Міжнародний день рідної мови
З нагоди Міжнародного дня рідної мови ми представимо кілька думок вчителів, які викладають українську мову в Румунії, учнів та студентів, та переселенки з Києва. Пролунають також українські пісні та вірші, присвячені рідній українській мові.
Христина Штірбець, 01.08.2024, 08:24
Мова – це найбільший скарб народу. Це саме той інструмент, який єднає людей однієї нації, робить їх єдиним цілим. Міжнародний день рідної мови відзначається щороку 21 лютого з метою сприяння культурному та мовному різноманіттю в усьому світі. Сьогодні ми представимо кілька думок про рідну українську мову вчителів, які викладають українську мову в Румунії, учнів та студентів, які старанно вивчають рідну мову та переселенки з Києва. Пролунають також українські пісні та вірші, присвячені рідній українській мові.
Делія Мартіняк, вчителька української мови Сучавського коледжу імені Міхая Емінеску та Радівецької восьмирічної школи стверджує, що наш моральний обов’язок – берегти нашу рідну мову і продовжувати її: «Рідна мова є найпотужнішим інструментом збереження та розвитку світової спадщини. Українська мова належить до найдавніших мов світу. Вона зачаровує своєю милозвучністю, довершеністю, здатністю виражати найтонші вияви думок і почуттів. Рідна мова – це більше, ніж спосіб спілкування, вона уособлює зв’язок з рідними місцями, родиною, друзями дитинства, нашим походженням. Наш моральний обов’язок – зберегти нашу рідну мову і продовжувати її. Наша здатність спілкуватися між собою по нашому. Для українців Румунії важливо зберегти рідну мову, яка є
ключова в збереженні етнічної ідентичності. Знаючи дві мови, людина може розвивати як свою творчість, так і своє загальне бачення, відповіді та рішення знаходить набагато легше, пропонуючи більше варіантів. Люди, які розмовляють кількома мовами, мають кращу пам’ять, здатність вирішувати проблеми та критичне мислення, а також покращують концентрацію, виконують багато завдань
одночасно та покращують навички слухання. Вони набагато легше виконують завдання та помічають зміни, ніж одномовні, і демонструють підвищену креативність і гнучкість. Якщо цього було недостатньо, оскільки ми старіємо, двомовність або багатомовність також допомагає запобігти розумовому старінню. Як море починається з річки, так українське слово – з писемності. Наше слово набирало сили на пергаментах Нестора-Літописця, шліфувалося у творах Григорія Сковороди, Івана Мазепи, поглиблювалось під пером Івана Котляревського, особливо Тараса Шевченка, удосконалювалося пізніше І. Нечуєм-Левицьким, П. Мирним, М. Коцюбинським, Л. Українкою та багатьма іншими видатними українцями. Володимир
Сосюра пророчо мовив: «Без мови рідної й народу рідного нема». «Бережімо рідне слово, бо в ньому не тільки гомін лісів, переливи струмків, шепіт трав, а й високий дух пращурів!»
Українська мова – одна з наймилозвучніших мов світу. Українські письменники, поети та композитори у своїх віршах й творах оспівують мову та бачать в ній надію на майбутнє. Закохана в музику Теодора Думбрави учениця Сучавського Національного коледжу імені Міхая Емінеску чудово виконує пісню «Українська мова» на слова Наталії Янчук, музика Василя Клименка.
Анна Шойман, учениця XII-го класу Сучавського Національного коледжу імені Петру Рареша висловлює свою думку про рідну українську мову: «Коли я думаю про рідну мову перше слово, яке спадає мені на думку це дім. Першою мовою, якою я говорила була українська, У дитячому садку я вивчила румунську, потім англійську коли я підросла, але найтісніший звязок я маю з рідною мовою. Моя бабуся розуміла тільки українську і ми завжди розмовляємо нею вдома. Батько нам казав, що кожна мова, яку ми знаємо це двері, які відкривають нові знання та можливості. І дійсно так, я дуже рада, що мала можливість брати участь у численних конкурсах, які можу сказати, що відіграли важливу роль у моєму розвитку, Я дуже пишаюся своїми результатами на олімпіадах з української мови та вдячна за всю підтримку, яку я отримала. Вважаю, що важливим фактором моїх досягнень є любов до рідної мови, яку мені дарували з дитинства. Я вірю, що мова, якою ми розмовляємо з того моменту як починаємо говорити, залишає свій слід на нашу особливість. Вона дає нам історію нашого народу та наближає нас до коріння, об’єднує нас як людей. Українська мова така мелодійна, красива, солодка ніби просякнута медом. Ми повинні пишатися нею і передавати її нашим дітям.»
