У Клуж-Напоці пройшов 10-ий Міжнародний науковий симпозіум славістів
З 17 по 19 травня цього року у місті Клуж-Напока було проведено вже 10-ий випуск Міжнародного Наукового Симпозіуму «Діалог славістів на початку 21-ого століття»...
România Internațional, 10.07.2018, 03:47
З 17 по 19 травня цього року у місті Клуж-Напока було
проведено 10-ий Міжнародний науковий симпозіум «Діалог славістів
на початку 21-ого століття», який проходить в рамках Днів слов’янської
культури при університеті ім. Бабеша-Бойоя. Ця подія вже
традиційно збирає як молодих, так і досвідчених науковців декількох напрямків з
Румунії та ряду інших європейських країн. Цього року до участі у симпозіумі зголосилося 102 особи;
практично прийняти участь змогли понад 60-ть. Найчисельнішою, як завжди, була
делегація з України, яка нараховувала викладачів різних університетів з
Чернівців (11 осіб), Києва (7), Берегово (3), Івано-Франківська та Харкова ( по
2 особи), а також Ужгорода (1). Було приємно зустріти фахівців з Росії (4),
Польщі (3), Угорщини (2) та Республіки Молдова і Білорусі (по 1 особі).
Організаторами цієї події беззмінно являються педагогічні кадри філологічного
факультету кафедри слов’янських мов, у співпраці та за фінансової підтримки
Союзу українців Румунії. Місцеве телебачення TVRCluj виступає
постійним медіа-партнером.
На офіційному відкритті слова
вітання проголосили організатори симпозіуму та представники керівництва
університету – завідуюча кафедрою слов’янських мов пані К.Балаж та замісник
декана філологічного факультету пан І.Кіра. Вони привітали учасників і
подякували їм за участь у цій події, що є найкращим «гарантом успіху симпозіуму». Було підкреслено престижне місце
університету ім. Бабеша-Бойоя серед подібних закладів у світі та в Румунії, а
також філологічного факультету цього університету зокрема. Промовці зазначили,
шо такі зустрічі не тільки «підкреслюють
цінність слов’янської культури», але й дають «чудову можливість розвинути прогресивні та конструктивні дискусії». Від
імені голови СУР-у та депутата парламенту М.М.Петрецького виступив пан
М.Г.Траїста, який запевнив «вельмишановну
слов’янську громаду» у подальшій не тільки фінансовій причетності Союзу
українців Румунії до проведення цієї очікуваної наукової події. Він нагадав, що
одним з матеріальних результатів симпозіуму стає збірка робіт усіх її
учасників. Це видання СуР повністю фінансує, а також популяризує на
різноманітних зустрічах з представниками румунської політичної та культурної еліти.
Відкриття симпозіуму
перейшло в пленарне засідання, де наукові представники Росії, України, Угорщини
та Польщі торкнулися теми перекладу, мови та літератури – головні і незмінні
відділи на цьому симпозіумі. Крім цього працювали секції культура та діалог
культур. Протягом двох днів учасники мали можливість працювати у 9-ьох залах,
де йшов жвавий обмін досягненнями і дослідженнями, зав’язувалися знайомства,
точилися непримушені бесіди професійного і особистого характеру. «Ми відвідали чимало конференцій, які
відбувалися і у наших найближчих сусідів. Але такого рівня організації, такого
приязного ставлення Союзу українців, за що їм велика подяка, ми не бачили.
…Справді все зроблено для того, щоб тобі комфортно працювалося, жилося і у
тебе залишилися найприємніші враження.» – поділилася своїми враженнями
доцент кафедри української літератури і компаративістики Київського
університету ім. Бориса Грінченка пані Ольга Хамедова. «Симпозіум дуже цікавий. Тут, мені здається, відбувається гарний добір
учасників завдяки тому, що дорога далека і складна. …Оті, що сюди доїхали, то
вже справді привезли непогані доповіді і цікаві, які свідчать про невпинний
поступ української науки за роки Незалежності. …Сьогодні ми вже маємо нові
дослідницькі перспективи. І оця можливість про них поговорити за кордоном у
Клужі – це добра можливість, яка дає нагоду спокійної, кваліфікованої,
неквапної дискусії з обміном думками. І я думаю, що це дуже корисно. …Я не
люблю…коли є паралельні секції і тоді треба розриватися – або слухати одне,
або слухати друге. Я не зміг почути всього, чого я би хотів почути. Та…я
думаю в моїх планах буде повернення до Клужа.» – доповнив доцент кафедри
української мови Харківського національного педагогічного університету ім.
Григорія Сковороди пан Сергій Вакуленко.
