Домашня сторінка » Румунія-Україна » Взаємини » 330 років від обрання Гетьманом України Івана Мазепи (1639-1709)

330 років від обрання Гетьманом України Івана Мазепи (1639-1709)

România Internațional, 09.01.2018, 02:12

У Клуж-Напоці 16 грудня
відбулась остання у 2017 році зустріч української громади, що пройшла на
факультеті іноземних мов Клузького Університету імені Бабеша-Бойоя, на кафедрі
слов’янських мов, відділ української мови та літератури. Серед присутніх були
голова Союзу Українців Румунії і депутат М.М.Петрецький та голова тієї ж
організації у селі Вишна Рівня, що на Мараморощині, з дружиною і письменницею
– подружжя Опришан. Вступне слово було надане заміснику декана факультету
іноземних мов, пану професору Д.І.Кіра, який кожного разу нас тішить все
більшим українським словниковим запасом. В якості майже постійного гостя наших
заходів, пан професор зробив огляд річної діяльності своїх колег, засвідчуючи
свою повагу і захоплення їхньою роботою. Він закликав усіх присутніх
«використовувати здоровий глузд і розум, як щит супроти злості і моральної
розпусти наших днів», а також «леліяти, захищати свою мову, традиції і звичаї»,
щоб з впевненістю унеможливити повторення ситуацій, коли українську мову
називали «мовою, яка не існує, ніколи не існувала і не може існувати.»

Клузька повітова
організація СУР, яка виступає організатором і спонсором місцевих подій, не забуває фокусувати
тематику на ключових явищах чи постатях суспільного життя та історії України. Саме до таких відноситься
груднева зустріч присвячена 330-ій
річниці від обрання гетьманом Івана Степановича Мазепи (Калединського) -одного з найвидатніших діячів
України, «відомого державного
діяча і політика найвищого гатунку», можливо «найвправнішого дипломата тодішньої
Європи»,професійного
військового, видатного воєначальника і непоганого військового інженера, людини
виняткових стратегічних та адміністративних здібностей. 25 липня 1687 року Іван
Мазепа отримав гетьманську булаву на раді під Колмаком і став першим, хто її незмінно тримав протягом майже
22 років. Йому було тоді вже 50-ть і його не безпідставно вважали людиною з
величезним життєвим та політичним досвідом.Різноманітна природна «обдарованість поєднувалася в
ньому з високою освіченістю. Він міг вільно
порозумітися з багатьма співрозмовниками, оскільки володів 8-ма мовами».
Історична ерудиція І. Мазепи викликала «захоплення тих державних і військових
діячів, з якими він спілкувався».Його справедливо відносять до числа найвидатніших
постатей кінця XVII – початку XVIII століття, називають українським лицарем
доби Середньовіччя. Це людина-явище і представник довголітньої феноменальної
боротьби за державну незалежність України.

Голова місцевої
повітової організації Союзу українців Румунії, пан доктор лектор І.Гербіль,
розпочав зустріч оригінальною темою – зовнішність І.С.Мазепи. Виявляється
зовнішній вигляд відомого українського гетьмана є темою досліджень ще з кінця
19 ст. Нашій увазі було надано фрагмент документального фільму-розслідування
про історичну реконструкцію правдивого зовнішнього вигляду Мазепи. Як відомо,
ім’я і зображення Мазепи були знищені, стерті і заборонені за особливим указом
Петра І. А ті образи, що дійшли до наших днів, зовсім не схожі одне на другого.
Тільки 15-ть з них можна вважати автентичними – створеними за життя І.Мазепи чи
зразу після його смерті. Було цікаво спостерігати, як учасникам розслідування
довелося вивчати історичні джерела за
допомогою фахівців з історії та мистецтва, застосувати сучасні методи судово-медичної експертизи
(реконструкція обличчя). Навіть було потайки сфотографовано гравюру на дзвоні у
церкві в Оренбурзі, на якій залишилось недоторкане прижиттєве зображення
гетьмана. В результаті було встановлено
«гіпотетичний образ, що досить сильно відрізняється від того, яку більшість
вважала історично достовірним.

