-економічні
проблеми реалізації сталого природокористування у прикордонних регіонах України
і Румунії» та підбив підсумки роботи вищезгаданої секції: Я переконався, що всі доповіді, які ми слухали на другій
секції викликали великий інтерес, тому що обговорювалися питання політичних
партій, порівнювали з румунською системою, які є відмінності у цьому контексті,
були теми пов’язані з міграцією в
Європі, були теми пов’язані з освітою
на транскордонному рівні, співпраця у різних напрямах. Моя доповідь, наприклад, полягала на сучасних еколого-екологічних проблемах щодо реалізації концепції
сталого розвитку у прикордонних регіонах України і Румунії. Ми, кожна людина
маємо розуміти, як ми маємо розвивати економіку, щоб враховувати наші інтереси
сьогодні, щоб забезпечити наші потреби у сьогоднішній час для нашого покоління,
але ми зобов’язані враховувати й
інтереси наступних поколінь. Насправді, ми можемо спостерігати, й в Україні, й в
Румунії, різні організації або політичні партії, урядовців коли виступають вони
ставлять акцент, як правило, на соціально-економічні аспекти. Я не заперечую,
це теж важливо, але дуже мало, дуже рідко ми чуємо такі питання, які б
стосувалися міждисциплінарного еколого-економічного питання. Має бути звернено увагу
зокрема на умови природного ресурсу, природних умов для проживання населення в
кожному окремому регіоні й зокрема, якщо говорити про прикордонні території, які між між двома державами мають тісно співпрацювати й враховувати інтереси
одна держава іншої держави сусідньої. Я буду завжди підтримувати, буду радий
брати участь у таких заходах, буду запрошувати своїх колег, які мають
напрацювання у цій сфері щоби долучили свої праці, наукові пропозиції щодо
співробітництва між двома сусідніми державами на всіх рівнях, тому що, дійсно, Україна, яка інтегрується в ЄС зобов’язана дуже тісно співпрацювати зі сусідніми державами
тими, якими сьогодні вже є членами ЄС і зокрема тими, які готові поділитися
своїм досвідом, готові різними методами сприяти євроінтеграції України і це
надзвичайне значення має для України і думаю, що і для Румунії, бо Румунія теж
хоче мати сусіда у дуже тісних відносинах у всіх сферах людської діяльності.

Робота секції «Мовознавство, літературознавство, освіта і мистецтво»

У секції «Мовознавство, літературознавство,
освіта і мистецтво» модератором був професор
Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, почесний
доктор Сучавського університету «Штефан чел Маре» Володимир Антофійчук, який виступив з довідю «Українсько-румунські та
румунсько-українські відносини у світлі журналу «Батава». Ось
як він підсумував роботи
цієї секції: Я хотів би підкреслити ту повагу, той своєрідний борг України перед українцями
Румунії, особливо у тому плані, що тут у Румунії силами місцевих українців створено
дуже великий пласт культури, зокрема й літератури й відрадно, що сьогоднішні
доповіді стосувалися окремих творчих доробків українців Румунії, як наприклад
Михайла Трайсти, Івана Ковача та Корнелія Регуша. Справді, ці три письменники
заслуговують велику увагу та повагу. До цього переліку тут можна додати ще
багато, багато імен, зокрема Михайла Михайлюка, Миколу Корсюка, Корнелія Ірода,
Миколу Корнещана й Юрія Павліша і ще багатьох українців, які і зараз активно
творять й ті, які на жаль, вже відійшли від нас. І відрадно, що до цієї когорти
таких відомих письменників українців Румунії долучається і молодь. Також мені
імпонували виступи Василя Коцана, Василя Корода, Світлани Пахомови, Олександра
Ігнатовича, Анастасії Вегеш, Романа Петрашука, Оксани Талабірчук, Галини Шумицької,
Корнелії-Антонети Крайнічук та глибокий змістовий виступ Валентини Барчан дуже доречний виступ напередодні
Шевченкого свята, такий авторський підхід до найбільшої поеми поета «Гайдамаки».
Будемо сподіватися на нові не менш плідні наші наукові зустрічі. Окрема подяка
організаторам цього наукового симпозіуму, вже традиційного, й подяка їм за те, що
маємо опубліковані матеріали окремим томом за попередній симпозіум, який
відбувся наприкінці 2017 року.

Про збірники Румунсько-українські відносини. Історія та сучасність.

Представлені
доповіді на цьогорічному симпозіумі, як зазвичай, будуть видані у збірнику з
однойменною назвою Румунсько-українські
відносини. Історія та сучасність. Микола
Вегеш, доктор історичних наук, професор Ужгородського національного
університету розповість про попередні збірники: Я в деякій мірі причетний до цих видань тому, що я є автором
передмов останніх випусків, вхожу в
редакційну колегію, мене запропонувала Ірина Люба Горват, я також, в принципі, редагував
останні три збірники. Хочу вам сказати, що чим далі видаються
збірники, тим вони якісніші й кращі, зокрема три останні, бо я добре пам’ятаю я брав участь у формуванні ще
першого збірника, який вийшов у 1999 році Румунсько-українські відносини.
Історія та сучасність, тоді ще редактором був історик Віорел Чубота та
хоч він був перший, був дуже успішний. У ньому взяли участь представники
Національної академії наук України, Інституту історії, з Клужа було дуже багато румунських вчених,
але по якості, поки що цей останній збірник найкращий. Ми хочемо взагалі
замінити це видання і наблизити його до європейських стандартів, щоби дане
видання могло претендувати на міжнародну базу даних Web of Science, тобто
вищої категорії «А» та «Б», які йдуть на лінії Copernicus й Scopus. Для
цього ми хочемо ввести постійну редакційну колегію, де ввійдуть вчені Румунії
та України, як правило доктори наук. І хочемо уніфікувати сам бібліографічний
апарат, тобто вчені, які беруть у ньому участь чітко би робили по вимогах, за
нотаціями, з науковими посиланнями по останній моделі й так далі. Так, що
я думаю, що матеріали IX-го симпозіуму ввійдуть до такого першого
модернізованого збірника Румунсько-українські відносини. Історія та
сучасність.»