Петронела Пердей, учениця X-го класу Серетського технічного коледжу імені Лацку Воде виконує вірш про українську мову Людмили Ларіонови, в якому спонукають всіх вивчати та любити рідну мову.
Директорка Восьмирічної школи Вишівської долини Марамороського повіту Марія Папарига розповідає про те як
учні відносяться до вивчення та збереження рідної української мови та про захід, організований у селі з нагоди Міжнародного дня рідної мови: «Доброго дня всім слухачам! Спочатку можу сказати, що в нашому селі головну роль має кожна сім’я, яка навчає своїх дітей розмовляти українською ще змалку, а потім продовжує школа вже з дошкільнятами. В нашій школі з п’яти груп дошкільнят
чотири є з викладанням українською мовою. Також у кожному класі учні вивчають українську рідну мову як предмет, але у нас є також класи з викладанням українською мовою. Наші викладачі української мови можуть гордитися тим, що учні не лише вивчають українську мову як рідну мову, а також беруть участь на олімпіаді з української мови, де отримають гарні премії. Так наприклад минулого шкільного року сім учнів V-VIII класів отримали гарні результати на Національній олімпіаді з української мови. Дозвольте сказати їхні ім’я тому що вони наша гордість: Марусія Доброцька V-го класу отримала третю премію, Аліна Пітуляк шостого класу – другу премію, із VII-го класу перші три місця були зайняті наступними ученицями: Флоріка Юркуц, Сонія Пупшанюк та Анкуца Бочкорек, а з VIII-го класу перші два місця зайняли Сабріна Бойчук та Лоредана Пітуляк. Я не уточнюю це щоб дуже похвалити наших дітей, хоча вони цього заслужили, але підкреслюю це тому що щоб всі знали, що у нашому селі, в нашій школі українська мова є дуже, дуже добре збережена, українською мовою говорять діти між собою в школі, говорять між собою коли вони зустрічаються на дорозі коли проводять разом вільний час або коли вони роблять різні проєкти, різні події. Хочу також відмітити, що
ці олімпіади та інші конкурси, які мають зв’язок з українською мовою, фінансово підтримувані Союзом українців Румунії, представникам, яким я дуже дякую з цієї нагоди. Далі хочу підкреслити значну роль церкви у просуванні української рідної мови. Цього року, в партнерстві з Українською православною церквою «Зіслання Святого Духа» із нашого села, учні провели цікавий проєкт, який включав відвідування церкви і побачення церковних книжок за якими наші священники служили Святу Літургію впродовж років. Отець Михайло Сакалош цікаво розповів дітям про перехід служіння з старослов’янської мови на українську. Діти були дуже зацікавлені цим заходом. Інша їх роль у цьому проєкті полягала в тому, щоб вони знайшли у своїх домах, у власних бібліотеках старі книжки, молитовники за якими їхні родичі, бабусі і дідусі молилися. І хочу сказати, що ми насправді багаті, тому що діти знайшли у своїх бібліотеках книжки з 1893 року, 1895 року, 1902 року. Отож можна побачити як церква, як молитва мала і має значну роль у збереженні української рідної мови. Хочу подякувати також отцеві Михайлові Сакалошу, тому що він відкритий для таких заходах, які приближають школу до церкви, а також колегам, які підбадьорують наших учнів щоб не забували рідну українську мову. І хочу закінчити словами великого українського поета Тараса Шевченка: «Не дуріте самі себе, Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь!»
Учениця VIII-го класу Восьмирічної школи Вишівської долини Флоріка Юркуц старанно вивчає рідну українську мову, а результат її праці не змушує на себе чекати: «Я брала участь на національному етапі Олімпіади рідної української мови та літератури і пишаюся тим, що мені вдалося зайняти добре місце. Ми отримали гарних нагород, такі як табори, де ми провели цінні моменти з гарними людьми та багато грошових нагород, які заохочують нас виступати і пишатися тим, що ми належимо українській меншині. Хочу відмітити той факт, що СУР думав про наші потреби і підтримував нас кожного разу коли ми показували світові, що у нашій країні є прекрасна меншина. Я пишаюся тим, що знаю українську мову і говорю нею з любов’ю в серці.
Марусія Доброцька, учениця VI-го класу теж з Вишівської долини декламує вірш «Рідна мова» Оксани Забужко. Марусія каже: «Солов’їну, барвінкову,/Колосисту – на віки – /Українську рідну мову/ В дар мені дали батьки. /Берегти її, плекати/ Буду
всюди й повсякчас, /Бо ж єдина – так, як мати, /Мова в кожного із нас!»