Організатори запропонували до
уваги учасників та гостей і насичену культурну програму: презентації перекладів
книг з української та російської мови, театральна вистава театру-аматор
«Жар-птиця», художній вернісаж, уривок з балету та виступ групи «Голоси
Трансільванії» під керівництвом диригента Адріана Корожана. Вдалою акцією стала
презентація перекладу автобіографічного роману «Клітка для вивільги» відомого
українського сучасного письменника, прозаїка, критика і літературознавця, голови
Київської Спілки письменників України пана Володимира Даниленка. Її перший
переклад на румунську мову створений не менш відомим у Румунії двомовним
письменником, прозаїком, поетом, драматургом, критиком і публіцистом паном
Михайлом Г. Траїстою. За словами автора «це
роман…про боротьбу між любов’ю і ненавистю, між успіхом і заздрістю. Існує
багато різних підтекстів: політичний, соціальний, але і людський. Любов є
вічна, а людина без любові перетворюється на машину для знищення інших.» Універсальність тематики роману – любов, зрада,
мистецтво – рекомендує його широкому колу читачів. А ще – це перший крок до «ознайомлення української громади Румунії та
й Румунії взагалі і її літературні кола з українською творчістю». На
презентації, відтак, були присутні поет Д.І. Марта та голова відділу прози
Спілки письменників Румунії А.М. Барос. «Те
що такі люди як Д.І.Марта і А.М.Барос не відмовилися прибути у Клуж (після
презентацій у Бухаресті) говорить багато.Це означає, що у Румунії цікавляться сусідською
літературою.»- звернув увагу автор
перекладу. Він також подякував В.Даниленку за те, що погодився безплатно дати
роман на переклад та приїхав до Румунії, а також всім тим, хто так чи інакше
сприяв виходу книги у світ. Особливу подяку було висловлено панові І.Гербілю, як редактору книги, як голови видавничої колегії СуР-у
та ініціатора презентації книги в рамках клузького симпозіуму.
Уже пізніше пан М.Г.Траїста розповів про
літературні відносини між нашими країнами: «Ми
почали спілкування на рівні Спілок письменників українських і румунських. …Ми
також обмінялися антологіями. У співпраці з Корнелієм Іродом я переклав
антологію «Ця шокуюча східна Європа», а в Україні переклали румунську антологію
«Оповідання».» Крім того в плані зближення і кращого пізнання культури
сусідніх народів мій співрозмовник закінчив переклад п’єси В.Даниленка «Гроші
для Йонеско», яку вже ставлять у театрі міста Слатина. Він також працює над
перекладами кількох українських авторів на румунську мову (Галина Тарасюк,
І.Гургули) та перекладом роману А.І.Барбу «Голубий орел» з румунської на
українську, яка вийде у Чернівцях. Не дивлячись на таку інтенсивну професійну
активність пан Траїста приїхав на симпозіум з доповіддю: «Я другий раз на симпозіумі «Діалог славістів». Я записався на відділ
літератури з доповіддю про Т.Г.Шевченка. Про те, як він впливає на сьогоднішніх
політиків України. …Дуже цікаві доповіді були на літературі. Мені сподобалася
доповідь пана Р.Петрашука про козаків. На жаль не зміг почути інші доповіді…»
Він підкреслив на завершення: «Симпозіум
– то вагомий внесок в розвиток українства в Румунії. Це повинно
продовжуватися.»
Про безумовну потребу
науковців будь-якого рівня в участі у подібних заходах висловився доктор
філологічних наук, професор кафедри загального мовознавства класичної філології
Київського національного університету ім. Т.Г.Шевченка, пан С.М.Лучканин: «В житті змінюються технічні засоби,
змінюється розвиток життя чи науки. Але людська душа незмінна, людина незмінна.
Людина потребує живого спілкування, потребує нових вражень, нових диспутів з
колегами. Людина-науковець хоче побачити хто і чим займається, відчути себе в
цьому науковому середовищі. А це дозволяє тільки реальне, живе спілкування -
участь у конференціях і симпозіумах.» Для таких постійних учасників
клузького симпозіуму, як пан Лучканін, ці зустрічі є чимось набагато більшим
ніж бажання до спілкування і набагато глибшими ніж потяг до безкінечного
самовдосконалення. «Мені дуже приємно в
котре відвідати це славне румунське місто Клуж-Напока, яке для мене символізує
моє ставлення як румуніста. …Я приїхав, щоб знову відчути той справжній дух
трансильванської школи, яке зберігає це місто, – (дух) Самуіла Міку, Георгія Шінкая, Петру Майора та багатьох інших.»
Він зізнався, що бачить Румунію, як країну «для
якої ключовим є слово «dor». …Його перекладають на українську як «щем», як
«туга» і як «спрагле бажання» чи «нездійснене кохання». …Отой «щем» – він у
моєму серці до Клужу і до Румунії взагалі.» Через це слово, за його допомогою
мій співрозмовник завжди згадуватиме Віктора Баранова (румуніст, письменник,
керівник Спілки письменників у 2011-2014 р.р.) та свою матір (письменницю і
поетесу) Ольгу Страшенко та її вірш про те, як вона очікувала донедавна його
повернення з Румунії. « …Для мене є
вічною радістю постійні такі зустрічі у Клужі з такими прекрасними людьми і з
такою прекрасною країною..» – завершив найдосвідченіший викладач румунської
мови у Києві та найбільший
столичний знавець культурної та історичної спадщини Румунії.
