Середньовічна фортеця Тиргу Муреш
Будучи мультикультурним, як і вся Трансільванія, і коливаючись протягом історії між періодами напівавтономії та включення до складу різних держав, місто Тиргу Муреш виставляє напоказ своє минуле на вулицях старого центру.
Христина Манта, 08.12.2024, 06:36
Розташоване в центрально-північній частині Румунії місто Тиргу Муреш завжди було особливим місцем, як через свій важливий адміністративний статус, так і через те, що він був і залишається місцем зустрічі різних релігійних та етнічних традицій. Будучи мультикультурним, як і вся Трансільванія, і коливаючись протягом історії між періодами напівавтономії та включення до складу різних держав, місто виставляє напоказ своє минуле на вулицях старого центру. Тут все ще можна побачити францисканські вежі 13-го століття поряд із бароковими дворянськими палацами, монументальними будівлями в стилі сецесії та православними церквами 20-го століття. Трохи вище центру міста, на невеликому пагорбі, стоїть середньовічна фортеця, яка вважається останньою фортецею міського типу в Трансільванії, оскільки її нинішній вигляд датується відносно недавнім періодом, порівняно з першими згадками про фортецю, яка була побудована між 1605-1653 роками. Зараз фортеця є зеленим серцем цього міста, місцем, де місцеві жителі і туристи зустрічаються на культурних заходах або на прогулянці в парку фортеці.
Перший бастіон був побудований у 1620 році, а фортеця була завершена у 1653 році, оточена ровом завширшки 10 метрів і завглибшки 8 метрів. Вона була побудована за фінансової підтримки мешканців, які хотіли захистити себе після репресій з боку генерала Басти, найманця на службі Священної Римської імперії німецької нації, після підтримки, яку місто надало Міхаю Хороброму в 1600 році, коли той вперше об’єднав румунські князівства. Однак, історія Тиргу Муреша не починається в 17 столітті. Місце розташування фортеці засвідчено ще з часів неоліту. Після цього, схоже, тут була ще й римська вілла. Пізніше, в середньовіччі, в 13 столітті тут був побудований францисканський монастир. Власне, до того часу відноситься перша форма огородження монастиря, оскільки це був укріплений монастир. Значно пізніше, у 15 столітті, він вже засвідчений як такий, що має укріплення та вежі. Саме тоді з’являються перші чотири вежі.
З часом фортеця зазнала численних змін, кілька разів була зруйнована і відбудована. На першому етапі вона мала представляти міську громаду, якій у 1616 році князь Габріель Бетлен надав статус королівського вільного міста. Разом з костелом і францисканським монастирем у нинішньому вигляді фортеця займає площу 4,3 га і складається з семи бастіонів, більшість з яких були побудовані в 17 столітті міськими гільдіями. Середньовічна фортеця була однією з перших індустріалізованих фортифікаційних споруд у Трансільванії, виявлені цегельні та цілий археологічний парк, що свідчать про високу майстерність місцевих ремісників і є свідченням того, що в минулому вона була рушійною силою місцевого життя гільдій. Навіть бастіони використовувалися більше як майстерні, ніж для охорони, і ніколи не були засипані землею: вони не відповідали критеріям артилерійських бастіонів італійського стилю.
Отже, загалом було зведено сім бастіонів, з’єднаних цегляними стінами довжиною 900 метрів. Бастіони були також резиденціями міських гільдій. Найважливіші з них: Бастіон м’ясників, Бастіон кушнірів, Бастіон дубильників, Бастіон кравців. Вони також були названі відповідно до їхнього розташування: Бастіон Воріт, де базувалися ювеліри, а також Малий бастіон – ще одна резиденція гільдії кравців. Дуже важливою будівлею середині фортеці був костел колишнього францисканського монастиря, пізніше перетворений на євангельську церкву в часи Реформації. Бастіони і церква стоять і сьогодні, разом з іншими будівлями у фортечній огорожі, добудованими з часом. Одна з них – нинішній будинок повітового музею, в якому колись містилася ратуша міста, збудована після приєднання Трансільванії до імперії Габсбургів у 18 столітті. З цього періоду фортеця стала гарнізоном австрійських військ, збагатилася новими будівлями і стала свідком багатьох важливих подій, деякі з них пов’язані з культурно-політичним рухом за емансипацію румунів у Трансільванії, що отримав назву «Трансільванська школа».
У 2011 році розпочалася масштабна реконструкція фортеці, яка тривала до 2016 року і яку фінансував Європейський Союз. Сьогодні у фортеці розміщуються колекції місцевих художників, виставкові та івент-зали, творчі майстерні, Реформатська церква, Музей археології та історії, ресторани та інші культурні об’єднання. Функціонуючи як місцевий культурний центр, фортеця відкрита для туристів з усього світу і є привабливою як для різноманітних заходів, що тут проводяться, так і для екскурсій з вивчення місцевої історії або просто для прогулянок зеленим парком у самому серці міста Тиргу Муреш.
