Домашня сторінка » Злободенність » Новини » Майстер кулінарного мистецтва Микола Олексюк

Майстер кулінарного мистецтва Микола Олексюк

Христина Штірбець, 18.01.2018, 10:21

Рецепти пана Миколи Олексюка добре відомі, як українцям з
України, де він народився, так і жителям Румунії, другої його батьківщини, в
тому числі українцям Румунії, зокрема завдяки численним надрукованим
куховарським книгам. Вуйка Коля, як його називали друзі та знайомі, дуже любила українська громада
з Бухареста, яка організувала захід присвячений вшануванню пам’яті великого
кухаря під назвою Думка про Миколу Олексюка з нагоди виповнення 10 років від того часу як він відійшов у вічність. 2017
року йому мало би виповнитися 100
років.

Члени Бухарестської філії Союзу українців Румунії
відвідали могилу Микола Олексюка та його дружини Юлії на одному з бухарестському кладовищ, де на його хресті написані слова Тараса Шевченка: Не забудьте
пом’янути. Незлим, тихим словом та слова Осипа Маковея. Потім у
приміщенні Бухарестської філії СуР-у продовжився захід, присвячений маестро-кулінарії.
Шанувальники Миколи Олексюка пом’янули його чудовими словами, розповіли про
його нелегку долю, про надруковані ним куховарські книги, про смачні страви,
які він готував та яких багато з присутніх мали можливість куштувати з нагоди різних свят, та не востаннє, про особистість Миколи Олексюка, який був дуже доброю
та веселою людиною, палкий любитель української пісні та культури.

Ось, що сказала голова Бухарестської філії Союзу українців
Румунії Ярослава Колотило: Цей захід ми організували з великою шаною до колишнього нашого колеги, члена СуР-у, який послужив українській справі своїм життям, своєю працею. Я це зробила в рамках проекту під назвою Поважаймо наших попередників. Микола Олексюк сидів навіть в тюрмі за своє українство. Він був маестро у своїй роботі, видав чимало книг кулінарії. Він писав і на українській мові. У
Лвьові стараються перевидати його книжку української кулінарії, цим займається пан
Богдан Якимович. Микола Олексюк мав
спроби писати також літературу для дітей. Слід нагадати оповідання Данило і його вірний пес, яке було надруковане в газеті Український вісник. Він постійно брав участь у наших
заходах. Хоча він близився до 90 років, не жалів свого зусилля та часу та
приходив до нашого приміщення. На його день народження або іменини, на Святого Микола, він завжди
запрошував бухарестський хор Зоря, щоб співав йому українські пісні. Одного
разу він організував свій день народження у приміщенні Союзу українців Румунії.
З цієї нагоди він приніс нам чудові страви, серед яких: наповнені гриби, голубці, холодець. Особливо мені подобалося як він знав прикрасити холодні трави. Він мав естетичний смак. Його пам’ять буде
вічна у наших серцях.

Федор Попович, колишній директор Українського ліцею імені Тараса Шевченка в місті Сігету-Мармацієй пригадав наступне про Миколу Олексюка: Він був великим маестро кухні. Мені приємно було з ним розмовляти, зокрема з нагоди Дня України, організованого
Посольством України в Бухаресті. На мене він склав дуже приємне враження. Коли він
представив одну зі своїх книг кулінарії, я купив два примірники, які вони у
мене стоять на почесному місці та яких я використовую, а потім куштую дуже
смачні страви, приготовлені за рецептами складаними ним. Він мав дуже тонкий
смак. Микола Олексюк уміло знав спілкуватися з людьми. З ним було дуже приємно
розмовляти. Жаль, що його вже немає серед нас. Вічна йому пам’ять!

Елена Скорейко племінниця Миколи Олексюка пригадала, що вуйко Коля був дуже приємною людиною, великим українцем, який дуже любив
приймати гостей. Хоча його квартира була не така велика, він запрошував 15-20 осіб на свій день народження, але хотів був, щоб було 50 осіб. Вона пам’ятає коли 2004 року, на його бажання, вона разом зі своїм вуйком подорожувала до України, щоб відвідати батьківщину та свою родину.

