Село-музей Чокенешть у Сучавському повіті
Оголошене культурним селом і музеєм під відкритим небом у 2014 році, село Чокенешть посіло 6 місце в топ-10 туристичного путівника Lonely Planet 2017 року, який визначає найяскравіші місця відпочинку в Європі.
Христина Манта, 29.09.2024, 09:51
Взята наче з каталогу ідеального села, комуна Чокенешть насправді є музеєм під відкритим небом. Це захоплююча і майже сюрреалістична румунська сільська місцевість, свого роду поезія написана на стінах, путівник по національній ідентичності та одне з найколоритніших куточків відпочинку нашої країни.
Село Чокенешть, поселення працьовитих людей, обдарованих високим почуттям естетики, розташоване в гірському районі Якобень – перевал Пріслоп, з одного боку та з іншого боку річки Бістріца Ауріє, лише за 20 кілометрів від туристичного курорту Ватра Дорней. Оголошене культурним селом і музеєм під відкритим небом у 2014 році, село Чокенешть посіло 6 місце в топ-10 туристичного путівника Lonely Planet 2017 року, який визначає найяскравіші місця відпочинку в Європі.
Казкове місце має казкову історію. Село було вперше задокументоване в 1400 році в документі, яке фіксує прийняття гори Сухард господарем Олександром Добрим. Легенда свідчить, що назва села походить від слова «ciocănari», назви «молотобійців», які були зброярами за часів великих воєвод, і що сам воєвода Штефан Великий переміг турків зброєю, виготовленою в цьому селі, а саме булавою з іклами. Інша легенда розповідає, що Штефан Великий заснував святиню монастиря Путна, випустивши в небо стрілу, зроблену ковалями цього села. Інша легенда свідчить, що меч Штефана Великого був виготовлений у майстерні коваля цього села. Населений майже на 100% етнічними румунами, цей населений пункт на півночі країни налічував за переписом 2011 року 1384 жителі, що на 103 більше, ніж у 1930 році, але на 135 менше, ніж у 2002 році.
Прогулянка селом Чокенешть – це пригода у світ села минулих часів. Кожен будинок має фасад, розписаний геометричними або квітковими мотивами, в тому числі школа, дитячий садок і поліцейський відділок. Все почалося в 1948 році, незабаром після закінчення Другої світової війни. Місцева жителька Леонтіна Церан взяла візерунок з народного костюма і за допомогою муляра змоделювала його на власному будинку. Незабаром ідею скопіювали інші сусіди, і більшість будинків були розмальовані різними візерунками, перетворивши село на музей під відкритим небом. Ця ідея стала традицією, що передається з покоління в покоління, і на сьогоднішній день розписано вже 600 будинків. Церкви та громадські будівлі не є винятком, і влада це підтримує. Насправді, успіх унікального, єдиного, неповторного і веселого вигляду села серед румунських та іноземних туристів спонукав місцеву владу підтримувати всіх, хто хоче оселитися в Чокенешть при умові поважання традиційної архітектури.
З метою збереження та продовження традицій села навесні 2014 року було відкрито Етнографічний музей, де ткацькі верстати, десятиліттями збережені господарські знаряддя праці, посудина та інше домашнє начиння, а також тканини та народний одяг розповідають туристам про автентичний сільський побут, що сягає часів прадідів та прабабусь.
У селі є також музей писанкарства, в якому зберігається понад 1800 надзвичайно рідкісних і цінних експонатів, у тому числі й дуже давніх. Автентичні традиційні писанки з Чокенешть мають геометричні мотиви, намальовані на чорному тлі у стриманих кольорах: коричневому, чорному, темно-червоному або вишневому, візерунки, які можна знайти на будинках та на народних костюмах. Почесне місце в першій кімнаті займають писанки, які здобули нагороди на Міжнародному фестивалі писанкарства, що проводиться тут же, в селі, щороку за два тижні до Великодня. Іншим щорічним заходом села, до речі унікальним в Європі, є Національний фестиваль форелі, який організовується в серпні, на свято Успіння Пресвятої Богородиці. З цієї нагоди проводяться змагання зі спортивної риболовлі, конкурс рибальських жартів, дегустації вин, сільських страв і, перш за все, гастрономічні конкурси. На радість присутнім встановлюються незвичайні рекорди, такі як суп, приготований з 250 літрів води, 50 кг риби, 5 кг моркви і 5 кг зелені, а також мамалига з 40 кг кукурудзи.
Туристам, які прибувають до Чокенешть, пропонують піднятися на гору Сухард, де, окрім оглядових майданчиків і заповідника глухарів, є чотири традиційні туристичні вівчарні. Тут можна скуштувати традиційні продукти, приготовані на місці, іноді навіть у присутності гостей. Велика кількість гостьових будинків пропонують свої страви, що є типовими буковинськими делікатесами, приготованими зі свіжих місцевих інгредієнтів. Особливим кулінарним делікатесом цієї місцевості є копчена форель у ялиновій шапці, делікатес, який не можна пропустити тим, хто приїжджає до Чоканешть. Місцевість популярна для велосипедних прогулянок або навіть для сплаву на плотах по річці Бістріца Ауріє, оскільки рафтинг тут є багатовіковим звичаєм.