Середньовічне село Рікіш
У Сібіуському повіті, лише за 5 км від Біртана розташоване село Рікіш, оточене терасовими пагорбами, на яких колись вирощували виноград. Родюча земля, придатна для сільського господарства та виноградарства, принесла селу багатство, звідси і його нинішня назва «Рікішдорф-Ріквіні-Рікіш» («Село багатіїв»).
Христина Манта, 30.06.2024, 08:41
Сьогодні пропоную відвідати самий центр країни, село Рікіш, розташоване всього за 5 км від населеного пункту Б’єртан, у повіті Сібіу. Оточений терасовими пагорбами, на яких колись вирощували виноград, Рікіш – це село в північній частині повіту, з першою документальною згадкою в 1283 році під назвою Вілла Ріхіні (Villa Rihini).
На початку 1990-х років жоден антрополог не дав би шансу маленькому німецькому селу на півночі повіту Сібіу. Саксонці, які до того часу підтримували тут життя, повісили на будинки замки і поїхали будувати нове життя в Німеччині. Лише ті, кому не було куди йти, залишилися тут. Рікішдорф, колись село багатіїв, у ті часи мало всі ознаки руїни. У 15 столітті це був релігійний та економічний центр. Однак тепер ніхто не вірив у сільські історії та легенди, і здавалося, що єдиною вічною річчю, народженою в цьому селі, була бідність. Але там, де фаталізм румунів не залишав місця ні для чого, навіть для бажання вижити, надія прийшла від жменьки іноземців, які розуміли, наскільки красиво і важливо не дати місцю померти.
Популярність села зросла в останні роки завдяки багатьом іноземцям, які приїхали і оселилися тут, Рікіш ставши таком чином селом з найбільшим культурним розмаїттям у Румунії: 12 національностей у селі, де проживає лише 700 душ. Окрім румунів та кількох саксонських родин, на даний момент в Рікіші живуть десятки німців, французів, нідерландців, італійців, швейцарців, литовців та американців. Однак, окрім цього, туристи приїжджають сюди, щоб відкрити для себе мальовниче село, оточене густими лісами, горами, середньовічними містечками і селами, які зберігають спокій, традиції та гарний смак.
Поволі іноземці, що оселилися тут, відремонтували будинки, зберігши оригінальну саксонську архітектуру, дах і будову, відкрили гостьові будинки і пансіонати з багатовіковими меблями, і почали говорити з місцевими жителями про те, наскільки цінним насправді є те, що вони назвали б бідністю: просте життя, посеред природи, без сучасних витребеньок. Поволі ці іноземці стали місцевими і повернули сібіуське село до життя. Вони відкрили магазини, туристичний центр, почали організовувати бранчі з традиційною продукцією і навіть літературний фестиваль. І коли туристи постукали у ворота, щоб купити овочеву ікру, сало чи вино, селянам ніби показалося диво. Люди почали розуміти, що таке зелений туризм і чому інші люблять їздити на велосипедах і кінних екіпажах, чому вони ходять в походи по гірських піках і чому їм подобається їсти овочі з городу.
Як у всіх саксонських селах, у Рікіші є дуже красива готична базиліка, якій понад 500 років. Укріплена церква є важливою туристичною пам’яткою повіту Сібіу. Це одна з найкраще збережених укріплених церков у цьому районі і являє собою видатний приклад середньовічної оборонної архітектури. Костел був збудований у 13 столітті як римо-католицький, а у 15 столітті перетворений на євангелічно-лютеранську церкву. Костел побудований у готичному стилі з прямокутним планом і фланкований чотирма вежами, з яких північно-західна вежа є найвищою. Вона має низку оборонних елементів, таких як товсті стіни і вузькі вікна для захисту від нападів. Усередині костелу туристи можуть помилуватися низкою фресок і прикрас з різних історичних періодів.
Стіни старої фортеці, що оточувала церкву щоправда, вже не зберіглися у повному обсязі. Костел вирізняється великою кількістю різьблених елементів. Серія гротескних фігур розкидана по всьому інтер’єру, надаючи місцю ще більш таємничої атмосфери. Вівтар оформлений у стилі бароко і має сцену розп’яття на передньому плані. Він був побудований у 1775 році сігішоарським митцем Йоганом Фольбартом. Над ним за нами спостерігає священик з двома хрестами в руках, який пильно дивиться на нас суворим поглядом. Дерев’яний амвон – ще один шедевр. На ньому зображена фігура пастуха, який тримає ягня. На стелі на перетині арок – різноманітні фігури. Також арки, що розходяться з боків, мають у своїй основі викривлені фігури, які начебто з трудом несуть тягар утримання стелі церкви.
На задньому балконі встановлено орган. Поруч з ним знаходиться фігура, що представляє персонажа кельтської міфології Грюннемана, який викарбував своє горе на камені. Орган датується 1788 роком і був здійснений відомим органобудівником того часу Йоганном Праузе. Надбрамна вежа на захід від костелу, яка зараз використовується як дзвіниця, все ще зберігає сліди башточки та вогневого отвору на перших чотирьох поверхах. Укріплена церква Рікіш відкрита для відвідування протягом усього року, і доступ до неї платний. Також доступні послуги екскурсоводів,
Село Рікіш розташоване серед лісистих пагорбів, зелених полів і квітучих лугів. На берегах річки, що протікає через село, відвідувачі можуть милуватися місцевою флорою і фауною, в тому числі рідкісними видами рослин і тварин, такими як карликова ящірка і польова ящірка. Поблизу села є кілька природних пам’яток. Ці райони популярні для піших прогулянок та інших видів активного відпочинку, таких як їзда на велосипеді або скелелазіння. Відвідувачі можуть досліджувати унікальні ландшафти, дізнаючись про історію та культуру регіону.