Виявилося, що симпозіум
впливає на
його учасників глибше ніж здається
на перший погляд, дає їм можливість відкрити для себе багато нового і цікавого
не тільки наукового чи професійного характеру. Так, наприклад, приємне
враження на нових учасників симпозіуму
з України справило становище української громади у Румунії. «Про Румунію ми майже нічого не знали. Таке
враження було, що ситуація не краща, а може навіть і гірша, ніж у інших
сусідніх країнах – Польща, Словаччина чи Угорщина. А тут раптом приємне
відкриття! Насправді на рівні законодавчому і не тільки тут таки підтримують
українську громаду. Бачимо життя української громади, спілкуємося з ними і
помічаємо, що ніхто себе не відчуває обмеженим, не відчувається повзучої
румунізації, як це ми спостерігали в отих вище згаданих країнах. І я думаю, що
це теж проблема, що в Україні про це ніхто не говорить, не звертається до цього
досвіду, не популяризує його…» – виділив доктор філософських наук,
професор, завідуючий кафедрою журналістики і міжнародних відносин Київського
університету культури пан Микола Васьків.
Не менш емоційними є його
загальні враження від Румунії: «Ми вперше
в Румунії і на симпозіумі вперше… Але вже встигли побувати в Бухаресті, в
Брашові, Клуж-Напоці і плануємо хоча би години 3-4 походити по Сучаві. Ми не
знали, що очікувати від Румунії. Якісь там розмови точаться в середовищі, я так
розумію тепер, людей, які там ніколи не були. Якісь упередження, застереження,
переоповіді якихось стереотипів. …Відверто Бухарест, як місто, на нас не
справив враження – домінує чаушесківський монументалізм, химерна еклектика
стилів і епох. …Але вже приємно, з позитивного боку відкрилися для нас самі
румуни. …Тут настільки люди привітні, доброзичливі і ввічливі теж – …щось
пояснюють, розказують, пропонують набрати номер зі свого телефону. Це таки
враження справляє. І кухня румунська теж смачна і якісна – теж відкриття!! І
ціни нас теж потішили – привабливі. А ще ніколи не сподівався, що Клуж-Напока є
таким потужнім центром, доглянутим і гарним містом. Сподіваємося приїхати ще.»
Доцент Сергій Вакуленко
пояснив свій перший приїзд і враження від нього: «До Клужа мене привело моє давнє зацікавлення українсько-румунськими і
румуно-українськими зв’язками культурними, інтелектуальними і науковими. Хоча
зацікавлення давнє, але це моя перша справжня нагода побувати на румунській
землі. …Ми прилетіли до Бухаресту і це найдивовижніше місце на землі, яке я
бачив. …Тут поєднується непоєднуване – дуже гарне з дуже бридким, дуже
задбане з дуже занедбаним. …Наприклад, прекрасна Національна бібліотека і
водночас пам’ятники на центральних вулицях, які просто на очах розвалюються. Я
навмисне обрав маршрут, щоб до Клужа їхати мікроавтобусом. …І румунські
краєвиди мене просто зачарували. Дуже гарна дорога, дуже гарні гори і рівнини,
дуже цікава архітектура навіть маленьких сільських будиночків. …Зовсім інше
враження ніж від столиці. У Клужі ми ще не мали нагоди походити, але …дуже
гарне враження на мене справило те, що я бачив.» «…Враження в загальному позитивне від країни і від дуже
зичливих і приємних в спілкуванні людей. …Багато спільного з Україною. Бо
бачимо сліди от того соціалістичного минулого і розумієш, що навіть Румунія,
яка менший період часу перебувала під цим режимом, зазнала багатьох шкод від
нього. Ми довших і більших шкод зазнали. І наше спільне завдання – долати оту
тяжку спадщину.» – підсумував він.
Пані доцент О.Хамедова зауважила: «…От українці часто
нарікають, що от нас в Європі мало знають і не розуміють. Але ми так само мало
знаємо про сусідів. …Мені сподобалося абсолютно все. І навіть Бухарест має
свій певний шик, певний колорит.Я би хотіла порадити всім і не науковцям -
відкривайте для себе нове.»
Завершити
хочеться її ж словами, в яких виражені надії і сподівання як українців так і
румунів: «Бажаю вам (румунам) розвитку динамічного, бажаю вам відчувати себе
щасливими в Європейській родині. І дай Боже нам (українцям) колись доєднатися до
цієї родини.» (Автор: Ольга Сенишин)
