Міжнародний день рідної мови
Міжнародний день рідної мови був відзначений в кожному повітовому осередку Союзу українців Румунії.
România Internațional, 09.03.2023, 08:14
Так як основною метою Союзу українців Румунії є «захист права на збереження етнічної, мовної, культурної та релігійної самобутності осіб, які належать до української національної меншини», тому свято, яке прагне підтримувати мову як ознаку культурної належності людини – Міжнародний день рідної мови – відзначається в кожному повітовому осередку цієї організації. Українська громада Клуж-Напоки 25 лютого зібралася, щоб вже вкотре в рамках цього свята підкреслити важливість мови в формуванні національної ідентичності особи, звернути увагу на особливості української мови та праві її носіїв на рівноправне існування серед інших народів Європи, а також пізнати мовні та світоглядні особливості інших народів. Подію організувала місцева філія СУР на чолі з її головою паном Іваном Гербілом за незмінної підтримки кафедри слов’янських мов Університету імені Бабеша-Бойоя в Клуж-Напоці. На події був присутній і медійний партнер TVR Клуж та особисто телеведуча пані Марія Чінар-Жіга, яка не раз висвітлювала подібні урочистості на місцевому телебаченні та в соцмережах.
Не пройшла непоміченою повз організаторів річниця зрадницького нападу російської федерації на Україну, що привело до страшних руйнувань, страждань та смертей. Щоб вшанувати пам’ять загиблих військових героїв та цивільних жертв війни священник українського походження В.Бочкорек родом з Мараморощини відслужив малу поминальну панахиду. По її закінченню присутні мали можливість запалити свічку в знак пошани до тих, хто загинув в боротьбі за незалежність України. Далі традиційним урочистим відкриттям офіційної частини події стало виконання державних гімнів Румунії та України. Цього року їх виконала меццо-сопрано, солістка Національного оперного театру в Клуж-Напоці українського походження Ліза Кадельник.
У передмові пан Іван Гербіл коротко переповів причини, що сприяли рішенню ЮНЕСКО створити Міжнародний день рідної мови, який святкуємо 21 лютого з 2000 року. Цим кроком відома міжнародна організація визнає «необхідність захистити різноманіття культур і зберігати повагу до мови як показника культури.» Пан доцент також нагадав присутнім про високу міжнародну оцінку, яку отримала українська мова – її вважають третьою в світі за влучністю виразу дії та за милозвучністю.
«Психокод українки за творами українських класиків» була тема презентації пані Лідії Дульневої, яка родом з Одеси. В якості психотерапевта вона спробувала пояснити, «чому ми, українські жінки, такі інші і відрізняємося від решти, … і нас всюди розпізнають.» На думку доповідачки «якщо ви хочете зрозуміти країну, людей та основні конфлікти в ній – вивчайте її архетипи та сюжети, міфи та казки, історії та символи.» Отож, опираючись на описи відомих літературних українських персонажів, вона розробила 4 головних жіночих психологічних типи: Мавка, Солоха, Кайдашиха і Панночка. В презентації пані Лідія Дульнева описала їхню поведінку і прагнення, плюси і мінуси, а також підкреслила, що всі ми складаємося з «поєднання цих архетипів». «Запамятайте, що ми неповторні, особливі, бо в нас власна історія свободи і вільного жіноцтва,» – підкреслила на завершення пані психотерапевт.
Доповідь «Петефі Шандор та його зв’язки із Закарпаттям» підготувала пані лектор д-р Каталін Болаж, директорка кафедри слов’янських мов, постійна учасниця урочистостей присвячених рідній мові. В ній викладачка вказала на виповнення 200 років з дня народження угорського поета-романтика в цьому році, який і було оголошено роком пам’яті Петефі. Цей «національний поет угорців є ще … найвідомішим угорським поетом у світі», який влітку 1847 року відвідав Закарпаття. В своїй роботі авторка розповіла про значення і роль цього молодого творця в угорській літературі, про його перебування на Закарпатті та про глибоку шану, яку проявляють до нього на Україні. Вона також торкнулася теми перекладів українською невмирущих творів Петефі Шандор. «Йому було лише 26 років, але він залишив по собі чудову поетичну творчість, особливо любовні, а також революційні вірші,» – було зазначено на завершення.