Віолета Манзур, вчителька української мови Теоретичного Ліцею імені Юлії Хашдеу міста Лугож розповідає про роль рідної мови та про те як відбувся захід, присвячений цьому святу в Лугожі: «Я вважаю, що рідна мова – найбільше багатство нації та її найцінніший скарб. Кожна мова унікальна і неповторна, але українська мова – одна з найяскравіших мов у світі. Найкраща мова – це моя рідна мова. Для мене українська мова це не тільки засіб спілкування. Я знаю, що її треба берегти, для того щоб не забувати минуле та мати щасливе майбутнє. Тому я хочу її підтримувати та плекати для майбутніх поколінь. Для цього в нашій школі організуємо різні події, наприклад цього року 20 лютого відбулася подія «Міжнародний день рідної мови», в якій взяли участь учні з усіх шкіл Тіміського повіту, які вивчають українську мову, а також всі директори цих шкіл. Подія відбулась успішно. Були присутні й голова Тіміської філії СУРу та шкільний інспектор української мови Марія Сабо Кондрей, перші заступники голови Сорін Шпілька, Василь Дрозд та Міхаела
Бумбук, культурний радник Василь Білан, директори ліцею Анда Урсулеску-Лунгу та Гораціо Сучу та всі викладачі української мови. Художня програма включала пісні про рідну мову та декламування віршів. Взяли участь учні шкіл Штюка, Пєтроаса Маре, Бирна, Дарова, Бетхаузен, Школи № 4, Музичної Школи з Лугожа, а також Теоретичного Ліцею ім. Юлії Хашдеу. Особлива подяка була висловлена СУРу, який фінансово підтримував проведення нашого культурного заходу.»
Анна Хащар учениця IX-го класу Теоретичного ліцею імені Юлії Хашдеу міста Лугож, яка отримала стипендію завдяки здобутим результатам на конкурсах та олімпіаді з української рідної мови, ствердила: «Я люблю українську мову. Мати і батько навчили мене розмовляти українською, коли я була ще мала. Тепер я вчуся в українській секції Ліцею імені Юлії Хашдеу в місті Лугож. Наша рідна
українська мова дуже гарна і мелодійна. Люблю співати українські пісні, також люблю брати участь у конкурсах та олімпіаді з української мови. І оскільки минулого року отримала багато премій, цього року маю степендію.»
Студентка третього курсу Клузького філологічного факультету Джессіка Білчек говорить про обов’язок і переваги вивчення української рідної мови: «Рідна мова для мене не просто мова моїх батьків, якою я вперше заговорила. Рідна мова – це щось більше, це мова серця, тому що я нею думаю і насправді відчуваю. Я бачу великий плюс у тому що знаю українську мову, оскільки можна сказати що мова окреслює умовне коло навколо кожної нації і коли ми вивчаємо іншу мову, ми маємо можливість увійти в інше коло, в інше життя, в
інше мислення. Увійшовши у коло українського народу можна багато чого цікавого дізнатися. Я вважаю що разом з любов’ю до рідної мови повинна з’явитися і любов до читання, в моєму випадку саме так сталося і можу сказати що книжки прочитані українською мовою сильно вплинули на мене. А також завдяки рідній мові я впізнала нових людей, з якими співпрацювала у різних сферах життя, з ними я
дуже зблизилась і це мені ще раз доказало що мова, насправді, єднає. Оскільки люблю свою рідну мову, українську, я поступила на українське відділення Клузького філологічного факультету. Тут насправді можу вдосконалити свої знання і вже бачу багато перспектив для майбутнього завдяки тому, що знаю українську мову.»
Пані Наталія Логін з Києва прибула до міста Клуж-Напока 2022 року після початку вторгнення російських військ в Україну. Вона рада, що в Румунії зустріла українську громаду. З нагоди Міжнародного дня рідної мови пані Наталія сказала, що означає для неї українська рідна мова: «Мова для мене не просто слова і не просто звуки. Українська мова для мене це ключ для пізнання світу,
генетичний код мого роду і всіх українців, які живуть в Україні або ж перебувають в інших країнах світу. Перефразовуючи слова однієї пісні можу сказати, що «Без вітру не родить жито, Без вітру вода не шумить.» «Без мови не можна жити. Без мови не можна любить.» Як приємно було почути українську мову, українське слово тут, в Румунії, коли довелось залишити Київ, а ще приємніше було довідатись, що в Румунії етнічні українці вивчають українську мову в школах, в університетах, підтримують традиції та звичаї українського народу та об’єднані в Союзі українців Румунії. Українська мова об’єднує більше 62 мільйонів українців за кордоном. Українська мова це сила, це воля, це пісня, це слава.»