Румунка Елена Бодруг, яка працювала з Миколою Олексюком у
румунському ресторані Грівіца ствердила, що він був доброю людино, щедро ділився своїми рецептами.
Вони разом влаштовували різні виставки страв, а влітку працювали на румунських чорноморських
курортах. Серед страв, яких вона навчилася приготувати від Миколи Олексюка це
гриби, холодець й тістечко з соленою бринзою та цибулею.

Присутній на заході, організованому Бухарестською філією
українців Румунії був й Євген Левицький, радник-посланник Посольства України в Бухаресті зі своєю дружиною. Він сказав, між іншим, про пана Олексюка, що: його рецепти, його літературні спроби, його людяність мабуть багато зробили для того, щоб зблизити українців та румун.

Микола Олексюк народився в селі
Іспаси, в Україні. Його дитинство пройшло в дуже важких умовах. Йому не пощастило
вчитися в школі, однак, доля захотіла аби він опанував кулінарною справою. Здібний і
допитливий юнак зумів «вкрасти», у доброму значенні цього слова секрети
кулінарної справи у видатних представників цієї професії й врешті-решт зумів
сам стати майстром у цій справі. Про це я дізналася коли з нагоди виповнення 90 років, пан Микола Олексюк
організував гарне свято у приміщенні Бухарестської філії СуР-у. Тоді я мала
нагоду взяти йому інтерв’ю. Ось, що заявив пан Микола Олексюк: У Чернівцях
я мав дуже доброго кухаря українця, де я навчився на кухаря, то було на
Університетській вулиці у Пенсіон Сіті. То був такий ресторан як Капша у
Бухаресті. Там ходила велика інтелігенція, але одна біда була, господиня мене
погладила та поцілувала у чоло і сказала: Учися сину, бо цей кухар вже старий й
треба нам буде молодого. А той мій шеф, як то чув, то він мене ворогував аж три роки.
Я вчився від нього лише те, що міг украсти. Все що він робив я запам’ятав та потім
записував.

Приїхавши до румунської столиці, куди його повела доля, ще
до Другої світової війни, талановитий кухар працював у таких відомих бухарестських
ресторанах як Гамбрінус, Атене Палас, Континенталь, Капша, куди
приходили провідні артисти, письменники та інші відомі постаті румунського
суспільства. У Бухаресті, Микола Олексюк опублікував кілька десяток
книжок кулінарі, які дуже швидко зникали з полиць книгарень, тому що вони й
сьогодні становлять практичну вартість в галузі куховарства. У книжках є окремі
розділи румунських та українських страв. Микола Олексюк друкував свої рецепти й
поради також й в українському журналі Вільне cлово. У 60 роки любов
до рідного краю так легко не обійшлося, бо його арештовують й кидають в тюрму аж
на три роки, але він не нарікав на свою долю і далі називав себе українцем.

Я стараюся, стверджував Микола Олексюк подавати пояснення
і практичні поради для приготування страв, щоб вони були смачні й нешкідливі
для здоров’я людини. Микола Олексюк: Найсмачніша їда є тоді коли людина працює,
тоді й смачно з’їсти. Cтрави стають делікатними якщо
людина яка приготовляє їх щось від себе кладе, від душі. Аби яка їда була смачна то треба мати
міру. Треба їсти та вважати, головно знати, що переїдатися не є здорово.
Рекомендую всім господиням, щоб робили натуральну, звичайну їду.

Кулінарні
рецепти Олексюка були зібрані в понад сорок книг. Можна з упевненістю сказати, що нині кулінарні книги Миколи
Олексюка знаходяться на кухнях численних господинь. За ними готують смачні страви та делікатеси також кухарі у великих
ресторанах. Про нього, як
про живу легенду, писали й продовжують писати відомі особистості. Серед них, і
румунський письменник, добрий знавець куховарства Песторел Теодоряну. У своїй
книзі «Gastronomice» Теодоряну присвячує Олексюку окрему сторінку.