Подібні заходи в Клужі не обходяться без поетичних зачитувань. Цього разу свій власний вірш «Що для мене мова українська» зачитала головний редактор журналу «Дзвоник» Людмила Дорош. Прозвучав також вірш Сидіра Воробкевича «Мово рідна», який прочитала учениця 4 класу Аня Овчарук, та поетична робота Лоюдмили Муриної «Летять роки, мов цвіту пелюстки», яку цитувала Наталія Логвин. Змістовним і художньо виваженим був «Лист до рідної мови» автором якого є одна зі студенток спеціалізації «Українська мова та література». В ньому дівчина чутливо розкриває свій зв’язок з рідною українською ще з народження, протягом навчання, під час пандемії, війни і до сьогодня. «Побачивши, що нічого їй не вийшло, пандемія поговорила з війною та запропонувала їй порозкидати нас і завдати болю. Якими наївними вони довелись! Хіба не було ясно, що ти об’єднаєш своїх дітей? Ми покинули свою державу, але не зреклись своєї ідентичності. Дякую тобі, що ти нас з’єднала, дякуємо, що у кожній державі ми знайшли своїх…» – так оцінює авторка події минулого року і роль української мови в цей час.
У продовженні події доцент Іван Гербіл згадав декілька загальних, але цікавих фактів про українські говори Румунії, які він досліджує вже не один рік. «На території Румунії є українці, мова яких належить до двох великих наріч, в той час як українська мова має три наріччя,» – зазначив викладач. Він пояснив присутнім різницю, географічне розміщення та особливості старих і нових говірок Румунії, які можна почути і зараз у Клужі від власне її носіїв у нашій українській громаді. Ще в 2015 році за допомогою групи обдарованої молоді українського походження на заході, що також був присв’ячений рідній мові, було реалізовано сценічну виставу, яка відтворювала українські вечорниці. От тільки всі учасники цього дійства розмовляли говіркою своєї місцевості, свого села. Цю подію та оригінальну сценку при сприянні Марії Чінар-Жіга транслювали на місцевому телебаченні, а присутні цьогорічного заходу мали нагоду переглянути її ще раз.
Презентація нової книги, виданої Союзом українців Румунії, а також «першої книги про українську кухню» завершила подію. Перший том книги рецептів «Традиційна українська кухня: сьогодні і колись» вийшов наприкінці минулого 2022 року, а її друга частина планується вийти друком через декілька місяців. Укладниця збірки і перекладач Ольга Сенишин, перекладач і техноредактор Людмила Дорош та редактор Міхаєла Гербіль розповіли про виникнення цієї ініціативи, про труднощі в її реалізації та про значення, доцільність цього видання для українців Румунії. Всі бажаючі отримали безкоштовний примірник цієї книги, а також іншу періодику, яку видає Союз українців Румунії.
«Мова – важлива ознака національної ідентичності, культури й історії народу. Бо, як писала Ліна Костенко: «Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас актуальна і на початку 21 століття. І якщо ми не схаменемося, то матимемо дуже невтішну перспективу. І це дійсно так. Історія свідчить, що російська імперія століттями намагалася знищити українську мову і націю. І теперішню війну вороги розпочали з тим же бажанням: знищити українську націю, мову, нашу державу. Тому український народ, ЗСУ, сили оборони захищають не лише землю, територію, суверенітет, а й мову. Мова – це не лише символи, знаки для спілкування і розуміння. Мова – це ідентифікаційний код нації. Ми вже майже рік у Румунії, і спілкуючись у СУР із закордонними українцями, ми – українці за кордоном, багато позитивного беремо для себе у ставленні до рідної мови,» – зазначив наприкінці пан Володимир з Києва, постійний гість наших подій. Він також у своєму виступі вказав на виклики, з якими довелося справлятися українцям протягом останніх років, а також оптимістично окреслив майбутнє української мови та нації: «В нас дійсно ще багато невирішених проблем щодо утвердження української мови та вирішення інших мовних питань у нашій багатонаціональній Україні. За рік війни ми стали сильними і я впевнений, що ми здолаємо будь-які перешкоди. Скажу від себе так: якщо вороги не здолали нас слабкими, то сильними вони вже нас не візьмуть.»
(Авторка: Ольга Сенишин)
