Середньовічна фортеця Прежмер
Одна з небагатьох пам'яток в нашій країні, яка не була зруйнована комуністами, знаходиться в повіті Брашов і отримала три зірки в Зеленому туристичному путівнику Мішлен.
Христина Манта, 09.02.2025, 07:19
У сьогоднішньому випуску щотижневої програми віртуальних туристичних мандрівок запрошую вас до населеного пункту Прежмер, розташованого в центрі країни, всього за 15 кілометрів від міста Брашов. Окрім чарівності сільської атмосфери, ви знайдете тут укріплену церкву 13-го століття. Це найбільша і найвеличніша споруда такого типу в південно-східній Європі. У ній ви також побачите орган, який був відомий у всій Трансільванії в 17 столітті, а також один з найстаріших вівтарів. «Орган смерті» – це назва музичного інструменту, що датується 1803 роком, і його призначенням було відлякувати нападників звуками, які він видавав.
Дата заснування та походження поселення невідомі. Близько 1211 року король Угорщини Андрій ІІ згадує в документі, адресованому тевтонам, назву річки Тарлунг, біля якої виросте поселення Прежмер. Саме тевтонські лицарі отримали права на цю територію, і саме вони підняли церкву Тартлау. Слов’янське походження румунської та угорської назв дозволяє припустити, що нинішньому поселенню передувало більш давнє поселення слов’янського походження. У найдавніших документах воно згадується під двома почерговими назвами: Прежмер і Тартлау. Починаючи з 1240 року (року першого певного документального засвідчення) і до кінця феодалізму, чергування назв у документах врівноважується. Назва Прежмер означає село з 1000 джерелами, через велику кількість водних джерел, які протікають через поселення. Саме тому в цій місцевості розвинулися форелеві ферми.
Отже, фортеця Прежмер була побудована в 1211 році тевтонськими лицарями в готичному стилі і була внесена до Списку всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО. Цю споруду 50 разів атакували турки. В легенді кажуть, що вона лише одного разу потрапила до рук ворогів, але тільки тому, що вони прийшли як друзі, а після того, як увійшли до фортеці, перетворилися на завойовників. Присвячена «Святому Хресту», євангельська церква була побудована на центральному плані у формі грецького хреста, зміненого втручаннями в 16 столітті. Спочатку будівля складалася з чотирьох рівних рукавів, розташованих навколо площі з центром у вигляді восьмигранної вежі. Кожен рукав складався з двох заломів, один квадратний, а інший багатокутний, хор фланкувався з обох боків двома парами прямокутних каплиць. Оскільки це поселення було першим, яке зазнало нападу турків через Бузеуський перевал, король Сигізмунд Люксембурзький наказав звести оборонні споруди. Він почав укріплювати церкву, спорудивши високу і міцну огорожу, оточену широким ровом з водою.
Таким чином, між 13 і 15 століттями навколо церкви була побудована масивна селянська фортеця. Збудована у формі кола, вона мала стіни товщиною 3-4 метри і висотою 12 метрів, зсередини була обнесена житловими і господарськими приміщеннями, бастіонами, залізними воротами і підйомними мостами. Для постачання бійців з бастіонів використовувалася Сторожова дорога. Товстелезні кам’яні стіни надійно захищали захисників від обстрілів гарматами та іншими засобами ведення вогню. Так само у фортеці знаходився незвичайний бойовий пристрій: знаменитий «Орган смерті» – пристрій, унікальний в Європі, якщо не в усьому світі того часу. До «Органу смерті» було прикріплено кілька аркебуз, які стріляли одночасно, викликаючи страшну паніку серед нападників. При вході до костелу досі зберігся страшний камінь, окований залізними кільцями, до якого прив’язували за ноги невірних монахинь або лиходіїв.
У церкві зберігається один з найстаріших вівтарів у Трансільванії, розписаний у 15 столітті, а також багато інших пам’яток. Однією з них є унікальний вулик створений з невеликих приміщень. В основному є 274 невеликі кімнати, по одній на кожну родину села. Номер кімнати збігався з номером будинку, тому всі вони пронумеровані. Тут люди ховалися на випадок вторгнення. Крім того, дуже добре зберіглася Сторожова дорога біля стін фортеці, тоді як у випадку інших укріплень її вже немає.
Фортеця Прежмер – одна з небагатьох туристичних пам’яток, не знищених комуністами. У 1960-1973 роках румунська держава, навіть сам диктатор Чаушеску підписав інвестиційну угоду на 18 мільйонів леїв для її відновлення. З 1992 року фортеця належить Трансільванському саксонському фонду. Влітку, з квітня по жовтень, фортецю можна відвідати з понеділка по суботу з 9-00 до 18-00, а в неділю з 11.00 до 18.00. В інші пори року фортецю можна відвідати з понеділка по суботу з 09-00 до 16-00, а в неділю з 11-00 до 16-00. У фортеці є етнографічний музей, який показує різні аспекти життя саксонських громад (шкільний клас, який використовувався під час облоги, різні ремісничі майстерні тощо). Для облаштування музею використовувалися предмети, що походять з Прежмера та інших саксонських громад Трансільванії. Багато заходів у селі зосереджені навколо цієї пам’ятки. У певні місяці року, наприклад, особливо влітку, щонеділі у фортечному костелі організовуються концерти класичної або органної музики.
Фортеця була важливим стратегічним пунктом, з бастіонами, залізними воротами та підйомними мостами. Легенда свідчить, що під час одного з варварських набігів, татарину в голову влучив «зуб» залізних воріт, і його голова була настільки твердою, що ледве відламалася. Саме так у народі пояснювали існування «хиткої» залізної брами всередині фортеці. Інша легенда, відома в більшості середньовічних міст краю Бирсей, розповідає, що якщо пара сварилася, їх карали тим, що вони продовжували жити в «кімнаті примирення». Подружжя було змушене виживати лише з одним столовим приладом і однією мискою. Це «покарання» неминуче призводило до примирення подружжя.