«Іван Мазепа – між
легендою і символом» – робота румунською мовою, яку презентував Чіпріан Михайло
Лушкан, присвячена життєвому шляху нашого великого земляка. У ній як і в
документальному фільмі, що ми переглянули, було звернуто увагу на важливі і
цікаві факти з шляхетного походження Мазепи і долі його родини, про високу
світську та військову освіту здобуту в Україні та за кордоном. Йшлося і про
значення перебування у юнацькі роки при польському дворі короля Яна ІІ
Казимира, про перші кроки у виконані секретних дипломатичних доручень та багато
іншого. У 1669 році Мазепа повертається на Правобережжя і залишається там. Його
довголітня діяльність в управлінні країною розпочалася під
булавою двох видатних гетьманів: Дорошенка та Самойловича. З 1687 року він
перейняв важелі керування Лівобережною Україною, а у 1704-1709 керував
Українською Гетьманською Державою (уся Наддніпрянська Україна) . В цій роботі
доповідач зазначив присутність гетьмана на території Румунії, його зв’язки з
представниками молдовської інтелігенції.Іван Мазепа разом зі своїми прибічниками знайшов
політичний притулок у Бессарабії після поразки під Полтавою, ставши першою
політичною еміграцією України. Помер гетьман 21 вересня 1709 року у містечку
Бендери. Похований він був у місті Галац, де його ім’я носять два житлові
квартали. Йому встановлено погруддя, яке цього року було відновлено за рахунок
СУР. На жаль доля заховання І. С. Мазепи у місті Галац є неспокійною, трагічною. Її не раз досліджували і
описували як румунські так і українські дослідники.

Наступна доповідь «Роль
Івана Мазепи в історії України», зачитана Мартою Сарою Деак, підкреслила
історичні передумови до обрання Мазепи гетьманом. Проміжок після
Б.Хмельницького і до І.Мазепи називають Руїною
– період політичного безладдя та громадянської війни. За той час
українську автономію, самостійність, вольності та права було сильно обмежено
московським царизмом.Крім
того гетьманська влада, яку втілював Іван Степанович, а також його особистість та досягнення викликали
протиречливі почуття в його оточені -
одні любили його, інші ненавиділи, його поважали і побоювались, цінували і
остерігались, прославляли і оббріхували.В таких досить складних зовнішніх і внутрішніх умовах
новому гетьманові вдається «сформувати нову еліту, створити умови до потужного
культурного відродження, консолідувати свою владу для відбудови сильної і
незалежної України». Мазепі доводилося постійно маневрувати між трьома
«найпотужнішими силами того часу – Росією, Польщею та Туреччиною.» Йому
доводиться застосовувати державний розум, високий інтелект, дипломатичну
гнучкість, неабияку хитрість, а часом і не зовсім праведні засоби, для збереження
миру і уникнення людських та матеріальних втрат.

Гетьманування Івана
Мазепи стало вирішальним моментом у стосунках між Україною та Московією. Мудрий та досвідчений політик,
дипломат і патріот збагнув: зв’язок України з Російським царизмом завжди залишатиметься
позбавленим будь-яких сподівань на краще.В умовах Північної війни (1700-1721) московський цар
Петро І знову порушив ряд обіцянок і домовленостей, а відтак практично розв’язав гетьманові руки від попередньо підписаних з ним
угод. Мазепа пішов на союз з польським королем Станіславом Лещинським та
шведським королем Карлом ХІІ. Умови тої домовленості дали б йому можливість
реалізувати свою мету – об’єднати Україну в одну «незалежну державу
західноєвропейського типу зі збереженням традиційного козацького укладу та з
абсолютною владою правителя – гетьмана чи князя». Ця спроба вирвати Україну
з-під московської залежності по ряду причин зазнала поразки. Петро І розпочав
жахливу по масштабах та звірствах каральну операцію проти козаків і мирного
населення. Було винищено кілька поселень, серед яких і гетьманську столицю
Батурин з усіма без винятку його жителями, колекціями, дорогоцінностями і
скарбами. 210-ть років Мазепу проклинали в православних церквах, і практично до
1990 описували не інакше як негативними, лайливими епітетами прикріпленими до
звання «зрадник».

