Великодні звичаї на Буковині

В українських селах на мальовничій Буковині християни свято дотримуються рідних великодніх традицій та звичаїв.

Христина Штірбець, 29.04.2021, 08:59

Незабаром настане Великдень – свято світла, радості та надії для
всього людства. В українських селах на мальовничій Буковині християни свято
дотримуються рідних великодніх традицій та звичаїв. Сьогодні, про ці звичаї
розповість вчителька Анка Штюбіану, яка викладає українську мову у Восьмирічній Балківецькій школі, уродженця села Негостини
Сучавського повіту.

Великий піст

Великдень у християнській вірі – це свято Воскресіння Ісуса
Христа, яке дало шанс віруючим позбутися гріхів, почати нове, безгрішне та
чисте життя. Християни приготовляються до цього свята через піст та молитву. Протягом семи тижнів, скільки триває піст,
християни приготовляються до Великодня. Цей період, можна сказати, виховує
тверду волю, люди стараються очистити тіло від шкідливих речовин, а душу від
поганих слів та вчинків. Піст – не строгий закон, його дотримують тільки ті,
котрі можуть і по-справжньому бажають цього. Є такі побожні люди, що в перший
день посту тільки після повернення із поклонів (з вечірньої служби) куштують
пісних страв. Традиційні пісні страви – це квасоля, біб, гриби, різні фрукти та
овочі. Першої суботи Великого посту віруючі йдуть до церкви і несуть «сорокоустено»,
тобто, муку, оливу, калач, вино, різні фрукти та інше для освячення. Це
подається в ім’я померлих із родини, а панотець роздає бідним людям із села.
Кожної суботи протягом посту відбувається Служба Божа на спомин тих, що
відійшли у царство небесне. Також три тижні перед Великоднем у церкві
проводяться поклони – вечірня служба, на яку приходять всі бажаючі помолитися
Богу.

Бечкова, Шуткова або Вербна неділя

Неділю перед Великоднем в Негостині називають Бечковою, а в
інших українських селах Шутковою чи Вербною неділею. Звичаї цього дня пов’язані
із давнім святкуванням весни, з пробудженням природи. Слово бечка походить від
слова вербичка. Верба – це одне із перших дерев, яке пробуджується після
зимового сну і розпускає бруньки. Гілки бечки символізують пальмові гілки,
якими люди вітали Ісуса Христа, коли Він увійшов у Єрусалим, співаючи: «Осана
благословен той, що йде в ім’я Господа!» Це відбувалося за тиждень до
Воскресіння. Існує такий звичай: у неділю віруючі приносять на Службу Божу
гілки бечки для освячення, а потім, повертаючись після Служби додому, вони
торкають один одного гілкою бечки промовляючи: «Бечка б’є, не я б’ю, від сьогодні
за тиждень – Великдень!» Так, ідучи додому, християни повідомляють всім, кого
зустрічають, про наближення Великодня. Вдома гілка бечки ставиться коло образа
чи у збанок. А ще є звичай з’їсти одну бруньку, щоб здоров’я було міцним. У
Бечкову неділю віруючі можуть куштувати крім пісних страв рибу і вино.

Великий тиждень

Протягом Великого тижня, якого ще називають Страсним тижнем, в понеділок,
вівторок, середу і четвер у церкві відбуваються «поклони». Четвер перед
Великоднем називають Страсним, тому що в цей день спіймали і мучили Ісуса
Христа. Цього дня господині випікають паски, заборонено прати, шити чи білити.
Також господарі нічого не сіють ні на городі, ні на полі, бо все повсихає і не
буде врожаю. Вони прибирають у садах, замітають у загородах, загрібають і палять вогонь. У Великодню п’ятницю у церкві відбувається
служба, яку називають «Плащівницею» – це похорон Ісуса Христа. До цієї служби
християни приготовляються душевно і тілесно. Вони не куштують нічого, поки не
зайде сонце і не попрощаються зі усіма знайомими. Протягом дня господині
займаються тільки писанками, інші заняття (пекти, варити чи палити вогонь у
кухні) заборонені. У передодень Великодньої неділі господині приготовляють
великодний кошик та готують різні смачні страви.

Великодня служба Воскресіння Ісуса Христа

Опівночі з суботи на неділю починається Великодня служба
Воскресіння Ісуса Христа. Найважливіший момент служби наступає тоді, коли
священик виносить світло, що символізує Воскресіння Сина Божого. Із того часу
всі християни вітають одні одних словами «Христос Воскрес!» і відповідають на
вітання «Воістину Воскрес!». Це вітання вживається протягом сорока днів після
Великодня, аж до Вознесіння Христового. Після того як віруючі беруть світло,
вони йдуть на цвинтар, де запалюють свічки на могилах померлих рідних, щоб
розділити із ними цю велику радість. Великодня Воскресна Служба триває аж до
ранку. У неділю рано, на схід сонці, люди стають коло церкви із
великодніми кошиками. В кошиках обов’язково лежать паски, писанки, сир, масло
та інше. У паску господині ставлять гарну свічку, яку називають «тріца», із
якою повертаються додому, щоб повідомити домашнім, які через хворобу не могли
піти до церкви, що Христос Воскрес. Кошик накривається найгарнішим вишитим
рушником. Коли панотець освячує кошики, по їх вмісту можна судити про
майстерність господинь. Після освячення всі віруючі поспішають додому. Є таке
повір’я, що той, хто дійде перший додому, буде мати щастя в сім’ї та добробут у
господарстві.

Великодній стіл

Вдома вся родина сідає до столу, члени сім’ї разом кажуть
молитву «Отче наш», куштують дори та свяченої води, і аж потім починають
пригощатися смачними стравами. Існує звичай за великоднім столом влаштовувати
перемагання писанок. Члени сім’ї беруть писанки і цокаються ними. У кого
залишається писанка не розбита, той цокає писанкою до чола, кажучи: «Щоб голова
була здорова цілий рік». У Великодню неділю після обіду віруючі йдуть до церкви для мирування. Кожний має при собі писанки, щоб подарувати друзям. Після мирування християни розходяться по цвинтарі, щоб запалити свічку і помолитися за померлих.

Перший та другий день Великодня

У понеділок також відбувається служба у церкві. Після служби
панотець та християни виходять надвір, i біля церкви відбувається освячення
води. Діти несуть образи, а парубки корогви. Всі присутні беруть освяченої води
у свою посудину. Освячена вода береже людей від хвороби, від страху, від усякого
нещастя. Є ще й такий звичай у понеділок: хлопці йдуть купати дівчат.
Давно хлопці використовували воду, а тепер – парфуми. Дівчата дарують хлопцям
гарні писанки. Після Великодня відбуваються танці, різні забави, таким чином,
віруючі радіють Воскресінню Ісуса Христа.