Меморіальний будинок Міхая Емінеску в Ботошанському повіті
День національної культури, якого румуни відзначають 15 січня не випадково співпадає з річницею народження поета Міхая Емінеску (1850-1889).
Христина Манта, 15.01.2023, 14:13
День національної культури, якого румуни відзначають 15 січня, не випадково співпадає з річницею народження поета Міхая Емінеску (1850-1889). Про Міхая Емінеску літературознавець Тіту Майореску писав, що він буде ”відправною точкою для всього майбутнього розвитку румунської культури.” Останній видатний представник європейського романтизму, ініціатор в журналістиці консерваторизму і просвітницького націоналізму, Емінеску став, в минулому столітті, найпопулярнішим румунським культурним брендом. Сьогодні – рубрика присвячена його постаті та будинку в якому народився він у селі Іпотешти, Ботошанського повіту, що зараз є Меморіальним будинком.
Відомо, що саме у рік коли прийшов на свій поет Міхай Емінеску (1850-1889), тобто у 1850 році, дрібний поміщик Георге Емінович, батько поета, купив маєток в селі Іпотешти, де збудував будинок з усіма прибудовами. Сім’я Емінович жила в цьому будинку до 1878 року. Мати, Ралука Емінович, купила за 250 дукатів сімейну церкву, яка датується 60-х років ХIХ століття. Церква невелика, але зберігаються в ній цінні релігійні предмети. Позаду маленької церкви знаходяться могила батьків Емінеску, Ралуки та Георге Емінович та двох його братів, Йоргу і Ніку. Після смерті батька поета у 1884 року, будинок був залишений напризволяще, а в 1924 році був вже руїною. Як дерев’яна церква, так і могили батьків поета були покинуті всіма і покриті бур’янами…”, як про це свідчить стаття написана у 1926 році в Ботошанському журналі Молдова. І тому що будинок був у такому жалюгідному стані, власники маєтку знесли його влітку 1924 року, що викликало протести з боку ботошанських студентів. В результаті протестів, власниця маєтку Марія Пападопол подарувала місцевій владі місце, на якому знаходився сімейний будинок Еміновичів у Іпотештах.
У 1934 році, новий будинок був споруджений на тому ж самому місці, там і був відкритий в 1940 році перший меморіальний музей, присвячений видатному поету. Цей будинок не мав структуру ідентичну з оригіналом, так що його було знесено. У 1979 році за оригінальними планами, на старому фундаменті сімейного будинку Еміновичів був зведений новий будинок. Турист, який прибуває сюди, має можливість побачити предмети, які належали родині Еміновичів, такі як скринька для коштовностей матері поета, коробка для макіяжу поета з періоду, коли він грав у виставах, срібний посуд, шафи з палісандрового дерева, меблі – частково оригінальні, частково ні, з другої половини ХIХ століття. З 2000 року зовнішня обробка і інтер’єр будинку, а також виставлені там меблі відтворюють атмосферу тих 30 років (1848-1878), коли сім’я поета жила в Іпотештах. У вітринах виставлені рукописи (рукописи письменників Міхаїла Садовяну та Александра Влахуце про поета), листи Вероніки Мікле поету з 1881 року, лист Міхая Емінеску яському письменнику Василю Бурлі (1885 р.), факсимілі віршів, перекладів, відмітки астрології, математики, граматики. З-поміж оригінальних предметів фігурують шафа з рожевого дерева, венеціанське дзеркало, скриня приданого мати поета, кілька срібних предметів та одна ложка з монограмою матері та багато книг. Наш сьогоднішній екскурсовод – музеограф Елена Смаранда Береску розповідає: «Цей будинок був зруйнований у 1924 році, останні власники не впоралися з ним. Тому послідували дві реконструкції. Перша в 1934-1936 роках. Вийшов гарний, міцний будинок, але який не відповідав початковим планам. Таким чином, після багатьох наполягань емінескологів та місцевої влади, було вирішено провести другу реконструкцію будинку. Роботи розпочалися в 1976 році, а урочисто був він відкритий у червні 1979 року. У своєму нинішньому вигляді він повністю відповідає оригінальному проекту. Будинок має три кімнати та передпокій, сімейну вітальню, кабінет батька, який раніше був спальнею батька та останньої новонародженої дитини. Також була кімната для дівчат. Хлопці спали в іншій будівлі, якої, на жаль, уже не існує».
Родина Еміновичів була заможною, але й великою родиною. Подружжя Ралука та Георге Еміновичів мали 11 дітей: 7 хлопців і 4 дівчат. Але в салоні виставлені лише сім фотографій, – продовжує музеограф Елена Смаранда Береску: «Для чотирьох дітей у нас немає фотографічних доказів, оскільки вони померли у ранньому віці. У сімейній вітальні, над піаніно, можна побачити фотографії п’яти хлопців і двох дівчат, Аглаї та Харієти. Аглая – єдина яка вийшла заміж, отже, вона приїжджала у гості до батьків. Харієта – це та, яка залишилася в Іпотештах довше, оскільки у віці п’яти років вона отримала дефект опорно-рухового апарату через поліомієліт. Вона провела майже все своє життя в Іпотештах, лише наприкінці життя переїхала до міста Ботошани, де піклувалася й про поета в останні роки його життя. У вітальній можна побачите сімейний стіл із шістьма стільцями, оббитими шкірою. У вітринах виставлені кілька ложок, знайдених біля фундаменту старого будинку. На них є монограма матері, поета і одного з його брата.»
У кабінеті батька виставлені сам письмовий стіл з чорнильницею, стілець і металева скриня, в якій він зберігавдокументи. Цей кабінет раніше був спальнею батьків і останнього новонародженого. Елена Смаранда Береску: «Серед п’яти фотографій хлопців у вітальні ви також впізнаєте фотографію поета Міхая Емінеску. Перше, знакове фото, було зроблено, коли йому було 19 років, у 1869 році, коли поет знаходився у Празі. В кабінеті ви також побачите його фотографії різного віку, 24, 28, 34 і 37 років, за два роки до його смерті. Поруч із його фотографіями ви побачите фотографії його батьків, які народилися в різних населених пунктах і мали різні походження. Мати була дочкою стольника і народилася в селі Жолдеш, комуні Ворона, Ботошанського повіту. Вона мала досить великий посаг, 2500 дукатів. Її чоловік, тобто батько поета, народився у Сучавському повіті, у великій та скромній сім’ї. Звідси й прийшло його прагнення досягти такого ж фінансового рівня, як Ралука, його дружина. Йому вдалося це зробити, обійнявши посаду управителя. Це був князівський ранг, який отримувався за указом і передбачав збір податків. На цій посаді управитель отримав 420 га землі. Ви також побачите в будинку невелику бібліотеку, де ми зберігаємо кілька примірників із великої родинної бібліотеки. Та бібліотека була розташована у вітальні. З іншого боку, у холі будинку ви побачите дубову скриню з приданим матері, виготовлену вручну у Флоренції, Італія. Кажуть що, чим багатшою і гарнішою була ця скриня, тим краще було відомо, що дівчина походить із заможної родини».
На дворі Меморіального будинку поета розташований Будинок Пападопол, тобто селянська хата у молдовському стилі, яка належала останньому власнику маєтка, лікарю Пападополу. Він подарував цю батьківську хату державі. У 4 км від Меморіального будинку в селі Іпотешти розташоване озеро та ліс Баїса, що були джерелами натхнення для багатьох віршів Міхая Емінеску. Меморіальний будинок можна відвідати щодня, з понеділка до неділі, з 9 по 17 годину.