Не раз згадувалось про
належність Мазепи до найбагатших людей Європи того часу. Та за свідченнями
сучасників Мазепа належав і до цінувальників високого мистецтва, володів
витонченим художнім смаком, схилявся перед красою жінок.Він був незрівнянним красномовцем, непоганим музикою
та поетом, який і в більшості своїх творів уболівав за долю України. Існує не
одне свідчення про «чудову колекцію зброї та найкращу в Україні велику і цінну
бібліотеку з інкунабулами, старовинними рукописами, раритетними виданнями на
багатьох мовах». Більше того, Іван Мазепа виявив себе як великий покровитель і
меценат національної культури, освіти, мистецтва, архітектури, науки та
православної церкви протягом всього свого життя.Перелік заснованих, відреставрованих чи
удосконалених освітніх інституцій, церков, лікарень та фортифікаційних укріплень, зроблених за власні та державні кошти, просто вражає. А
цілеспрямована культурно-просвітницька політика за часів гетьманування призвела
до «загального відродження в уciх галузях мистецтва – в сферi фiлософії,
теологiї, суспільних та природничих наук».Вчені-мистецтвознавці говорять навіть про
виникнення в Українi того часу унiкального і глибоко оригінального стилю -
«мазепинського бароко» або «українського козацького бароко».

На заході було
неодноразово наголошено, що І.С. Мазепа є найбільш відомим в Європі та Америці
представником України. Імя Мазепи набуло розголосу і на Сході, де він
«став відомим саме через те, що робив щедрі дари.» Йому присвячено багато
мистецьких творів: 186 гравюр, 42 картини, 22 музичні твори, 17 літературних
творів, 6 скульптур. Про нього писали «Вольтер, Байрон, О.Пушкін, Б.Залеський,
Ю.Словацький, К.Рилєєв, Б.Лепкий, В.Сосюра та багато інших письменників». Про
все це йшлося у найцікавішій та вдало реалізованій, на мій погляд, проекції:
«Образ Івана Мазепи у художній літературі» пані доктора-лектора Міхаели
Гербіль. Доба популярності Мазепи починається у період романтизму 19 ст.,
представникам якої імпонує «бурхливе і окутане безліччю чуток особисте життя
Мазепи» в поєднанні з «драматизмом долі і трагізмом епохи». Зовсім іншу сторону
життя і особистості зображено у роботах російських та українських митців до
першої половини 19 ст. Тут Мазепа в більшості випадків корисний і хитрий
можновладець-зрадник. І тільки з розвитком ідеї української незалежності образ
Мазепи трансформується у «державного діяча, що прагнув політичної незалежності
України.» Та не дивлячись на багату літературу, присвячену Мазепі, його особистість
залишилася і сьогодні «найзагадковішою у вітчизняній історії.»Ким же ж він був насправді -
гетьманом чи поетом, аристократом чи козаком, меценатом чи можновладцем,
політиком чи культурним діячем? Дискусія, полеміка щодо оцінки його дій, вчинків
і досі триває у науковій і популярній літературі, серед політичної і культурної
еліти. Для мене особисто І. С. Мазепа -
це успішна хоч і не ідеальна людина, в якої особисті інтереси йшли поряд з
інтересами загальноукраїнськими. Можна тільки уявляти якою б стала Україна,
якби кожен з нас жив по такому ж принципу…

Протягом заходу своєрідним подарунком та
даниною витонченому гетьману і передсвятковому періоду стало виконання
аматорською групою «Жар Птиця» колядок на українській та румунській мовах.
Підготовкою цього вдалого музикального моменту займалися І.О.Поліанчук та
С.І.Грінь, а до виконання були причетні майже 20 молодих осіб.Пан М.-М. Петрецький у своєму
підсумковому слові не залишив не поміченою їхню майстерність та репертуар,
підкреслив важливість подібних заходів особливо у молодіжній середі. Прозвучали побажання найкращого від організаторів
та почесних гостей напередодні зимових свят, до яких нас всіх його величність
Час невпинно приближає. У своєму плині ЧАС відсортовує велике від дрібязкового,
потрібне від лишнього, як на особистому так і на історичному рівні. Вагоме
залишається стояти, а нікому не потрібне – як той пісок осідає на дні. В
результаті такі глиби як Мазепа, височіють незалежно від того, як сильно їх
намагалися забути чи прикрити чи замалювати. Такі як він слугують орієнтиром на
шляху людей і націй в часи бездержавності, під час ідентифікаційної кризи. Вони
не дозволяють їм загубитися у просторі і в часі. Треба лиш знати і пам’ятати
про них.

(Автор: Ольга Сенишин)